Музична школа №1 — історична будівля у центрі Калуша. Фото з архіву "Вікон" Одна із ідей міського голови вже зазнала фіаско саме через спротив громади: експеримент із адміністративно-територіальною реформою планували, а людей — не спитали. Тоді із листом обурення до голови ОДА звернулися сільські голови, які зазначали: не проти реформи як такої, але хочуть, принаймні, знати, що саме із ними збираються робити.
Цього разу міська влада наступила на ті ж граблі: запланувала реорганізацію музичних шкіл. “Припинити юридичні особи Калуська дитяча музична школа №1 та Калуська дитяча музична школа №2, реорганізувавши їх шляхом злиття у нову юридичну особу — Калуська дитяча музична школа”, — йдеться у проекті рішення.
Минулого тижня в одній із місцевих газет заступник міського голови Галина Романко прокоментувала проект рішення, висловивши думку про те, що реорганізація необхідна із метою економії бюджетних коштів. Заступник припустила, що музичні школи можуть поділити за напрямками (наприклад, на “посьолку” — фортепіанно-струнного напрямку, а у центрі — духовно-народного, або — навпаки. — Авт.), і запевнила, що скорочення, якщо і відбудуться, то будуть мінімальними.
У середу у музичній школі №1 відбулися збори профспілкового комітету. За словами голови профспілки Наталії Осташ, на зустріч із колективом запросили на¬чальника управління культури Калуської міської ради та профільного заступника міського голови. Але, попри те, що колектив музичної школи затримав збори в очікуванні на посадовців, ті — не прийшли. Одразу по тому Галина Романко відмовилася від коментарів, зауваживши, що наступного тижня запланована зустріч із міським го¬ловою, на якій педагоги зможуть отримати відповіді на свої запитання.
— Нині міська влада хоче знищити музичну школу, — повідомив підприємець Сергій Данік, у якого дитина здобуває музичну освіту. — Багато із учнів цих шкіл живуть у віддалених мікрорайонах і не зможуть переформатуватися на більш далеку дорогу до музосвіти. Є навіть така думка, що кінцевою метою міської влади є приватизація приміщення однієї зі шкіл. Імовірно, тієї, яка розташована у центрі міста.
Колектив музичної школи також турбує питання реформації. І не тільки — скорочення, хоча це — теж болючий аспект для педагогів. Адже реорганізація може потягнути за собою масове звільнення працівників і — новий набір на роботу. А це не тільки втрата нарахувань до заробітної плати багатьох із них (індексація), але й, по суті, ручний механізм управління кадровим потенціалом, нівелювання здобутків педагогів, які, по суті, є людьми мистецтва.
— Заступник міського голови нас запевнила, що скорочення будуть мінімальними і торкнуться тільки адміністрації. Але яка тоді економія від звільнення 1-2-х ставок? І чи йде ця економія у порівняння зі шкодою? Ми хотіли подати свої пропозиції з економії, але нам сказали — не треба. Загалом, на великих підприємствах, якщо людину звіль¬няють, то виплачують їй ви¬хідну допомогу у розмірі 10 середньомісячних окладів. Чи передбачені на це кошти у міському бюджеті? — апелювала Наталія Осташ.
Педагоги впевнені, що об’єднання потягне за собою і скорочення кількості годин за рахунок, зокрема, предметів за вибором, концертмейстерських годин. А люди будуть поставлені у такі умови (наприклад, переведені на півставки. — Авт.), що звільнятимуться самі.
Проте, одним із основних аспектів питання є інтереси учнів школи.
— Я питався у батьків своїх учнів, і всі заявили про те, що забиратимуть дитину із музичної школи, якщо доведеться їздити “на посьолок”. Для чого тоді ми стільки років виховуємо майстрів своїй справи, щоб потім їх втратити? — резюмував викладач Андрій Винор.
Міська влада затіяла реформу посеред навчального року. Але і без того, навчання проводиться у пори року, коли надворі швидко темніє. Метання між школами або ж — подовження шляху до освіти можуть негативно вплинути на бажання чи навіть можливості дітей. Особливо тих, хто добирається із мікрорайонів. Не всі батьки відпустять дітей без нагляду, і не всі — можуть їх супроводжувати.
— Як влада може провокувати такі непередбачувані, небезпечні ситуації для дітей, — дивуються освітяни. — Замість того, щоб сприяти духовному розвитку, влада погіршує умови навчання.
— Я знаю мотиви, якими керується влада, ініціюючи об’єднання шкіл, — повідомив помічник народного депутата Ігор Очкур. — Держава недофінансовує захищені видатки. І дотацію вирівнювання, продиктовану Мінфіном, отримуємо не повністю, зокрема, і через те, що Калуш, при існуючій чисельності населення, не може мати 2 музичні школи. Тому дотацію вирівнювання Калушу розраховують не на дві, а одну музичну школу. Другу ми дофінансовуємо із власних надходжень. Але економію у місті я почав би не з музичних шкіл, а з працівників міської ради. Не знаю, із яким обличчям депутати міської ради голосуватимуть за оптимізацію шкіл, якщо кілька місяців тому вони піднімали руки за розширення штатів виконкому? Я би постидався.
Проект рішення міської ради щодо музичних шкіл на сайті міської ради з’явився 15 січня. Нині всі посадовці відмовляються від комен¬тарів, оскільки міського го¬лови у місті немає, а питання стає все більш резонансним. Секретар міської ради Олександ Челядин у коментарі “Вікнам” тільки повідомив, що на найближчу сесію міської ради питання не виноситимуть. І цілком імовірно, що таке рішення влади визріло вже після того, як отримало спротив з боку трудових колективів.
Між тим, на сайті міської ради, поряд із проектом рі¬шення про реорганізацію (фактично — про скорочення. — Авт.), з’явився і проект рішення про встановлення надбавок та премій міському голові та 5-м заступникам. Торік на це було використано майже 0,5 млн. гривень, у той час, як на заробітну плату для двох музичних шкіл — 4,7 млн. гривень.
