Ігор Насалик запросив нардепа Ольгу Сікору помірятися силами у... спортзалу. Фото Оксани Гузинець-Мудрик Вистріл “у десятку”…
Увесь минулий і частина цього тижня була зірковим часом для опонента міського голови, народного депутата Ольги Сікори. Почавши із прес-конференції, вона і далі планомірно критикувала міську владу, мера, його заступників, кадрову та господарську діяльність. Апогеєм стала зустріч міського голови із педагогами та батьками учнів музичної школи №1, де Ольга Сікора публічно та в очі вичитала міського голову:
— Держава оплачує функціонування лише 1 музшколи. Але другу може утримувати громада, як це відбувається вже впродовж 60 років. Громада вимагає від Вас, Ігоре Степановичу, утримувати ще одну музичну школу, і Ви — не цар Микола II, щоб одноосібно розпоряджатися коштами. Згідно із Постановою Кабміну, місто може мати 2-3-х заступники, а ми маємо п’ятеро — таке собі можуть дозволити лише міста-“мільйонники”.
Ольга Сікора апелювала зрозумілими громаді термінами із властивою їй манерою “критики заради самої критики”. Фактично, сказала те, що хотіли почути радикально налаштовані калушани, а її аргументи — доволі прості, але мали благодатний грунт: економія на владі, зменшення кількості заступників, право громади на культурний розвиток та управління власними ресурсами.
Ігор Насалик слухає полум’яний виступ нардепа під час зустрічі із колективом дитячої музичної школи №1
До честі міського голови, на жодну зі словесних провокацій нардепа він не піддався, зазначивши лише, що вибори вже закінчилися, а риторика — залишилася. У той момент на боці Ольги Сікори була громада, і, як з’ясувалося, із критично налаштованим натовпом міський голова вправляється погано. Проте вже за кілька днів на сесії міської ради Ігор Насалик на слова не скупився.
…і в холосту
Ігор Насалик, попри те, що “ковтнув”, образу не забув. На сесію міської ради він підготував цілу відеопрезентацію, фактично — відслідкував публічну діяльність депутата за півтора тижні її активного піару у ЗМІ. Тез — кілька: про депутатський фонд народного депутата, борги міста, заробітні плати, бюджетні кошти, загальну мобілізацію та — різне. З основного: влада готова надати народному депутату приміщення для приймальні, навіть — за рахунок квадратних метрів робочого кабінету міського голови. Якщо не підійде — шукатимуть компроміс.
При цьому Ігор Насалик не забув нагадати, що коли був народним депутатом, то проводив прийом у партійному приміщенні, а потреби виборців фінансував коштами фонду “Співчуття” (тобто — власними. — Авт.). Депутатських фондів народні депутати ніколи не мали, а йому особисто фінансово більш вигідно було залишатися безробітним екс-народним депутатом, ніж стати міським головою (як відомо, тривалий час колишнім нардепам виплачують чималі кошти. — Авт.). Друге — місто боргів практично не має. Упродовж 6 років, порахував мер, в усі галузі було вкладено 382,3 млн. гривень, а поточний борг на сьогодні — 1,6 млн. гривень.
Третє — заробітна плата: ніхто у місті не заробляє по 15 тис. гривень на місяць, як це стверджувала Ольга Сікора.
Про толерантність та загальну мобілізацію — окремо. Якщо до цього моменту міський голова тримав себе у руках, то тут його — понесло у властивій манері: висміяти і подати це як досягнення. Фактично, Ігор Насалик відігрався за понеділкову виховну годину від нардепа. Проте, виглядало це слабше: упущено час, закріплено модель поведінки із міським головою. Якщо досі мер купався у промінні слави та загальної любові, то зараз народ побачив: міський голова — звичайна людина, якій властиво помилятися, боятися, губитися і робити зовсім недипломатичні вчинки. Крім того, гра м’язами перед підконтрольною йому більшістю та беззубою опозицією виглядає значно менш ефектно, ніж на широку публіку. А від моделі типу “зламаного” телефону (бо народного депутата — не було. — Авт.) втратився ефект.
Ігор Насалик дає коментар “Вікнам”: якщо і скорочувати, то тільки 1 заступника
У своїй промові мер оголосив загальну мобілізацію і закликав депутатів долучитися та допомогти народному депутату: зібрати кабанчика, хліб, закрутки — хто що може, і раз на три місяці передавати посилку до Києва. Міський голова особисто висловив готовність виділяти півтори тисячі гривень щомісяця зі своєї заробітної плати.
— Щодо того, що і з кого сиплеться (минулого тижня Ольга Сікора висловила обурення, що за програмою до Швеції відправили посадовців міської ради майже пенсійного віку, замість молодих спеціалістів. — Авт.), то щодня о 19.00-20.00 я проводжу тренування по спінінгу, тому запрошую сьогодні Ольгу Сікору та ЗМІ на тренування. Подивимося, що з кого сиплеться, — акцентував Ігор Насалик.
Суть усієї презентації міський голова підсумував словами: “Думаю, ми з Ольгою Мирославівною порозумілися”.
З міською радою попередньої каденції міський голова шліфував свою майстерність: стратега, інтригана, тактика, й — оратора. Не зважаючи на велику кількість опонентів, йому вдавалося тримати раду у руках, демонструючи при цьому свою перевагу. “Я вам можу навести 10 аргументів “за” і 10 — “проти”, — улюблений тогочасний вислів міського голови. Однак, спокій, який дала йому підконтрольна більшість міської ради, наростила міському голові зайвий “жир”. Бо аргументів хоча наводиться і багато, проте, звучать вони “китайською”, тобто, зрозумілі лише тим, хто і без пояснення знає, що хоче сказати мер.
Якщо раніше Ігор Насалик був відмінним піарником, вміючи якщо не втілити, то, принаймні, вигідно подати свої ідеї, то зараз це вміння чомусь утрачено. Натомість, Ігор Насалик застосовує інстинкт батьків-заробітчан, які свої помилки чи недоліки, нестачу часу чи бажання компенсовують грошима. Тільки тут — трохи простіше: схоже на те, що кожну свою публічну помилку, не визнаючи, міський голова все ж намагається “згладити”. Так було, коли звільняли Віталіну Радецьку: мер не вибачився, але — просив громаду закопати сокиру війни. Тоді на День міста виступав дорогий “Океан Ельзи”. Після конфлікту із працівниками музичних шкіл для працівників культури (тих, хто брав участь у програмі “Зима іде — свята веде”. — Авт.) накрили святкові столи і навіть водили хороводи під ялинкою.
Самозахист
Скидається на те, що публічні дебати й одноосібні звинувачення у бік один одного від міського голови та народного депутата лунатимуть постійно. Чи буде, крім цього, якийсь конструктив? Навряд чи.
На сесії міської ради міський голова озвучив пропозиції, над якими може попрацювати народний депутат. Усі — стосуються роботи органів місцевого самоврядування. Серед найбільш болючих — добитися зміни ситуації у Держказначействі (держустанова фактично паралізує розрахунки міського бюджету. — Авт.); дати можливість містам по 2-му кошику обслуговуватися у комерційних банках, а не у казначействах; повернути сільським і міським радам функції архітектурного та будівничого контролю (це, зокрема, стосується незаконного будівництва. — Авт.); звільнити комунальні підприємства від ПДВ та перевести їх на єдиний податок; зараховувати різницю у тарифах енергогенеруючим компаніям, а не містам. Перелік — досить масивний, і навряд чи під силу новоспеченому депутату, ще і — від опозиції. Однак, навряд чи міський голова і чекає на виконання цих пропозицій. Але наступного разу він матиме чим оборонятися.