У Домбровському кар’єрі “зашкалює” від ртуті і гексахлорбензолу

Скидається на те, що, попри мільйонні фінансування з Державного бюджету, екологічних проблем у місті не тільки не меншає, але і навпаки — постійно прибуває. З’ясувалося, що Домбровський кар’єр був місцем для захоронення хімікатів I класу небезпеки. Зараз проби води та грунту там дають тисячні перевищення гранично допустимих концентрацій, зокрема, ГХБ, ртуті та свинцю. Отрутохімікати могли вступити у взаємодію із розсолами і навіть, можливо, просочитися у водоносні горизонти.
Переглядів: 748
Домбровський кар'єр несе загрозу життю і здоров'ю людей вже у скорому часі. Фото з архіву "Вікон"

Минулого року з обласного бюджету було виділено 744 тис. гривень для робіт із напрацювання додаткових даних для коректування проекту консервації Домбровського кар’єру. Дослідження включали кілька етапів та напрямків, проте, особливо вражаючі результати дало обстеження території несанкціонованого складування відходів у районі Домбровського кар’єру та у зоні його потенційного впливу.

— Там виявлено перевищення вмісту гексахлорбензолу та ртуті у тисячі разів, — оголосив на сесії міської ради міський голова Ігор Насалик.

До цього моніторингу були залучені спеціалісти калуського ДНДІ галургії, які відібрали проби грунту і води та обстежили місця несанкціонованого складування відходів. Лабораторні дослідження проб провели фахівці Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем Харкова, а спеціалісти ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Антрацит-Плюс Лтд” розробили заходи для обмеження негативного впливу.

Домбровський кар’єр разом із полігоном гексахлорбензолу став місцем для захоронення ГХБ та інших потенційно небезпечних речовин. Проте, смертельно небезпечні відходи захоронялися будь-як. Нині відновити повну картину “хімічних” захоронень різноманітних, у тому числі — вкрай шкідливих, відходів доволі складно. Однак, відомо, що крім ГХБ, надра кар’єру та відвалів поглинули велику кількість будівельного та промислового сміття, різноманітні отрутохімікати, рідкий поліетиленполіамін та сіль, забруднену цією речовиною, відходи шпалерного та лінолеумного виробництв, великі ємності з фарбами, які часто тут же спалювалися, від чого могли утворюватися такі небезпечні сполуки як діоксини. Найбільша кількість відходів розташована у південній дільниці Домбровського кар’єру. Однак, проблема полягає не тільки у кількості отрути, але і найперше — у відсутності контролю за нею. Так, фахівці ДНДІ галургії у звіті висловлюють стурбованість, адже досі не проводилося аналізу взаємодії і трасформації заскладованих тут речовин. Не вивчалася також можливість переходу різноманітних елементів і сполук у розчин після затоплення їх розсолами. Нині більша частина відходів, заскладованих у внутрішньокар’єрному відвалі південної дільниці, вже затоплена. А фінансові рамки моніторингу не дали можливості для грунтовніших досліджень.


Загалом, науковці відібрали 4 проби води та 11 проб грунтів. Досліджували проби на вміст важких металів та речовин, які, зважаючи на специфіку калуських виробництв, могли б міститися на території кар’єру: хрому, ртуті, миш’яку, кадмію, свинцю, цинку, міді, стронцію, фторидів, фенолів, гексахлорбензолу, нафтопродуктів, хлорорганічних пестицидів.

Дані, отримані у результаті проведених досліджень, вразили не тільки владу, але і самих науковців. Приміром, у грунтах зафіксовано перевищення практично за всіма досліджуваними показниками, більшість із яких — речовини I класу небезпеки. Особливо вражає перевищення ГХБ (у 9 із 11 проб) — максимально у 5113 рази порівняно із гранично допустимою концентрацією; нафтопродуктів (9 із 11) — у 112 разів. У воді не виявлено тільки гексахлорбензолу та миш’яку. Зате, феноли у воді “фонять” майже у півтори тисячі разів, а ртуть — у 120 разів, причому, небезпечні речовини виявлені майже в усіх відібраних пробах води.

У коментарі “Вікнам” голова міської комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, депутат Івано-Франківської обласної ради Ігор Матвійчук повідомив: сесія міської ради готуватиме звернення до Мінекології. Паралельно місто вже звернулося до області і чекає звідти відповідної реакції.


Юрій Садовий, заступник директора ДНДІ галургії:
— Результати дослідження поклали крапку на ідеї про Домбровський кар’єр, як рекреаційну зону. І ще раз підтвердили кілька тез: по-перше, Домбровський кар’єр вимагає детального вивчення його стану. По-друге, доводить, що проект “Гірхімпрому” щодо консервації кар’єру, який передбачає його затоплення, є повністю хибним. Домбровський кар’єр і без того швидко затоплюється, а розсоли — забруднюють усе більшу територію. Активізація переміщення засолених вод водоносномим горизонтом відбулася після затоплення кільцевої дренажної траншеї. Зважаючи на велику кількість токсичних та канцерогенних речовин у відвалах та у кар’єрі, можна стверджувати, що вони поширюються у напрямку Калуша, річок Лімниці та Дністра. Тому не можна допустити підвищення рівня розсолів до водоносного горизонту.

Ситуація на Домбровському кар’єрі різко погіршилася після зупинки виробництв. А природоохоронні заходи, які виконувалися багато років, насправді такими не були. Дещо із заподіяного виправити вже неможливо, під загрозою — сотні житлових будинків. Щоб остаточно не втратити контроль за ситуацією, треба постійно моніторити стан земної поверхні та спостерігати за гідросферою району. Існуючі свердловини не охоплюють всієї площі небезпечних процесів і не дають можливості об’єктивно оцінити стан водоносного горизонту та небезпечні тенденції. Крім того, дослідження практично не фінансуються. Між тим, виконані у рамках фінансування з обласного бюджету дослідження, окрім уже наведених даних, дають підстави говорити про інтенсивні процеси просідання на територіях сіл Кропивника та Сівки Калуської і про високу імовірність виникнення значних проблем із водозабезпеченням уже найближчим часом. 

Домбровський кар’єр потрібно не затоплювати, а навпаки — організувати систему ефективного збору і відведення атмосферних опадів, та впровадити заходи для недопущення притоку грунтових вод. Це не тільки зупинить розвиток карстів і зсувів, але і дасть можливість для ефективнішого впровадження майбутніх виробництв із переробки розсолів. Зрештою — це практично єдиний і найбільш ефективний спосіб вирішення однієї із екологічних проблем міста. Для того щоб зменшити винесення солей та інших забруднювачів із хвостосховищ та відвалів у водоносний горизонт і річки, необхідно здійснити гідроізоляцію. Але — за сучасними технологіями.


Михайло Малков, експерт з екології:
— На цей рік у Державному бюджеті заплановані кошти на завершення робіт із вивезення гексахлорбензолу. Щодо інших екологічних проблем міста, то інформації про їхнє фінансування немає. Зараз маємо нову проблему. І маємо розуміти, що дослідження, які виконувалися коштом обласного бюджету, мали стати вихідними даними для розробки нового проекту щодо консервації Домбровського кар’єру. Тут дуже важливими є також дані геофізичного моніторингу. Адже, щоб проводити якісь заходи, потрібно знати, як і де робити: де будувати водоопірну стінку; у якому напрямку рухаються підземні води; скільки часу залишилося до засолення Лімниці. Безумовно, потрібно відновлювати дренажну траншею.

Основна проблема — це відсутність коштів. Але є механізми, які дають можливість задіювати не тільки державні, але і грантові кошти. Один із таких — це проект Глобального екологічного фонду, який фінансує тільки значимі екологічні проблеми, і — на умовах співфінансування. Як співфінансування зараховуються також кошти, вкладені у проблему й у минулих роках. А у минулі роки тільки у вивезення ГХБ держава вклала значно більше, ніж півмільярда гривень. Щоб стати учасником проекту, держава має звернутися до уповноважених агентств із проханням зробити заявку і почати роботу із Фондом. Є, принаймні, одне агентство, яке може створити таку заявку за власний рахунок. А оскільки проект є регіональним, бо зачіпає ще й інтереси Молдови та Придністов’я, тому, думаю, він автоматично отримає підтримку.

Заявку держави розглянуть на сесії Фонду у червні або листопаді — залежно від оперативності, й, очевидно, ми зможемо тримати передпроектний грант: кошти на виготовлення проекту та техніко-економічне обгрунтування. А це — мільйони гривень. Наступний етап — це, власне, початок фінансування робіт, які будуть проводитися за міжнародними тендерами. Роль міста у цьому — це постійна ініціатива та участь у процесі.