Ігор Насалик під час Дня Незалежності. Фото Володимира Бегуна — Ігоре Степановичу, 2012-й рік був насичений подіями, більше — проблемними, ніж приємними. Що було задумано і — втілено у життя, а на що не стало сили і коштів? Які перспективи на наступний рік?
— Великим досягненням вважаю те, що вдалося зберегти другий кошик доходів міського бюджету на розвиток міста. Крім того, ми виконали усі свої зобов’язання. По освіті — це капітальні ремонти і комп’ютеризація шкіл. Житлово-комунальна сфера — це, насамперед, ремонт доріг, у який ми вклали близько 5 млн. гривень. І спорт профінансували, як ніколи. Головне, що місто не зупинилося, а мало розвиток навіть у такий складний рік. На 2013 рік повністю зберігаємо безкоштовну медицину — для мешканців міста та району. Плануємо завершити комп’ютеризацію шкіл, освітлення та ландшафтний дизайн дитячих садків і шкіл, збільшуємо фінансування на харчування школярів, зокрема, — з наступного року вводимо у меню молоко та фрукти. Плануємо облаштувати бігову доріжку на стадіоні “Хімік”, збудувати стадіон — біля ЗОШ №5, із масштабного — завершення реконструкції басейну ЗОШ №3. Великі плани у нас і щодо культури: вкладатимемо кошти у ПК “Юність”, народні доми Загір’я, Хотіня, Підгірок, придбання нової апаратури та — автобуса для галузі культури.
2013-й рік буде важким і вже зараз відомо, що заробітна плата передбачена тільки на 9,5 місяців. Проте, ми претендуватимемо на екологічні кошти, які закладені в обласному бюджеті. Там — 12 млн. гривень, із яких левову частку область передбачила Галичу. Проте, Калущина була і залишається зоною екологічного лиха. Крім того, маємо висновок від Мінекології, у якому підтримано нашу пропозицію про запровадження для міста екологічного коефіцієнта. Тому будемо наполягати на тому, щоб левову частку цих екологічних коштів усе ж передали Калушу.
— Цей рік став яскравим свідченням колапсу комунальної галузі. Це постійні відключення КП “Водотеплосервіс” від електроенергії та ритмічні вливання бюджетних коштів у ЖЕО, які використовуються суто на виплату зарплати. Але навіть це не поліпшує тої ситуації, що комунальники не отримують заробітну плату місяцями, а проблеми ледь вдається контролювати. То, може, наступний рік варто зробити “комунальним” і оголосити про стратегію розвитку галузі?
— У 2013 році плануємо суттєві зміни у комунальній галузі. З 1 квітня ЖЕО перейдуть на самоокупність. Це — радикальний крок, передумовою якого стане підняття тарифів на квартплату. Комунальники мають заробляти хоча б собі на зарплату. Але, щоб дати їм таку можливість, маємо закрити борги і дозволити розпочали із чистого листка. У форматі реформи передбачено, що калушани зможуть самостійно формувати перелік комунальних послуг, які вони хочуть отримувати від комунальних організацій (не враховуватимуться тільки послуги, які виключити із переліку. — Авт.). Причому, не важливо, оберуть люди обслуговування від ЖЕО чи — від приватних компаній. Капітальні ремонти, звісно, “ляжуть” на міський бюджет.
— У місті так і не були втілені у життя 2 масштабні проекти: реконструкцію кінотеатру “Відродження” та лінію із сортування сміття, яку мало намір встановити підприємство “Чисте Прикарпаття”. Обидва проекти мають одного власника — В’ячеслава Кредісова. Він “прийшов” у місто за вашого сприяння і навіть розділив бізнес по “Відродженню” із вашим братом Сергієм Насаликом. Чи може місто все ж сподіватися на продовження проектів, чи на цих ідеях варто покласти хрест?
— Проект із реконструкції кінотеатру “Відродження” є досить масштабним — й у фінансовому, й у проектному плані. Але, думаю, якщо все піде добре, то до жовтня-листопада наступного року кінотеатр уже здадуть в експлуатацію. Щодо “Чистого Прикарпаття”, то зараз вони звернулися із проханням про тимчасову пільгу з орендної плати — на півроку. Якщо за цей час вони не встановлять лінію, то платитимуть до бюджету за повними ставками. Думаю, у цьому є сенс, адже, якщо б не надали “Чистому Прикарпаттю” землю в оренду, то навряд чи ця ділянка найближчим часом знайшла б своє використання. А так від орендної плати до міського бюджету вже надійшло 100 тис. гривень.
— Опоненти наполягають на тому, що допомога онкохворим, безкоштовні заняття зі схуднення, капітальні ремонти і навіть операції для калушан знаменитим американським хірургом було нічим іншим, як передвиборною кампанією за бюджетні кошти. Чи будуть ці проекти продовжені у наступному році?
— А що, власне, із переліченого можна назвати передвиборною кампанією? Допомогу для онкохворих міста передбачено і на 2013 рік, щоправда — зменшуємо суму, адже практика показала, що мільйон гривень ми не використовуємо. Не згоден, що це — піар. У такій складній життєвій ситуації кілька тисяч гривень для хворої людини — велика допомога. І Калуш, без перебільшення, — перше місто, яке запровадило таку програму. Заняття зі схуднення також продовжуватимуться: якщо маю час, особисто проводжу тренування. А от щодо безкоштовних операцій на вусі — це не від мене залежить. Але, якщо така можливість буде, то обов’язоково постараюся включити у таку програму наше місто.
— На виборах до Верховної Ради Ви публічно підтримали представника від Партії регіонів, колишнього партнера по бізнесу Валерія Келестина. Це викликало неоднозначне трактування та ставлення калушан. Якби була можливість повернути час назад, чи вчинили б ви так само? А, може б, з огляду на всі події, що відбулися, Ви б змінили своє рішення і взяли участь у виборчих перегонах?
— Я ніколи не шкодую про свої вчинки. Якби завтра діючу Верховну Раду розігнали, все одно не брав би участі у нових виборах. Ви бачите, який зараз парламент? І він по своїй суті змінюватиметься не у кращий бік. Знаю той масштаб робіт, який міг би зробити для міста Валерій Келестин, але Калуш ці можливості втратив. Що зробить для міста новий народний депутат, у які програми нас включить — побачимо.
У тій ситуації я діяв не як політик, а як міський голова. І як міському голові мені було б вигідніше, щоб Валерій Келестин був представником даного округу. Проте, Калуш вибирав так, як вважав за потрібне. Останні 100 років на свідомість людини чинить вплив не тільки біосфера, але ще і техносфера. Саме вона залишає відбиток на діях і вчинках, і навіть інколи — як маятник — затягує і підкоряє своїй волі. Тобто людина діє вже не за власними судженнями, а — згідно з вкладеною ідеєю. Це можна перенести на результати виборів і зробити висновок про великий вплив технологій і реклами: вони зомбують людей і позбавляють власної думки. Але час усе розставить на свої місця.
— Результати виборів стали, очевидно, для Вас розчаруванням, адже напередодні Ви просили калушан “не стріляти Вам у спину”, тобто, обрати кандидата, якого Ви підтримали. Проте, навіть Ваша підтримка не вплинула на волевиявлення мешканців міста — люди зробили політичний вибір. Одразу по виборах у місті почали ширитися чутки про помсту: йшлося про ймовірні скорочення, оптимізації штатів та ресурсів, урізання премій та надбавок. Фактично, Ви стали на стежку відкритої конфронтації із громадою. Для чого? Чи змінилися настрої після півторамісячної відпустки і (бо були чутки навіть про те, що Ігор Насалик залишає місто) чи надалі плануєте залишитися міським головою Калуша?
— Чому ви вірите чуткам? Хіба звільнили хоч одну людину або ж “урізали” якісь надбавки? А от оптимізація — це життєва необхідність для міста. І — ніщо інше. З 2013 року у нас буде одна музична школа, але — з двома філіями. Плануємо й оптимізацію медицини. Приміром, Коломия і Коломийський район за розмірами — аналогічні Калушу і району. У Коломиї на 10 тис. населення 171 ставка медика, а у Калуші і районі — 184. За підрахунками, у нас 160 зайвих ставок (загалом у медицині. — Авт.), й у 2013 році їх кількість скоротиться на 30%.
— Ви вийшли із “Громадянської позиції” після того, як об’єднана опозиція, попри очікування, зробила ставку не на Вас. Які політичні перспективи Ви бачите? Чи бачите себе у політиці знову, а чи, може, плануєте якісь проекти поза політикою?
— Нині, коли кожна політична сила формується під особу, а не під програму, я не бачу себе членом політичної партії. Як тільки почнеться формування партії під соціальні чи економічні програми, тоді думатиму про політичне майбутнє.
— Торік Ваша ідея із проведенням територіально-адміністративної реформи зазнала краху, хоча, здавалося б, Ви стояли на порозі її втілення і навіть до Верхвоної ради був внесений відповідний законопроект. Чи маєте на меті продовжити працювати у цьому напрямку? За ідеєю втілення адміністративно-територіальної реформи стоять особисті амбіції (прагнення отримати інший управлінський статус), чи, можливо, є інша мотивація?
— Під час виборів усі твердили, що ідея із реформою — піар. Вибори минули, і проведення реформи вже очолив… голова ОДА Михайло Вишиванюк. Сьогодні всі визнають, що іншого шляху — немає. Це — можливість підняти одну із територій на більш високий рівень порівняно із іншими. При адміністративно-територіальній реформі ми відходимо від загальної вертикалі і переходимо до місцевого самоврядування. А вона є більш незалежною системою, ніж та, при якій тобі когось призначили. Чим менше заангажована система, тим більше ступенів свободи вона має.
Те, що у процес проведення реформи включилася область, полегшить виконання завдань, і виведе ідею на інший рівень. Не важливо, зрештою, хто стане ініціатором на законодавчому рівні, головне, що реформа відбудеться. І, якщо хтось боїться, що Насалик хоче реформу під себе, то я зніму це питання — робіть вибір на свій розсуд. Але іншого шляху немає. Не можна щось будувати на руїнах. Зараз ми ще можемо почати це будівництво, за кілька років теперішні можливості можна буде втілити лише наполовину, а ще за якийсь час не варто буде навіть починати. Зараз уже йдеться не про потрібність реформи, а про модель її проведення. Район і надалі наполягає на організації 6-ти громад із сіл району. А що зміниться для цих громад? Чи є у них фінансовий та структурний ресурс, щоб підняти ці громади? А от правильне мобільне оформлення бюджетів територіальних громад і задіяння коштів із державного бюджету та європейських інституцій дасть можливість змінити інфраструктуру. Якщо братися до реформи серйозно, то до липня не тільки мають бути сформовані всі розрахунки, обговорено модель реформування, подані фінансові пропозиції, — до цього часу мають відбутися вибори — ради та голови об’єднаної територіальної громади.
— Важко вловити логіку у політиці кадрів: троє заступників курують гуманітарну сферу, у той час, як будівництво, розвиток інфраструктури та комунальне господарство зведено у повноваження одного заступника. Чи не доцільніше залишити єдиного “гуманітарного” заступника, економлячи при цьому близько 300 тис. гривень бюджетних коштів на рік?
— Якби у нас не було програми безкоштовної медицини, то мені не потрібно було б окремого заступника. Але безкоштовна медицина — це величезний пласт роботи. В обов’язки Василя Турчина входить ще і контроль за проведенням тендерів, капітальних ремонтів. На одній людині „висить” більше, ніж 110 мільйонів гривень відповідальності. Часто доводиться чути, що заступники отримують велику заробітну плату... Але зважте, яка у них відповідальність! І це — при нашій судовій системі. На ефективній системі управління ніхто ніколи не економить. Бо це сповна окупить себе, і заступник зможе заробити на заробітну плату не лише собі, але ще сотні людей. Тому економія 300 тис. гривень на зарплаті — це не економія: можна програти кілька мільйонів.
— Нещодавно міська рада нагородила Вас значком “За заслуги перед Калушем”. Ви стали першим власником цієї відзнаки, яка за помпезністю мало чим поступається найвищій державній нагороді “Зірці Героя України”. На Вашу думку, чи доцільно було впроваджувати ще одну нагороду, коли у Калуші їх і так — кілька? Вам сподобалися дизайнерські ідеї працівників міськвиконкому?
— Не сказав би, що вона надто помпезна. Але, направду, я і не знав про неї аж до вручення. Це, фактично, перша значна нагорода за роки мого кермування містом. Хоча найменше, що би я хотів, — це отримувати нагороди. Державні нагороди міг отримати ще будучи депутатом Верховної Ради: їх мені 4 рази пропонували. Але я не хотів жодних відзнак ні від Леоніда Кучми, ні від Віктора Ющенка.
Значок вирішив передати для вручення переможцям щорічної міської премії „Тріумф”. Люди, які працюють для міста, мають бути належним чином пошановані.
— Чим 2012 рік запам’ятався особисто для Вас?
— Запам’ятався роботою. Можу сказати, що я — щасливий. Бо коли запитують, яка у мене мета і ціль — це неправильно. Головне — не мета, а шлях до неї. Шлях — це і є твоє життя. Моя мета — європейське місто Калуш. А це — європейські стандарти, зарплати. Хтось кепкує з моїх слів, не розуміючи, що на цей шлях потрібно витратити не один рік. Я ці зміни вже бачу.
— Дякую, Ігоре Степановичу, за інтерв’ю.
Розмовляла Оксана ПІЛЯНСЬКА, журналіст