Днями керівництво КП “Водотеплосервіс” продемонструвало журналістам одну із підкачувально-насосних станцій III підйому, що розташована на вул. Малицької. Це одна із тих станцій, яка модернізована за кошти кредиту Світового банку. За словами директора КП “Водотеплосервіс” Ігоря Яковини, економія електроенергії тільки на цій станції складе майже 40%: якщо раніше споживання електроенергії тут становило трохи більше 9 тис. кВт, то зараз — 3,5 тис. кВт.
— Приблизно місяць тому ми замінили обладнання на цій підкачувальній станції, старе працювало з 1960-х років, — повідомив Ігор Яковина. — Обладнання, яке встановлене, — німецької фірми “WILO”. Монтажними роботами займається львівська корпорація “Енергоресурсінвест”, а у субпідряді на виконання будівельних робіт — калуське ТзОВ “Добробуд-плюс”. Нова установка продовжує термін експлуатації трубопроводів — немає поривів. Сьогодні у роботі вже 17 із 21-ї станцій підкачки III підйому. Плюс залишаються ще станції підкачки II підйому.
Директор комунального підприємства наголошує, що будівельно-ремонтні роботи на станціях підкачки проводять також за кошти Світового банку. Дирекція вважає: якщо встановлювати нове обладнання, то лише з тим, щоб у приміщенні не текло і був, принаймні, елементарний ремонт.
Уже зараз, після проведеного аналізу, комунальники запевняють про ефект, який дає встановлене обладнання. Так, 13 встановлених підкачувальних станцій економлять електроенергію на суму 42-46 тис. гривень на місяць (від 40% до 90%), тобто більше, ніж на півмільйона гривень на рік. А всі підкачувальні станції дадуть економію на електроенергії на суму 1 млн. гривень на рік. До кінця року роботи з модернізації підкачувальних станцій мають бути завершені.
До сьогодні КП “Водотеплосервіс” освоїло приблизно 6 млн. доларів із 9,6 млн. доларів, отриманих від Світового банку. Ці кошти проплачені за проектні роботи по станціях підкачки, за проектно-кошторисну документацію по Добрівлянському водозаборі, за доставку і монтаж обладнання станцій підкачування. Втілюваний проект спрямований виключно на енергозбереження. Проте початкові проектні пропозиції, з якими до Світового банку звертався КП “Водотеплосервіс”, були розраховані на 33 млн. гривень та включали у себе заміну більше, ніж третини мереж (62 км аварійних мереж із 162 км загальної протяжності), реконструкцію Добрівлянського водозабору з тим, щоб вивести із експлуатації Хотінський водозабір. Однак, якщо окупність енергозберігаючих проектів становить 5 років, то проекти щодо мереж окуповуються упродовж 10-15 років. Напевно, це є вагомим чинником, яким керуються грантодавці при виборі проектів для фінансування.
— Ми на цьому не зупинилися, — стверджує Ігор Яковина, — і намагаємося залучити у місто інші кредитні або ж грантові кошти — на заміну мереж, каналізаційних насосних станцій та теплових мереж. Ми направили свої заявки до Європейського банку реконструкції і розвитку, у Європейський інвестиційний банк, інші грантові організації. Думаю, це реально, адже у міністерстві бачать, що місто проводить значну роботу, справно віддає кредити.
Між тим, віддавати кредит місто буде з наступного року. Кредит розрахований на 19 років під 4% річних і повертатиметься від освоєних коштів. Можливі 2 варіанти повернення кредиту: закладати у тариф як інвестиційну складову або ж повністю перекласти кредит “на плечі” міського бюджету.
Увага: водозабори
Наступним етапом освоєння коштів Світового банку стане реконструкція Добрівлянського водозабору. У кінцевому результаті модернізація водозабору, від якого отримують питну воду більшість мешканців міста, також обернеться економією електроенергії та, крім того, поліпшенням якості води. Для того, щоб вода, яку споживають калушани, стала якіснішою, будуватимуть нову станцію знезараження води. Замість хлорування її знезаражуватимуть гіпохлоридом. Через екологічну ситуацію у місті дедалі частіше говорять про проблему засолення міських водозаборів. Відтак, міська влада має, нарешті, задуматися над стратегією вирішення питання водопостачання міста, адже воно може стати актуальним у найближчих рік-два. За словами Ігоря Яковини, нове обладнання, яке зараз встановлюють на станціях підкачки і на водозаборах, можна у будь-який момент перенести. Проте, зараз про будівництво чи перенесення водозабору не йдеться. Такий проект обійшовся б міському бюджету у межах 120 млн. гривень. Це — більше, ніж третина річного бюджету міста
Однак ближчою за засолення водозаборів для калушан є інша проблема, пов’язана із водопостачанням. Так, торік місто потрапило у скрутне становище, коли через низьку інтенсивність опадів та сильні морози річка Лімниця обміліла, і для того, щоб калушани могли отримувати у свої оселі воду, комунальникам і рятувальникам навіть довелося застосовувати пожежний автомобіль. Зрештою, були придбані 2 глибинні насоси, які погружали у Лімницю. Вони закачували воду безпосередньо у трубопровід. Нагадаємо, що ситуацію загострила ще і повінь у червні-липні 2010 року, яка, фактично, зруйнувала водозабір “Добрівляни”. І хоча тоді ж були обраховані всі збитки і складені кошториси на 16 млн. гривень, ні держава, ні область не виділили ні копійки. Місто вклало у 2010 році 1,2 млн. гривень, на водозаборі насипали дамбу та проклали нову трубу. Щоправда, сильні дощі та підняття рівня води у річці торік зруйнували частину дамби. До сьогодні питання відновлення переходу від Лімниці до Чечви не врегульовано. Тому, калушанам варто готуватися до можливості повторення минулорічної “водної” кризи.
Довідка “Вікон”. У квітні 2009 року депутати Калуської міської ради підтримали ініціативу КП “Водотеплосервіс” про участь у конкурсі на отримання кредиту від Міжнародного банку реконструкції та розвитку. На той час Світовий банк надав Україні позику на суму $140 млн. для відновлення систем водопостачання та водовідведення. Верховна Рада ратифікувала відповідну угоду у 2008 році, а український уряд висту-пає гарантом повернення кредиту. Умови співпраці дуже вигідні: кредит терміном до 2027 року надається під 4% річних із відтермінуванням сплати до 2012 року включно. Над проектними пропозиціями Калуша працювали фахівці Львівського інституту муніципального розвитку. На основі їхніх пропозицій київські спеціалісти розробили для Калуша бізнес-план на суму $32,7 млн. Утім, місту вдалося отримати позику у розмірі $9,6 млн.