У цьому під'їзді віддав життя за незалежність України Степан Бандера Не належить нам, національно-свідомим українцям, тримати у голові кашу, зварену в Москві та Берліні! Ось чому ми невідкладно вилетіли у Мюнхен на зустріч з Отто Зайделем, адже іншого шансу могло і не бути, німець віднесе свої спогади у могилу. Ми вже знали, що насправді, у 1944 році Степан Бандера відмовився воювати проти Радянської Армії. Але ось чому? Що його зупинило? На ці питання обіцяв відповісти старий німецький розвідник.
Ми познайомилися з цим ветераном німецьких спецслужб п’ять років тому, коли знімали фільм у Роттердамі та Мюнхені про Євгена Коновальця і Степана Бандеру. Це був документальний фільм-розслідування про обставини загибелі борців за волю України. Мало хто знає, наприклад, що Євген Коновалець був ласунам, й агенти НКВС його вбили, підіславши замінований торт. На превеликий мій жаль, фільм в український ефір не пішов з політичних мотивів, і його викупила українська діаспора у Німеччині. Отто бачив це наше документальне кіно і тому вважав, що саме нам можна довірити ті відомості, що він зберігав понад півстоліття.
Під чарами неміцного темного мюнхенського пива
Людина зі “Штазі” призначила зустріч в одному з “пивних двориків». Перед очима, як у кінохроніці, проходять Адольф Гітлер із невдалим пивним путчем і Володимир Ілліч Ленін (Ульянов), який розмірковує про долю світового пролетаріату, змахуючи піну просто собі на кепку. Його дружина, Надія Крупська, з цього приводу написала у своєму щоденнику: “Особливо приємно згадувати” Хофбройауз “, де відмінне пиво стирає всі класові суперечності”. Поза всякими сумнівами, приходив сюди випити неміцного темного пива і Степан Андрійович Бандера.
Мої читачі зі Східної України і в Росії можуть подумати: “А чого це він взявся за Бандеру? Чого такого ми не чули про цього бандита?” А давайте розберемося, що знають про Степана Бандеру російськомовні читачі, крім того, що на найвідомішому його портреті він вражаюче схожий на Володимира Путіна? Бандера і зросту, до речі, був не високого — не більше 159 см.
Для тих, хто не знав: лідер організації українських націоналістів (ОУН) Степан Бандера народився у 1909 році у сім’ї священика у Старому Угринові (Івано-Франківська обл.). Батько Бандери був одним з громадських діячів Західно-Української Республіки (колишньої частини Австро-Угорської Імперії), поки її не захопила Польща. Якщо хто забув, нагадую, що незалежністю Західної України поступився полякам киянин Семен Петлюра в обмін за матеріальну допомогу у боротьбі проти більшовиків з Москви і махновців з Гуляй Поля.
Будучи студентом, Степан Бандера став організатором вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького на знак помсти за репресії, влаштовані поляками. За це його посадили до польської в’язниці. Коли Польща була захоплена гітлерівцями, Бандера був ними відпущений на свободу. А коли територія Західно-Української Республіки, у результаті поділу Польщі, була окупована військами СРСР, у бійців ОУН, з незалежних від них причин, змінився противник. Спочатку билися з поляками, тепер взялися битися зі сталінцями, які для жителів Західної України були такими ж чужоземних загарбниками, як і поляки.
Через тиждень після того, як гітлерівці вигнали сталінців із території Західно-Української Республіки, рішенням ОУН від 30 червня 1941 року було проголошено відновлення Української держави. Авторами Акту проголошення Української держави стали Степан Бандера і Ярослав Стецько. Однак Гітлер велів негайно припинити “змову українських самостійників”.
Гітлерівці заарештували Степана Бандеру у Кракові менш ніж через тиждень — 5 липня 1941 року. Спочатку Бандера був поміщений під домашній арешт, але 15 вересня 1941 етапований у центральну Берлінську тюрму. За ним, щоб перебувати ближче до чоловіка, у Берлін переїхала дружина Ярослава з тримісячною донькою Наталкою.
Братів Олександра Бандеру (доктора політекономії) та Василя Бандеру (випускника факультету філософії Львівського університету) у 1942 році поляки вбили у концтаборі Аушвіц. Сам Степан Бандера з початку 1942 року по серпень 1944 року перебував у спеціальному бараку Целленбау (Zellenbau) концтабору Заксенхаузен, де містилися впливові громадські і політичні діячі держав, окупованих гітлерівцями.
За три роки у нацистських катівнях Степан Бандера ділив стіл і дах із соратником Ернста Тельмана, членом підпільного ЦК Німецької компартії Ернстом Шнеллером і його друзями — Маттіасом Тезен, Густавом Зантнером і Рудольфом Мокрі (згодом всі розстріляні). Степан Бандера знався також із німецькими борцями проти націонал-соціалізму Отто Гротеволем, Максом Рейманом і чехом Антоніном Запотоцьким.
Одд Нансен, архітектор, голова Міжнародної організації біженців
Але особливо, за відомостями Отто Зайделя, Степан Бандера був дружний із норвезьким художником Оддом Нансеном — сином відомого полярного дослідника Фрітьофа Нансена, політика і лауреата Нобелівської премії.
Степану Бандері було 33 роки, коли він потрапив у барак Целленбау (Zellenbau) концтабору Заксенхаузен. Його відразу взяв під свою опіку 41-річний норвезький велетень Одд Нансен, письменник і гуманіст, борець за права людини під час Другої світової війни. Після війни Одд Нансен став одним із засновників ЮНІСЕФ.
Степан Андрійович дуже поважав батька Одда — Фрітьофа Нансена — рятівника українців у часи Голодомору. Фрітьоф Нансен не мав прямого відношення до України, проте у 1922-му році приїхав і допоміг тисячам людей. У Харкові Нансен виконував місію комісара Міжнародного Червоного Хреста по боротьбі з голодом. Йому вдалося зібрати 250 тис. рублів, які Нансен передав голодуючим українцям. Наприклад, він профінансувала першу тракторну станцію у Катеринославській губернії. Основна частина тих грошей — з Нобелівської премії миру, яку присудили Нансену “за багаторічні зусилля з надання допомоги беззахисним”.
Бандера начувся і про “паспорти Нансена”. Тисячі українців, які емігрували після громадянської війни на Захід, через відсутність документів не могли перетинати кордони, і тоді Червоний Хрест запропонував використовувати ім’я Фрітьофа Нансена на спеціальних паспортах для біженців. Нагадаю, що володарями «паспорта Нансена» були одесит Борис Лісаневич, який “відкрив” світу Непал, і дружина художника Пабло Пікассо — балерина Ольга Хохлова родом з міста Ніжина.
Портрет Степана Бандери
У Отто Зайделя зберігся записник Одда Нансена часів перебування художника у концтаборі Заксенхаузен. Одд малював у ньому портрети ув’язнених. Найпоширеніший малюнок — гострі суворі риси енергійного обличчя Степана Бандери. У 1947 році вийшли щоденники Нансена про катівню Гестапо і концтабір Заксенхаузен.
За спогадами Нансена, який помер у 1973 році, дороговказною зіркою для Степана Бандери став досвід Фрітьофа Нансена з мирного відстоювання незалежності Норвегії від королівства Швеції. Ось чому, на думку Отто Зайделя, у вересні 1944 року Бандера відхилив пропозицію нацистів керувати антирадянським збройним рухом у тилу Червоної Армії, яка наступала.
Батогом обуха не переб’єш. Не розлютована “лісова братва” з обрізами, а передові наука і технології, унікальні література і архітектура, оригінальні живопис і скульптура, автентичні музика і кіно — повинні відстоювати самобутність України від чужоземної експансії. Тюремний досвід показав Бандері, що фізично можна перебувати у неволі, але духовне самовдосконалення і творчість роблять людину вільною навіть у в’язниці.
У лютому 1945 року Провід ОУН ухвалив рішення про те, що у зв’язку з “більшовицькою окупацією” України, Степан Бандера повинен постійно перебувати за її межами. Степан Андрійович за прикладом Фрітьофа Нансена не воює зі зброєю у руках, а намагається політичними методами домогтися свободи для нашої Батьківщини або ж, хоча б, — присутності на світовому порядку денному питання про українську незалежність.
Бандера намагається дистанціюватися від крові партизанської боротьби ОУН. У грудні 1950 року Степан Андрійович іде з посади Голови Проводу ЗЧ ОУН-Б. У 1952-му він пішов також з посту Голови Проводу всієї ОУН-Б. Як ми тепер розуміємо, стратегічно С.А. Бандера був правий: у 1991 році під гаслом “Досить годувати Москву!” депутати-комуністи Верховної Ради України самі проголосили незалежність нашої Батьківщини.
Але люди думають, що краще помилятися у натовпі, ніж поодинці прямувати за істиною. Так що на конференціях ОУН у 1953 і 1955 роках Бандеру знову обирають головою проводу ОУН. “Приймаю від вас цей смертний вирок”, — сказав тоді Степан Андрійович. Бандера знав європейські мови, мав “тюремні” зв’язки серед європейських громадських і політичних діячів, які пройшли горнило Целленбау. Поза збройною боротьбою ОУН він відіграв би більш значну роль у відстоюванні інтересів України на міжнародній арені.
Будинок за адресою Шпігельгассе, 14 в Цюріху. Тут у 1916-17 роках жив вождь російського пролетаріату В.І. Ленін
І ось що вважаю несправедливим. У Цюріху зберігся будинок, у якому жив вождь російського пролетаріату В.І. Ленін. На будинку тому навіть встановлена пам’ятна табличка.
Степан Бандера, як і Ульянов-Ленін, багато разів змінював місця проживання: Берлін, Інсбрук, Зеефельд, Хільдесхайм, Штарнберг. Нарешті, у 1954 році Степан Андрійович із родиною остаточно переїжджає у Мюнхен і поселяється у будинку 7 на вулиці Крайтмайр (Kreittmayrstrae) під ім’ям львівського шахіста Штефана Попеля. Саме у під’їзді цього будинку 15 жовтня 1959 Стапана Бандеру вбив агент КДБ, українець Богдан Сташинський. Але ніякого пам’ятного знаку про це на будинку 7 по вулиці Крайтмайр ви не знайдете. І це за обставини, що у Мюнхені знаходиться найбільша і найбагатша українська громада. Мюнхенська українська діаспора настільки численна, що у сімдесятих роках минулого століття міська влада дозволили побудувати української церкви власний собор.
Встановити у Цюріху пам’ятний знак Володимиру Леніну у російського пролетаріату кошти знайшлися, а от на табличку для Степана Бандери у наших націоналістів немає ні сил, ні здібностей.
Пам’ятається, у червні 2011 року під час Трускавецького кінофестивалю “Золота пектораль”, гості з Києва, Харкова і Саратова звернули увагу на те, що хата Івана Франка у селі Нагуєвичах стоїть під жебрацьким дахом із дранки. Тоді ми всім світом зібралися і до осені змогли відновити первозданний вигляд будинку-музею західноукраїнського літератора.
Судячи з усього, треба знову залучати патріотів з Одеси і Херсона, Запоріжжя і Луганська, Сімферополя і Чернігова — щоб зібратися і встановити у Мюнхені на будинку 7 на Крейтмайрштрассе пам’ятну бронзову табличку зі словами: “У цьому під’їзді віддав життя за незалежність України Степан Андрійович Бандера».
P.S. Степан Бандера похований на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф, на 43 полі. Будете у Мюнхені, хоча б віднесіть йому квітів.
Костянтин СТОГНІЙ, телеведучий