“Бронза” з Аргентини

Стати одним із найкращих учнів у світі, перевершити за знаннями вчителів, стати прикладом для наслідування однокласників і приводом для гордості навчального закладу. Про все це більшість школярів і не мріють. Проте, одинадцятикласнику Калуської гімназії Любомирові Романіву — вдалося. Завдяки здоровим амбіціям і готовності працювати заради їхнього втілення у життя. Нещодавно Любомир повернувся з Аргентини, де на міжнародній олімпіаді з наук про Землю здобув бронзову перемогу.
Переглядів: 428
Команда України виборола 2 бронзові медалі. За результатами змагань, бронзові медалі отримали Валерій Євтифєєв та Любоми

Для того, щоб поспілкуватися з «Вікнами», Любомира викликають на кілька хвилин із уроку. Уже — вдруге для спілкування з пресою. Оскільки заняття — додаткове, кілька хвилин можна пропустити. Проте, Любомир Романів просить: чи можна поспілкуватися швидше?
Любомир здобув бронзову нагороду шостої міжнародної олімпіади з наук про Землю, що відбулася в аргентинському містечку Олаваррія з 5 по 14 жовтня.
— Любомир відрізняється своєю цілеспрямованістю, наполегливістю й амбіціями. Він ставить перед собою мету і готовий працювати заради її здійснення, — каже вчитель географії Калуської гімназії Алла Маковська. — Я почала викладати у Любомира, коли він навчався у 7-у класі. Тоді помітила, що географія йому дається легко, він цікавиться цим предметом. Зазвичай, я пропоную взяти участь у предметній олімпіаді всім охочим. А досягають успіху тільки ті, які люблять цю дисципліну. Проте, у випадку Любомира, було ще велике прагнення перемогти, бути першим. Крім того, Любомир має здібності до математики, вивчає іноземні мови, що, слід відзначити, допомогло йому за кордоном. Любомир — перший учасник міжнародної олімпіади з географії із нашої області, який здобув .
В олімпіаді, загалом, взяли участь 66 часників із 17-и країн світу. Учасники мали продемонструвати знання із геології, геоморфології, метеорології, гідрології й астрономії. Із України для участі в олімпіаді відібрали четверо осіб, які, окрім чотирьох етапів олімпіад, мали пройти ще і відбірковий тур у столиці. Там, саме на День перемоги 9 травня, Любомир дізнався, що поїде на міжнародну олімпіаду. Його колегами в українській команді були ще троє школярів із навчальних закладів усієї країни.
— Коли людина не володіє достатнім рівнем знань, то для неї успіх — просто перемогти. Той, хто знає, розглядає перемогу як можливість потрапити на наступний, вищий щабель. Досі участь в олімпіадах брав постійно, однак, для того, щоб поїхати на всеукраїнській етап олімпіади, часто не вистачало всього кількох балів. Перед тим, як потрапити в українську команду, слід було пройти спеціальну тренувальну програму і написати тести у Києві. Пройшовши тести у травні, ми дізналися про результати саме на день Перемоги, тож, готуватися до олімпіад довелося, фактично, впродовж усього літа, — каже учень 11-А класу Калуської гімназії Любомир Романів. — Зізнаюся, що спочатку мене більше цікавила політична географія. Із дитинства любив гортати атласи, вивчати столиці країн. Хоча, коли їхав на олімпіаду, довелося вчити і повторювати все спочатку.
Заради олімпіади Любомир не пошкодував навіть літніх канікул. Книги діставали у вишах. Із учителькою їздив у Львів, де мав нагоду попрацювати в обсерваторії й на метеостанції Львівського національного університету ім. Івана Франка. Із книгами Любомир працював — не на кількість, а — на якість.
— Книги мені передавали зі Львова. Причому, багато з них написані ще у 1960-70-х роках. Проте, я переконаний, що старі книги — значно більш доступні і корисні, ніж деякі нові. Вважаю, що краще на совість вивчити, вдумливо перечитати 2-3 книги, ніж побіжно ознайомитися із десятьма. Більше того, міжнародна олімпіада складалася не тільки з теоретичної, а й із практичної частин. Тож, довелося серйозно «підтягнути» практику, — вважає Любомир Романів.
— Коли учень досягає такого рівня, то для його підготовки слід залучати викладачів із вишів. Тож, готуючись до міжнародної олімпіади, ми залучати науковців із івано-франківських і львівських вишів. Проте, коли учень виходить на такий високий рівень, основну роль для його подальшого навчання відіграє самопідготовка, здатність самостійно засвоювати нову інформацію  Основне — нам довелося відточувати практичну частину. Учасники олімпіад мали вміти користуватися телескопом. Тож, нам вдалося дістати Любомирові свій телескоп. Певні труднощі виникали, коли в Аргентині учасникам олімпіади довелося користуватися складним геологічним компасом. Такого компасу у нас немає. Тож, учасники мали розбиратися з приладом, який бачили, фактично, вперше, — каже Алла Маковська. — І — третій аспект. Участь в олімпіадах такого рівня — це навантаження і для батьків, і для сім’ї, не кажучи вже про самого учня. Батьки Любомира всіляко сприяли у його підготовці. Зайве, напевне, говорити, що — найбільше хвилювалася мама школяра. Вона, фактично, цілодобово перебувала на скайп-зв’язку з сином. Через неї я дізнавалася останні новини. Результати олімпіади були оголошені в Аргентині,  через різницю у часі тоді в Україні була ніч. Проте, і мама Любомира, і я, хвилювалися. Як тільки щось стане відомо, я просила її телефонувати мені у будь-який час доби.
Серед завдань олімпіади — різні за ступенем складності. Проте, практична частина — цікава. Адже у рамках олімпіади відбувся цілий конкурс, під час якого збірні команди учнів із різних країн мали дослідити вплив антропогенної забудови на річку, що протікала біля міста. Результат дослідження мали відобразити у презентації. За результатами конкурсу, команда, до якої входив Любомир, отримала диплом за найкращу роботу в групі.
Місто Олаваррія, де відбувалася олімпіада, розташоване неподалік від Буенос-Айреса. Любомирові Аргентина запам’ятається як країна контрастів і — не надто навчена до порядку.
— Перше, що впадає в очі, — контраст між бідними і багатими районами. У місті є високі хмарочоси, проте, на околиці — багато бідних кварталів. І, взагалі, Аргентина — країна не дуже навчена до порядку. Це дещо помітно навіть у школі, де відбувалася олімпіада. Хоча, ззовні школа побудована у колоніальному стилі,  дуже красиво, проте, там не надто велику увагу надають навчанню. Проте, досить відповідально ставляться до вивчення англійської мови. Хоча, і нам стали у нагоді знання англійської мови. Але завдання на олімпіаду ми отримували російською мовою, — розповідає Любомир Романів.
Не зважаючи на конкуренцію, атмосфера в Аргентині, загалом, була дружньою. І надалі Любомир Романів буде спілкуватися з новими друзями з усього світу у соціальних мережах. Каже, після перемоги ставлення шкільних товаришів не змінилося, адже, добре знав їх до поїздки в Аргентину. Підняти честь свого навчального закладу — приємно. А наразі хлопець намагається використати останній рік навчання у гімназії. Про те, що Любомир, фактично, став одним із найбільш обізнаних школярів світу, свідчать медаль і диплом, привезені з Аргентини.
—  Перемога на олімпіаді такого рівня дасть суттєву перевагу при вступі до вищу, однак, швидше за все, тільки на профільну спеціальність: географію і, можливо, геологію. Я бачу Любомира, однозначно, науковцем. Проте, не можу точно сказати, який шлях він для себе обере. Сподіваюся, майбутня професія дасть Любомирові перспективу у житті, — каже учитель Любомира.