На балконі любові у Вероні...

Може, подвір'я серед полупаних і списаних густо ґрафіті стін не таке вже й тісне, але вщерть переповнене людьми всіх рас так оптично виглядає. Раз по раз блискають спалахи фотоапаратів туристів з усіх кінців світу, всі пропихаються до бронзової скульптури стрункої дівчини в середньовічному вбранні. Деякі паломники подолали тисячі кілометрів, щоб побачити її, дійти до неї, доторкнутися її. Якась свята? Чи, може, це місце – святе?
Переглядів: 1585
На балконі у Вероні — "Джульєтта" Ірина Михалків. Фото автора

Але ж ні, ні місце, ні дівчина не святі, бо паломники, стаючи біля неї, щоб сфотографуватися, доторкаються до… її грудей справа. Деякі роблять це навіть з великим натхненням, якби вона була жива. Більше того, навіть жінки не можуть втриматись від такого самого жесту, кладуть свої руки на виполіроване до золотого блиску дотиками мільйонів рук місце на скульптурі із зеленкуватої бронзи.

Врешті, і я пробралася через натовп до знаменитої постаті. Моя посмішка зраджувала мій стан, я щаслива, що можу тут бути. Я загадала бажання і доторкнулася до грудей бронзової скульптури. Це була Джульєтта. Вона приносить успіх у коханні.

Будинок Джульєтти (Casa di Giulietta) розташований на віа Капелло (via Capello) поблизу Пяцца  делле Ербе (Piazza delle Erbe). Будівля XIII ст. з цегляним фасадом, за переказами, колись належала сімейству Капулетті. У внутрішньому дворику, де встановлена бронзова скульптура Джульєтти, можна побачити і знаменитий балкон, де юна Джульєтта почула палкі признання такого ж юного Ромео.

Пам’ятна таблиця на стіні будинку повторює на італійській та англійській мовах найбільш відомі рядки із шекспірівської трагедії.


Покіль Вероною звемо Верону,
Любішого не буде силуета,
Аніж в коханні вірної Джульєтти.

Перед будинком привертає увагу різдвяна ялинка, яка прикрашена зовсім не новорічними та різдвяними прикрасами, а сотнями папірців, обписаних, скручених і перев’язаних кольоровими стрічками – це бажання закоханих. У глухому куті подвір’я, мабуть ще з середньовічних часів, стоїть залізна гратована брама. Біля неї саме пара молодих закоханих людей, які шукають вільне місце на цій брамі, щоб прилаштувати там маленькі колодки, де написані їхні імена. Ціла брама, з низу до верху і навіть лоза дикого винограду, який росте поруч, обвішані колодками. Червоні, рожеві, блакитні, сріблясті…


Їх тисячі, втиснені одна біля другої так, що немає вільного місця на брамі. У цих маленьких символів любові свої історії, свої трагедії, любовні драми, своє щастя. І все ж кожна колодка знайшла своє місце, можливо, була привезена з іншого міста чи країни, а, може, була куплена поруч, у магазині сувенірів.

Магазинчик розташований у будівлі  навпроти будинку Джульєтти. Всередині, як і на подвір’ї, натовп. Тут можуть придбати сувеніри навіть найвибагливіші туристи. Всі сувеніри, звичайно, любовна  атрибутика. Фігурки Ромео і Джульєтти, сердечка, амури, горнята у формі сердець, одяг, жіночі прикраси. Я довго приглядаюсь до вітрин, шукаючи гарний сувенір, який нагадував би мені про це місце.

Дрібні сувеніри коштують від трьох-п’яти євро і більше. Хто хоче зекономити гроші, то вдвічі дешевше такі ж самі сувеніри можна придбати в інших крамницях міста чи неподалік на базарчику на площі Пяцца делле Ербе (Piazza delle Erbe), на якій билися в поєдинках герої трагедії Шекспіра. Але придбані тут, поблизу Джульєтти, ніби наділені містичними властивостями, вони приносять удачу в коханні.

Щоб потрапити на балкон Джульєтти, потрібно на вході заплатити всього два євро. Всередині будинку бережливо  відтворена атмосфера тієї епохи  та інтер’єр кінця XIІІ століття – вишукані салони, палати. Мармурова підлога, дерев’яні панелі стін, старовинні двері. У куті на видному місці стоїть погруддя Вільяма Шекспіра – саме йому мають бути вдячні веронці за те, що він вибрав їхнє місто місцем подій для свого безсмертного твору. Дерев’яними сходами, які скриплять при кожному ступанні на них, я піднімаюся на другий поверх будинку. Заходжу до світлої кімнати, двері якої виходять на балкон. З балкону дивлюсь униз на подвір’я, яке вщент заповнене туристами, знаходжу очима свого супутника, швайцарського журналіста, художника та письменника Любомира Винника, який одразу фіксує мене на свій фотоапарат. Якесь несамовите відчуття на цьому балконі, дивна меланхолія, майже сакральна задума охоплює мене. Саме тут, на цім місці, все почалося так щасливо і романтично, а так трагічно закінчилось! Може, ця історія і є легендою, але чому мільйони людей вірять у неї?

Нещодавно влада Верони дозволила молодятам проводити весільні церемонії  просто в будинку Джульєтти. Заради такого обряду закохані пари приїжджають  до Верони з різних країн світу. Під  звуки середньовічної музики молодята, одягнені в костюми часів Ромео і Джульєтти, одержують свідоцтво на пергаменті від імені Ордена Монтеккі та Капулетті. А поцілунок під цим балконом – мрія багатьох закоханих пар, які залишають на стінах будинку свої автографи у вигляді сплетених разом імен і сердечок.

І хоч ми знаємо печальне закінчення історії двох шекспірівських героїв, а також відомі останні слова  поеми: «Сумніших оповідей не знайдете, ніж про любов Ромео і Джульєтти», та все ж я залишаю будинок Джульєтти і це романтичне місце з натхненням та серцем, переповненим любові. А, може, вже почало збуватися моє бажання?..