Святий Миколай, який живе на Прикарпатті, — інженер

Доїхати до неї  просто. У гуцульських навколишніх  селах кожен дорогу вкаже. Десь  за двісті метрів від дороги — дерев’яний казковий будиночок, який  надійно охороняють казкові герої, вирізані з дерева. У будиночку—шість казкових кімнат. Тут від 2006-ого року оселився святий Миколай. Інженер Національного природного парку «Гуцульщина» Віталій Ходан настільки вжився в образ доброго чарівника, що цілком змінив своє життя. Тепер чоловік увесь свій час віддає дітям, робить їх щасливими, роздає подарунки. «А працює мій маєток цілий рік, а не лише на свята,—каже пан Віталій, ба ні, святий Миколай, постукуючи великою палицею та закутуючись у синій кожушок. — До мене і будь-яку пору року приїхати можна, мої помічники, науковці парку, проведуть діткам та дорослим екскурсію, розкажуть про наш край, про карпатські рослини та звірів, проведуть екскурсії екологічними стежками».
За кілька хвилин чарівник запрошує до двоповерхової дерев’яної садиби. Тут — усе казкове. На стінах —  зразки стовбурів карпатських дерев і засушених листочків, мішечки із запашними лікувальними травами. А пахощі які! Неначе ви у лісі опинилися, ось-ось смереки зашумлять! А ще всюди десятки новорічно-різдвяних і миколаївських старовинних листівок. Їх ще наші прадіди й прабабусі рідним і друзям відсилали. Є і світлини Карпат, сотні старовинних ялинкових прикрас, за якими історію іграшки можна вивчати. «А тепер підемо відкривати ще таємниці…», — притишено  каже Миколай, відкриваючи двері до великої кімнати, де посередині чудернацьке дерев’яне ліжко із бильцями з білими мотузками. Там три подушки. Коли Миколай лягає на першу, то чує голос самого Бога. Прихилить голову на другу — одразу чує дитячі голоси, малята і доросліші діти мовлять святому, хто  якого подаруночка хоче. Приляже на третю, то дізнається, у кого які проблеми, та просить Бога дати всім здоров’я, щастя, любові, миру.
А під синьою пухкою ковдрою — зелена поляна, де ростуть квіти, грибочки, та молоденька травичка. На стіні біля ліжка висить прекрасне панно «Дитячий сон», зроблене самими ж дітьми. Аби святий Миколай прийшов та сів на ліжко, треба попросити про це Ангеликів-дзвіночків. Для цього слід смикнути за ланцюжок. І поллється мелодійний передзвін, а Миколай дізнається, що до нього в гості прийшли чемні дітки. Є у маєтку Святого Миколая і кімнати для проведення різноманітних майстер-класів, адже дітки, приїхавши до Пістиня, можуть навчитися власноруч зліпити горщика, вишити серветку, зробити новорічну прикрасу, зв’язати крихітного Ангелика, випиляти з дерева подарунок, щось намалювати, або й навіть...вірша святкового написати. Переважно свої роботи діти забирають, бо вважають, що це їхній оберіг. А ще тут вивчають  молитви до святого Миколая та Ангела-Охоронця.

Сабіна Ружицька була слухняною, тому мішок із подарунками — її :)

Допомагають Миколаєві приймати пошту, читати листи, сортувати їх три ангели-охоронці. Кожен з них має щ й по книжці.  В одній, дуже товстій, записано, всі добрі справи чемних діток. Поряд з книжкою — величезний мішок з подарунками. Були цілий рік слухняними — отримуйте щось добре та омріяне від  чарівника з Пістиня. В другій, трохи меншій книжці, записано імена всіх діток, які старалися бути добрими, але не дуже в них виходило, а вже в третій — список нечупар, забіяк та пустунів, а поруч — відро з вербовими різочками. Але остання книжка тоненька, адже щоразу неслухняних діток стає все менше. До Миколая діти пишуть листи, лише власноруч, не на комп’ютері. Миколай на них відповідає, а відповіді скріплює печаткою. «Діти просять цукерки, печиво, книжки, конструктори, мобільні телефони, електронні книжки, комп’ютери, а дехто — одяг, навіть вказуючи розмір, — розповідає Миколай. — Часто просять здоров’я для себе і своєї родини, щоб батьки перестали сваритися. Особливо зворушливими є листи від дітей-сиріт, чи дітей заробітчан. Перші просять подарувати їм батьків, а другі — повернути найрідніших із-за кордону».
На саме свято Миколая, 19 грудня, в Пістинь приїжджають кілька тисяч гостей з усієї України  та закордону. Усіх вислуховує добрий святий Миколай, усім дарує подарунки, слухає вірші, пісні, колядки, на різних мовах, від малят, підлітків та дорослих. Згодом на подвір’ї біля маєтку запалюють миколаївську ватру, навколо якої розкладають дерев’яні стільці. Кожен стілець — це символ  якоїсь з дванадцяти чеснот: мудрості, справедливості, сміливості, поміркованості, покірності, щедрості, чесності, любові до ближнього, помірності, терпеливості, старанності, працелюбності. На вогні пустуни спалюють різочки та обіцяють наступного року стати добрішими і чемнішими, всі стають всі в коло і колядують, а потім моляться та просять Бога, аби дарував їм, їхнім батькам і всім людям здоров’я, а країні мир та спокій. Тому, чи то свято, чи просто вільний день, вирушайте до Миколая в Карпати та подаруйте собі казку.