Минулого року під час етнофестивалю "Колесо" у закинутій друкарні, яка є комунальною власністю Калуша, відбувся перформе Громадські слухання, які відбулися у Калуші у ПК “Мінерал”, стали апогеєм збурення проти реорганізації музичних шкіл та виселення центральної бібліотеки. І поставили акцент на кількох моментах. Насамперед: громада міста, пройшовши всі фази обурення діями влади, не змогла у фінальній частині проявити свою силу: зал КП “Мінерал”, попри очікування та резонансність питання, був заповнений трохи більше, ніж наполовину. Проте, самі слухання відбулися, на диво, конструктивно. До останнього залишалося інтригою те, чи прийде міський голова Ігор Насалик. Адже, очікувалося, що збори відвідають народні депутати й особисті опоненти Ігоря Насалика — Ольга Сікора та Олександр Сич.
Ігор Насалик на слухання прийшов, причому, переформатування стосунків із громадою на музичну тематику з другого разу у міського голови вийшло вдаліше. Найперше, аудиторія була менш радикально налаштована, ніж 2 тижні тому, коли відбулася перша публічна зустріч громади із міським головою. По-друге, Ігор Насалик проявив свої здібності організатора шоу і відразу перебрав ініціативу на себе. Після власного виступу — спішно покинув залу. Можливо, таким чином, запобіг сплеску емоцій через публічне обговорення.
Про “мухи і котлети”
Бібліотеці — бути. Такий вердикт виніс міський голова Ігор Насалик на громадських слуханнях. Єдине, чого не повідомив очільник міста, — чому “заварилася” бібліотечна “каша”. За словами Ігоря Насалика, востаннє договір оренди місто продовжило, зглянувшись на отриманий бібліотекою гранд. А для того, щоб припинити зловживання із суборендою і виселити незаконних орендарів, — подали до суду на примусове виселення. “Вікна” з’ясували: зловживання — були, проте, ще до останнього переукладення договору оренди. Тобто, у нинішній ситуації це не могло стати підставою для того, щоб міська влада відмовилася переукласти договір оренди. І порозуміння вдалося досягнути буквально днями, але вже після того, як міська влада звернулася до суду. Що стало причиною “потепління” — невідомо. Однак, Ігор Насалик генерував ідею вирішення конфлікту, суть якої — у віяннях адміністративно-територіальної реформи.
Так, буквально цього понеділка була створена робоча група у складі представників міської та районної влади, які мають подати напрацювання міні-реформи. Так, місто згідне передати в управління району бібліотечну справу — разом із відповідною субвенцією.
— Бібліотека має сенс, коли має ресурс. Тому ми домовилися, що на базі цієї бібліотеки збираємо фонди інших бібліотек. Ми прямуємо у напрямку реформи — передаємо субвенцію району і робимо єдину бібліотечну систему. Наступний крок — це об’єднання культури, потім — освіти, — пояснив суть реформи міський голова.
Однак, за словами голови Калуської райради Василя Дзундзи, наразі про переформатування бібліотечної системи, звільнення приміщень чи зведення бібліотечного фонду у єдиному приміщенні не йдеться. Місто має 8 бібліотечних установ, район — 48. Наразі район ще вивчатиме: потрібна йому така “радість” чи ні, адже працівники районних бібліотечних установ, як стверджує голова райради, забезпечені заробітною платою на 10,5 місяця, міська бібліотечна система — лише наполовину від цього показника.
Цього тижня справа із бібліотекою набула нових обертів. Попри домовленість, якої нібито було досягнуто, місто так і не відкликало позов із суду. У вівторок мало відбутися перше судове слухання, але його перенесли на березень. “Мирова” тріщить по швах. Офіційна причина — лист від голови РДА Василя Петріва, який міський голова сприйняв як шантаж. У листі, зокрема, йдеться про те, що бібліотека обслуговує 3432 читачів Калуша (82% від загальної кількості читачів). Видатки на 1 читача становлять 183,6 гривні, а загалом торік на калушан було витрачено 630,3 тис. гривень.
У коментарі “Вікнам” Ігор Насалик повідомив: бібліотека — буде. Існують 2 шляхи її організації: або місто та район матимуть спільну бібліотеку, або ж місто матиме суто міську, але — у приміщенні на вул. Підвальній.
— Я їм порахую, якщо так. Порахую, що у музичних школах навчаються 130 дітей із району, видатки на 1 учня становлять більше 8 тис. гривень. Хай тепер дотують приблизно 1 млн. гривень, — обурився міський голова.
Про ціну питання
Щодо музичних шкіл, то міський голова не був оригінальним у поясненнях. За його словами, місто має затверджену заробітну плату на 9,5 місяця, по деяких структурах — на 10 місяців. Решта залежить від розподілу дотації вирівнювання, а це — приблизно 40 млн. гривень. Попри те, що голова ОДА Михайло Вишиванюк скасував розпорядження ОДА про оптимізацію, є протокольне доручення Кабміну №100, яке також передбачає економію бюджетних ресурсів.
— Не може бути такого, щоб людина добре ставилася до музичних шкіл, а тут раз — і ставиться погано. На це є причини, — наполягав міський голова. — Навіть в області говорять, що видатки на утримання учнів музичних шкіл у Калуші вищі за середньообласні.
— Не існує нормативних правових актів, які б регулювали кількість музичних шкіл залежно від кількості населення у містах, — акцентував помічник народного депутата Ігор Очкур. — Є проблеми із дотацією вирівнювання. Проте, місто завжди дофінансовувало музичні школи. Але ніхто досі на скорочення не пішов. Найбільше обурення викликає те, що влада оптимізацію мала б починати із себе. Згідно із постановою Кабміну №614 від 21 липня 2005 року, Калуш відносить до міст 3-ї категорії щодо фінансування. А, згідно із постановою Кабміну від 1997 року, Калуш може мати тільки 3 заступники, а держава фінансує тільки 21 працівника виконавчого комітету.
Загалом, аргументи міського голови зводяться до наступного:
— у Калуші відбувається не оптимізація, а її муляж, щоб виконати вимоги держави щодо оптимізації бюджетних ресурсів та згодом не мати проблем із дотацією вирівнювання. Але навіть там, звідки забрали, обов’язково додадуть;
— оптимізація музичних шкіл не зачіпатиме інтересів ні викладачів, ні дітей та батьків і не внесе суттєвих корективів у діяльність музичних шкіл;
— Калуш, порівняно з іншими містами та районами економить на культурі найменше — всього 32 тис. гривень.
Антиаргументи звучать так:
— влада вперто не хоче почути громадськість й економити на собі. Саме це дратує людей найбільше, водночас, цю тему міський голова вперто оминає;
— розпорядження ОДА формувалося на підставі подань органів місцевого самоврядування. У розпорядженні щодо Калуша йшлося про скорочення 15,5 ставки викладачів і, відповідно, економію на цьому не 32 тис. гривень (їх, згідно із інформацією “Вікон”, мають зекономити на безкоштовних відпустках. — Авт.), а 540 тис. гривень.
— у чому суть оптимізації, якщо ні кількісних, ні якісних змін не відбудеться?
— якщо є питання до керівництва школи, якості наданої освіти чи інші підводні течії, то їх вирішується кулуарно;
— якщо громада так яскраво виявила свій спротив, то для чого наполягати на рішенні? У такому випадку влада має навести або безсумнівні і дуже вагомі аргументи, або ж — поступитися напору громади.
Громадські слухання передбачені Законом України “Про місцеве самоврядування”. Рішення зібрання громади є обов’язковим для розгляду органами місцевого самоврядування. Однак, міський голова підвів риску під дискусією, повідомивши на засіданні виконавчого комітету: громадські слухання не мають права його зобов’язувати, лише — рекомендувати. Тепер останнє слово — за депутатами міської ради.
Роман Сушко, екс-міський голова Калуша (1991-1998, 2002-2006 роки):
— Питання гуманітарної сфери стояло завжди. І завжди держава намагалася на цьому зекономити. Це — велика помилка, адже людство стоїть на краю техногенної руїни. Музичні школи у Калуші потрібно не тільки зберегти, але і популяризувати музичну освіту. Взагалі — у час, коли освіта і розвиток дитини поставлені на комерційну основу, потрібно, щоб недорогі чи безкоштовні гуртки і секції були збережені. У час, коли я був міським головою, стояло питання про підняття плати за відвідування музичних шкіл. Однак, коли ми порахували плюси і мінуси, зрозуміли, що економія буде мізерною і не виправдає втрат від такого кроку. Питання про злиття чи реорганізацію шкіл ми ніколи не піднімали. Навпаки, свого часу думали над тим, щоб перенести музичну школу №2 у приміщення колишнього дитячого садка, що навпроти міської поліклініки. Це — щоб дітям було зручніше добиратися, адже музична школа №2 розташована дуже невдало. Колись також стояло питання про те, що робити із Будинком піонерів. Найлегше, звісно, його було ліквідувати. Але заклад — зберегли, перенісши в інше приміщення (зараз — Центр науково-художньої творчості).
У випадках проведення таких реформ завжди говорять тільки половину правди. Приміром, зараз ідеться про те, що при реорганізації викладачі не постраждають, а будуть скорочені тільки посади адміністрації. Проте, у кожній зі шкіл, навіть якщо одна стане філією, має бути керівник. Ну, буде його посада називатися по-іншому, і заробітна плата буде на 100 гривень меншою. Але ж це — не економія.
Олександр Челядин, секретар Калуської міської ради:
— Хто слідкує за подіями у державі та області, знає, що зараз відбуваються аналогічні об’єднання музичних шкіл у Рівному та — Коломиї. Причому, там ситуація один в один із калуською: багато політики і мало конструктиву. Проте, відомо, що ця оптимізація “росте” від одного: держава, а, за вказівкою, й область — запустили механізм оптимізації, який стосується, насамперед, закладів культури. Нині місту поставили умову: показати хоч якісь кроки у напрямку економії коштів. Хіба хтось може сказати, що досі міський голова не дбав про музичні школи? Варто тільки врахувати, скільки грошей вкладено і на капітальні ремонти, і на придбання інструментів, і на надання пільг.
Днями я розмовляв із депутати міської ради (звісно, є і категорично налаштовані), і ми зійшлися на тому, що питання варто перенести у площину аналізу. Тобто — створити робочу групу у складі викладачів музичних шкіл, батьків учнів, які там навчаються, представників фінансового управління міста, управління культури, депутатів міської ради. Група має детально проаналізувати реформу, вивчити штатний розпис нової структури і зробити свої висновки. Цю оптимізацію проводитимемо, з огляду на втілення новацій, із нового навчального року. Тому час — ще є. Матиму розмову із нашою фракцією (фракція УП. — Авт.) про те, щоб узгодити пропозицію на сесію: перенести питання на наступну чи позачергову сесію до його детального вивчення і висновків комісії.
Василь Романович, депутат Калуської міської ради (ВО “Свобода”):
— Я підтримую ідею міського голови про формування єдиного бібліотечного фонду. У Калуші зараз є кілька бібліотек, які мають не дуже великі бібліотечні фонди і невелику кількість читачів. Загалом, проблема із відсутністю інтересу до читалень, особливо — у молоді, є серйозною, тому керівництво бібліотек мало б подумати про те, як привернути увагу до себе більшої кількості людей. І це має бути не тільки за рахунок переважно нудних і нечастих презентацій, але — більш цікавих заходів для людей різного віку. Читальню, яка має масову підтримку від своїх читачів, яка є суспільно корисною, значимою і навіть такою, яка формує громадську думку та впливає на процеси у місті, значно важче знищити, ніж таку, яка ледь тримається на плаву і чіпляється за потреби своїх нечисленних читачів.
Проте, питання “політики” бібліотеки — це одне. Його влада може обговорювати, оголошувати конкурси на ідеї, змінювати керівників — зрештою, тут усі засоби хороші, якщо прагнення — щирі і не мають під собою комерційної мотивації. Інше питання — це збереження бібліотеки зараз як структури. Громада — збурена, тому влада повинна була б піти на поступки. Але не просто поступитися власною позицією, а запропонувати такий якісний варіант вирішення ситуації, який би вгамував навіть найбільших критиків. Скажімо, Калушу потрібна велика міська бібліотека. Її можна організувати у приміщенні колишньої друкарні. Велике приміщення, яке зараз пустує, звичайно, потребує капіталовкладень. Але, з іншого боку, у місті звільниться кілька приміщень, які займали інші бібліотеки. Тут — й оптимізація штатів та ресурсів, і реорганізація, яка, якщо справді захотіти, дасть якісний продукт.
