Запряжемо Сірка... в сани

Від білизни снігу на міському озері сліпить очі, від гавкоту хочеться закрити вуха, але навколо стільки позитиву та собачої радості, що неможливо втриматися, аби не побігти разом із господарями та чотирилапими спортсменами кілька кіл довкола замерзлої водойми. Великі та маленькі, чорні, руді, білі, плямисті, із довгою шерстю і густим пухом гавчики готуються до старту. Біля них тупцюють господарі, одягають шлейки.

За словами Любомири Бажалюк, однієї з організаторок змагань, бігти і тягнути  для північних собак — це їхнє життя. Чимало порід якраз і були виведені як тварини, які мали би перевозити людей та вантажі. Ось, наприклад, хаскі розводили для антарктичних експедицій. А під час Другої світової війни вони прекрасно проявили себе на пошуково-рятувальній службі.  У цих песиків стільки запалу, працьовитості, що просто сидіти чи навіть бігати для них недостатньо. Отже треба кудись енергію північних собак направляти! Та і не лише північних, а багатьох інших, мисливських, службових і навіть декоративних чотирилапих. Усі вони не проти побігати. Ось і зібралися власники песиків та й вирішили організувати змагання. І для здоров’я тварин добре, і для чотирилапих улюбленців потіха, і для господарів розвага й можливість отримати призи.

«Навчити ходити собаку в упряжці, особливо, коли вона до нього не звикла, непросто», — каже, запрягаючи в санки хаскі Айгу Аліна Лебідь. Спочатку дівчина просто привчала собаку бігти поряд, потім на повідку, лише згодом натягнула спеціальні шлейки, запрягла в сани і бігала поруч з собакою та навчала різних команд: уперед, стояти, вправо, наліво і т ін. Після бігу — обов’язково дати щось смачненьке. Це має стати своєрідною мотивацією. Побігав — отримав ласощі. Проте найскладніше є навчити бігти в упряжці кількох песиків. «Треба, аби вони не накинулися один на одного, не почали гратися, а чітко і злагоджено виконували свою роботу», — розповідає Аліна.

А на дистанцію 500 метрів першими виїжджають упряжки із двома і трьома запряженими псами. «Оп-оп-оп-оп, оп-оп-оп-оп!», — підбадьорюють пухнастих бігунів глядачі. Виявляється саме такими вигуками  заохочують собак бігти швидше північні каюри—ті, хто керує упряжками. В Івано-Франківську у ролі каюрів у запряжених двома і трьома собаками санках були три-шестирічні діти. Вони настільки добре справлялися із собаками, ніби й народилися та виросли на далекій Півночі. Їхні ровесники, які спостерігали із батьками за змаганнями, канючили та проливали сльози, благаючи матусь і татусів посадити і їх на санки, запряжені собачками.

«Це не дивно, що дітки так тягнуться до північних великих і ззовні здавалося би небезпечних собак, — з усмішкою розповідає пані Любомира. — Адже ці тварини — найкращі няньки, вони  оберігають і граються із людськими дітьми й ніколи нікого чужого, окрім батьків і рідних, до малят не підпустять. Тримаючись за густу шерсть собак,  діти навчаються ходити, бігати, а часом навіть... їдять із волохатими няньками з однієї миски. Можливо, це когось шокує, але це ще здавна було природно. Тепер звісно, часи змінилися, але любов до великих північних собак в дітей закладена на генетичному рівні, вони відчувають їхню доброту».

«Ось, дивіться, дивіться, як біжить! Ось де швидкість та грація! Хоч уже на картину художника, — із задоволенням вигукують глядачі. За словами пані Бажалюк, підкорити собачу упряжку не складно. Кататися може людина будь-якої ваги. Кількість собак, власне, підбирається відповідно до маси тіла їздового. На одну собаку — 25-30 кілограмів. Аби триматися на справжніх північних нартах, варто вміти добре стояти на лижах, не боятися швидкої їзди, адже північні собаки при старті дають потужний ривок та розвивають швидкість 50-55 кілометрів на годину (!). Деколи й автомобілям по засніженій дорозі так не проїхати.

Змагання продовжуються. Найменшою собакою, яка везла на малесеньких санчатах іграшкового ведмедика, став чотирирічний цвергшнауцер Арчі. «Ви не дивіться, що собака маленька, вона  службова, і добре бігає, — каже власниця володаря призу глядацьких симпатій змагань Ірина Сметанюк. — Арчі дуже розумний та енергійний і вже брав участь у різних змаганнях та має численні нагороди. Ми просто доказали, що неважливо чи собака велика, чи маленька. А  важливо те, що вона нарівні з дорослими собаками може тягнути вантажі, відповідно до своєї ваги, бігти в упряжці, й виконувати всі команди».

Одним із найшвидших собак на змаганнях був мисливський курцхар Арчибальд, який подолав півкілометра за 27,5 секунд. «Я не сумнівався у його вмінні, — радісно каже власник тварини Павло Кучерищук. — Адже мій собака — швидкий, мускулистий, словом, справжній мисливець. Йому треба постійно бути в русі, показувати, що він найкращий. Він завжди бігає, стрибає,може протягнути кілька кілометрів до 150 (!) кілограм вантажу. Тепер він ще й показав, що вміє бути їздовим».