Містечко Душніки Здрой: Під знаком Шопена і... півня

Кількадесят ошатних  будинків розкидані поміж високих  дерев зустрічають при в”їзді у місто. Люди усміхаються, вітаються  і з цікавістю поглядають на приїжджих. Туристів тут багато, їх завжди впізнають. Складється враження, що всі місцеві мешканці знають один одного. Знайомство із містом розпочинається в ратуші. На першому поверсі — відділ поліції. Проте правоохоронців небагато. „У нас і злочинів якихось тяжких немає, бо ж містечко спокійне, сюди відпочивати приїжджають та красою гір милуватися”, — з гордістю каже бургомістр Душнік Здрою Гжегож Сьредзіньскі.
У чиновницьких кабінетах усе за євростандартами. Заяви та звернення ретельно заносяться до електронного каталогу і надсилаються для вирішення тому чи іншому керівнику відділу або депутату. На хвилинку затримуємося біля кабінету, де реєструються шлюби. На столі чимало паперів. Значить будуть, або вже є, нові сім’ї. Це для маленького містечка неабияка радість. Недаремно автор знаного весільного маршу Мендельсон-Бертольді свого часу концертував на цих теренах.

Тільки-от згодом молоді люди, як і в Україні, виїжджають за кордон у пошуках кращих заробітків. Але багато хто повертається, вкладає зароблене для розвитку місцевого бізнесу. Переважно відкривають нові туристичні садиби, заклади харчування, маленькі магазинчики, пункти прокату туристичного та гірськолижного спорядження. „Коли Польща увійшла до євроспільноти, — розповідає пан бургомістр, — то стало нам жити краще. Звісно, й працювати треба більше та якісніше, але шукаємо проекти, пишемо в різні інстанції, отримуємо гроші з Євросоюзу для добрих починань, а згодом, маючи стартовий капітал, заробляємо самі”.

І накукурікалося... місто
У кабінеті пана Гжегожа великий польський герб з орлом у короні. Проте в Душніках у значно більшій пошані...півень. Як символ пробудження до нових звершень він красується на міському гербі. Поруч святий Петро, який тримає ключі від раю. „Туди підуть усі люди з Душнік”, — жартують місцеві поляки. Це невеличкий та не грізний птах, за біблійними розповідями, нагадав Христовому  Апостолу, що при великій біді він, будучи слабкою людиною, таки відрікся тричі від свого Учителя.

Міські обереги: святий Петро та півень

„У Душніках ми від друзів, рідних та своїх принципів не відрікаємося, — каже Пьотр Цісаковскі, ачальник відділу туризму. — Здавна тут жили сильні та мужні люди, які від зайд уміли захиститися, гостей гідно прийняти та заїжджим купцям допомогти. Бо століттями через місто пролягав великий торговий шлях до Чехії. За добрий порядок Душніки у першій половині XIV стоілття отримали міські права.
Нещодавно  представники місцевої влади вирішили знайти усі міста, на гербах яких є півень. Так, за словами пана бургомістра, Душніки знайшли своїх „пернатих” побратимів у Німеччині, Франції, Чехії. І хоча півні не раз між собою чубляться, між містами — взаєморозуміння і дружба. А коли вже „іноземні півні” збираються в курортному містечку, то не тільки галас, веселощі, сміх та гостина, але й спільні справи. Бо „крилатим” керівникам  завжди є чого один в одного повчитися. Так у партнерів переймається досвід самоврядування, міського господарювання, освіти, культури, створюються спільні підприємства.

Зачерпнути папір ситом
Господарі у Душніках добрі. Про це красномовно свідчить кількасотлітня історія міста. Чого тільки не виробляли тут за сотні років. Найголовнішими  промислами були ткацтво, торгівля та виробництво паперу. Останнє можна  побачити в одному з атракційних місць курортного містечка — музеї паперу, що вважається один з найкращих у Східній Європі. Тут усіх відвідувачів залюбки навчать як із розмоченої целюлози можна „начерпати” папір, та ще й з водяними знаками, пахучий з лавандою чи білий для важливих вітальних адресів. Усе це туристи можуть зробити для себе на пам’ять самі.
Різних розмірів сита занурюються у воду, виловлюючи розмочену целюлозу, що служить паперовою сировиною, проціджується на ситі, готовий виріб відкладається на спеціальний металевий лист, згодом — під прес, на просушування — і маєте папір власного виробництва. Туристи від захвату й слова вимовити не можуть — самі папір „начерпали”. А вже  радості дітвори немає меж.

У музеї паперу

„Ще у 1560-их роках у  нас вже був так званий паперовий млин, — розповідає пан Цісаковскі, — проводячи до старовинного червоного будинку із великою дерев”яною надбудовою у формі закручених рогів, що на березі Бистриці Душніцької. — Згодом, у 1605 році побудували велику „папірню”. У 1968 році тут відкрили музей, де представлено тисячолітню історію вигостовлення паперу”. Окрім музеїв у Душніках ще десятки курортів, агротуристичних садиб, відбуваються різноманітні заходи європейського рівня.

На  зустріч з Шопеном
Одне із найпомітніших світових свят, що відбуваються у цьому невеличому містечку — Міжнародний шопенівський фестиваль. Саме сюди, до мальовничої курортної місцевості біля підніжжя  орлицьких та бистрицьких гір, у 1826 році  прибув шістнадцятирічний композитор. «Це наша найбільша гордість, — усміхаючись каже Гжегож Сьредзіньскі, проводячи до невеличкого ошатного будиночка, який тут називають двориком Шопена. — Ще батько Фредеріка — сполонізований француз Ніколя був великим та знаним чоловіком своєї епохи.

У цьому будинку концертував Шопен

Прибувши до Польщі, він  знайшов тут свою долю і незабаром одружився із ів Теклею-Юстиною Крижанівською. У подружжя народилося четверо дітей: Людвіка, Ізабелла, Емілія та син Фредерік. Від матері, яка мала чудовий голос і прекрасно грала на фортепіано, передалися малятам любов і потяг до музики. З малих літ Фредерік проявляв неабиякі музичні здібності. Вразливий хлопчик, слухаючи гру матері міг плакати від нестримних почуттів. Щось незнане й невідоме при цьому підносило до небес, кружляло у танці, а потім легенько опускало на землю. Проте малий він так сильно прагнув отого почуття невагомості, що ніяк не хотів його позбуватися. Та  музика закінчувалася. Треба було повертатися у реальний світ. Але чи не щоночі таємно, він тишком-нишком вставав з постелі та пробирався до фортепіано, аби самому вже відтворити чарівні звуки і розчинитися у музиці, яка музика полюбила свого  маленького прихильника. Так формувався майбутній геніальний композитор.

Концерт генія для душніцьких сиріт
А один зі своїх перших концертів Фредерік Шопен згодом організував у Душниках Здрою. У  юності хлопчик страждав від сухот. Тому приїхати сюди подихати цілющим гірським повітрям, попити мінеральної води та ліків зроблених на настойках гірських трав й козячого молока ліків  йому порадив вчитель Юзеф Ельснер.
«Концерту юного Фредеріка у містечку могло би не бути, якби не…нещастя, — розповідає пан бургомістр. На час перебування Шопена з матір”ю та сестрами у Душниках помер убогий ремісник, чех за походженням, який виробляв сукно, Юзеф Схора. Нещасний залишив четверо маленьких сиріт. Сумна звістка швидко поширилася вузенькими вуличками. Люди скрушно хитали головами та жаліли дітей. А багаті і шляхетні відпочивальники вирішили організувати імпровізований концерт та зібрати гроші для діток. На концерті виступив юний геній. Аплодисменти не вщухали. Кошти сироти отримали, а місто навіки залишилося зі славою першої сцени, де виступав Шопен».

Шопенівська слава містечка першого концерту
У 1897 році на кошти великого меломана та прихильника творчості  Шопена Віктора Магнуса у Душніках Здрою було відкрито облесік композитора, на якому по латині написано: «Фредеріку Шопену, який у 1826 році презентував у Душніках високу культуру, шляхетний характер, цей  пам’ятник поставив з дозволу міської влади поляк поляку».

Сьогодні про перебування композитора  у Душніках Здрою нагадують кілька пам’ятних  таблиць, два пам’ятники, його іменем названі джерело мінеральної води, дві агротуристичні садиби, алея, знаний будинок у центрі міста, де відбуваються різні імпрези, та шикарний готель. З 1946 року в місті у першій половині серпня проводиться міжнародний шопенівський фестиваль, взяти участь у якому, неабияка честь для кожного піаніста. Тут засвічуються майбутні зірки світової слави, яким потім аплодують, як колись Шопену, вдячні меломани у найбільших концертних залах світу.