Прикарпаття у новому парламенті предста-влятимуть 16 депутатів. Це — приблизно стільки ж, як у Верховній Раді минулого скликання. Найбільше представників “провела” до парламенту об’єднана опозиція — 8. За списком від ВО “Батьківщина” пройшли голова обласної партійної організації Дмитро Шлемко, голова обласної організації “Фронт змін” Володимир Шкварилюк та два чинні народні депутати — Андрій Шевченко та Руслан Князевич. Мажоритарники від “Батьківщини” перемогли у Тисмениці, Калуші, Долині та Снятині. Переможцями стали Володимир Купчак, Ольга Сікора, Анатолій Дирів та Василь Гладій. Івано-Франківська область дала об’єднаній опозиції найбільшу підтримку з-усіх політичних партій.
Другою за політичним представництвом від Прикарпаття стало ВО “Свобода” — 5 депутатів. Причому, майже всі пройшли за партійними списками (заступник голови ВО “Свобода” зі зв’язків з українцями за кордоном, артист Богдан Бенюк; голова Партійного суду ВО “Свобода”, депутат Івано-Франківської обласної ради Ігор Янків; секретар Івано-Франківської міської ради Руслан Марцінків та депутат Івано-Франківської міської ради Руслан Зелик). Тільки голова обласної ради та очільник обласної “Свободи” Олександр Сич переміг на виборах у мажоритарному виборчому окрузі в Івано-Франківську.
Серед народних депутатів партії “УДАР Віталія Кличка” буде тільки 1 представник від Прикарпаття — депутат Івано-Франківської обласної ради Роман Чернега, який пройшов за партійними списками. Івано-Франківщина не висловила найвищої довіри жодному із мажоритарних депутатів від партії “УДАР”.
Окрім партійного представництва, Прикарпаття матиме у парламенті ще й двох депутатів-самовисуванців — Юрія Дерев’янка, який переміг у Надвірній, та Олександра Донія — переможця у Коломийському виборчому окрузі.
12 із 16 депутатів, які представлятимуть Прикарпаття, отримають мандат нардепа вперше. Приблизно у півтора рази зросла кількість прикарпатських депутатів від ВО “Батьківщина”. І жодного депутата Івано-Франківщина не матиме від провладної політичної сили (у Верховній Раді VI скликання таких було троє, зокрема — і калушанин Володимир Личук. — Авт.).
Ігор Дебенко, політолог:
— 12 із 16-ти політиків, які в новому парламенті номінально представлятимуть Івано-Франківщину, вперше складуть присягу народного депутата України. Разом із тим, абсолютна більшість із наших депутатів, різко заперечуючи навіть натяки на будь-яку можливу співпрацю з режимом Януковича та владоформуючою Партією регіонів, швидше за все, опиняться в опозиції. Це, звісно, якщо не стануть “тушками”. Відтак, навряд чи матимуть реальну змогу визначати і диктувати свої умови центру прийняття рішень.
Не слід забувати і про партійну дисципліну та необхідність виконувати рішення фракції. У призмі цього куди “вільніше” себе почуватиме хіба що Юрій Дерев’янко, який потрапив до парламенту самовисуванцем. Всі інші в тій чи іншій мірі будуть змушені діяти у контексті дій опозиції і волі власних “вождів”.
З цих причин вести мову про ефективність діяльності депутатів у чинних реаліях можна буде, скоріше, за параметрами відвідуваності пленарних засідань, особистого голосування, роботи в комітетах, непричетності до корупційних дій, кількості напрацьованих та зареєстрованих проектів законодавчих актів. Не менш важливими факторами стануть політична невгнутість, розважливість та зв’язок депутата з власним округом, його виборцями. Тобто, показовим буде виконання депутатом своїх безпосередніх обов’язків.
Що ж до залучення в область якихось колосальних бюджетних вливань, то зробити це будь-якому опозиційному політику в існуючій ситуації буде досить складно. Ця влада дбає про “своїх”. Принаймні, саме про це свідчить нещодавно оприлюднена карта розподілу дотацій державного бюджету між регіонами України. Якщо на Івано-Франківську область перепало аж 0,5%, то на Донецьку, до прикладу, — 27%, Луганську — 11% дотаційного фонду. Це — при чотирьох народних депутатах із Прикарпаття від Партії регіонів у наразі ще чинному складі парламенту. У новому цих осіб уже не буде, що, зрештою, — закономірна оцінка мешканцями області їхній діяльності та ініціатив самої Партії регіонів.
Водночас, майбутньому парламенту досить складно буде профункціонувати усі п’ять років. Вірогідність парламентської кризи є достатньо великою. Швидше за все, вже незабаром країна сповна відчує й усі наслідки поглиблення економічної кризи і проведення дочасних парламентських виборів є цілком імовірним. Можливо, навіть разом із президентськими.
Ватикан: коли час зупинився