За словами начальника міськрайонного Центру зайнятості Світлани Довганич, у січні цього року під скорочення мали потрапити 163 особи. Це — працівники ТзОВ “ТВП”, фірми “Карпат-полімер”, міської стоматологічної поліклініки, управління Держкомзему. Щоправда, фактично скорочено було тільки 46 осіб. Приміром, торік передбачалося, що без роботи у місті залишаться 1651 особа, а скоротили — 318.
— Значить, у роботодавців склалися такі обставини, коли вони могли зберегти робочі місця, — пояснює Світлана Довганич. — У статистику включені також і реорганізації, коли людей звільняють і наново приймають на роботу, як це відбулося в управлінні культури Калуської міської ради. Торік найбільше працівників скоротили ДП “Калійний завод”, Калуська райСЕС, ТзОВ “Еконорма”, ТзОВ “Карпатнафтохім”, завод “Техмаш”, Калуська ОДПі. Якщо порівнювати рівень безробіття, ситуація — стабільна: цього року порівняно із аналогічним періодом минулого кількість безробітних зросла всього на 4 особи і становить 1632 людини.
Статистика кривить душею?
Нещодавно на засіданні виконавчого комітету Калуської міської ради міський голова Ігор Насалик повідомив: за середньою заробітною платою Калуш — останній в області. І назвав “героїв”, серед яких — депутати діючі та попереднього скликання, і навіть — фірма, яку пов’язують із народним депутатом. Ці цифри міський голова озвучує не вперше — вже кілька разів він публічно висловлював невдоволення тим, що Калуш — одне із найгірших міст в Україні за рівнем середньої заробітної плати у підприємців.
Світлана Довганич аргументує: статистику зводять суб’єктивно, адже місто — промислове, із великою часткою зайнятого населення. Водночас, багато людей працює за сумісництвом.
— Приміром, якщо одна прибиральниця працює на двох підприємствах на неповний робочий день, то її рахують як дві особи із неповною зайнятістю і низькою заробітною платою, проте, ніхто не рахує фактично відпрацьованих годин, від чого, власне, і вираховується заробітна плата. У Калуші невисокий відсоток людей працює з неповною зайнятістю. Звісно, є випадки зловживань з боку підприємців, коли їхній працівник є соціально незахищеним. Проте, ми вже давно не реєструємо угод із заробітною платою, нижчою від мінімальної. А, реєструючи та перереєстровуючи трудові договори, враховуємо кваліфікаційну сітку. Приміром, лікар може бути працевлаштований лише на півставки, але ця вакансія відноситься до висококваліфікованої роботи. Тобто, якщо лікар працює навіть півдня, то у нього не може бути мінімальна заробітна плата і він не може отримати 600 гривень. Лікар має отримувати 2-3 тис. гривень. І навіть, якщо він працюватиме не на повну зайнятість, заробітна плата становитиме не нижче мінімальної “на руки”. Це стосується будь-якої кваліфікованої праці: продавця, токаря, слюсаря, електрозварника. Адже там є і шкідливість, і відповідні умови праці. Не можуть, на мою думку, люди працювати на мінімальній заробітній платі. Навіть прибиральниця працює із хімікатами, тобто — у шкідливих умовах. Так, люди мають право працювати на неповну зайнятість. Але жодна людина не вартує зарплати, нижче мінімальної. І тому ми із цим хочемо йти як до роботодавців, так і до найманих працівників. Хочемо довести до їхнього відома, що рано чи пізно на них чекає пенсія, яка буде такою, якою вони її собі зроблять зараз.
Нині спеціалісти Центру зайнятості працюють із роботодавцями. Вирішили: спочатку — по-доброму, тобто — інформуванням. Паралельно комісія перевірятиме тих підприємців, у яких зареєстровані люди із неповною зайнятістю — така собі інвентаризація. За словами Світлани Довганич, ситуація змінюється: якщо торік у листопаді 30% працюючих перебували на неповній зайнятості, то вже у січні цього року — наполовину менше.
Навчать — усіх
З початку цього року вступив у дію новий закон про зайнятість населення. Він запроваджує безліч новацій, які вже встигли потрапити під прискіпливу критику. Одне із нововведень — особи 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, мають право до досягнення пенсійного віку на одноразове отримання ваучера, розміром у 10 прожиткових мінімумів (11 080 гривень) для підтримки їх конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями. Світлана Довганич каже: безробітних навчали і досі.
— Якщо ми не можемо задовільнити попит роботодавця щодо того чи іншого спеціаліста, ми навчаємо працівника “під замовлення”. Укладаємо тристоронню угоду: людина спілкується із роботодавцем, вивчає його виробництво, а роботодавець, у свою чергу, придивляється, чи підходить йому ця людина. Тоді ми укладаємо угоду із обов’язковим подальшим працевлаштуванням. Навчання проходять будь-де: й у Калуші, і в Івано-Франківську, й у Криму, де є навчальний комплекс. Під час навчання людина має право на отримання допомоги по безробіттю. Якщо людина навчається не у Калуші, то ми оплачуємо проїзд або проживання. І — заробітну плату викладачам.
Нині новий Закон “Про зайнятість населення” у Центрі зайнятості ще тільки читали. Попри те, що безробітним розповідають про нові можливості, ті скористатися ними не можуть. Адже у прикінцевих положеннях закону прописано, що всі нормативні документи мають ввести у дію впродовж трьох місяців (тобто — з квітня. — Авт.). Нині немає ще жодного нормативного документу, який би давав підстави працювати за новими статтями Закону.
Ставка — на совість
Згідно із новим законодавством, органи місцевого самоврядування усунули від розподілу квотних місць. Натомість, квоту — розширили: якщо раніше до числа осіб, які претендували на першочергове працевлаштування відносилися тільки жінки, які виховували дітей віком до 6-ти років, то тепер це може бути один із батьків, або особа, яка її заміняє.
За діючим законодавством, підприємство, у якого більше 20 осіб працюючих і яке не має норми виконання квоти, мало виконати розпорядження місцевих органів влади та працевлаштувати осіб із квотної категорії. Відмова виливалася мінімум у двократний розмір річної мінімальної заробітної плати.
Зараз органи місцевого самоврядування вже не доводять квоту до підприємств, а підприємства самі мають подати інформацію про невиконання квоти робочих місць. Щоправда, тепер держава сподіватиметься лише на совість підприємців, оскільки штрафи суттєво знизилися і становлять 2,4 тис. гривень.
— Торік у нас був парадокс: роботодавці подали заявки на поварів, офіціантів, зварників, а ми не могли забезпечити їхній попит. Наші спеціалісти ходили в училище, випрошували дані про непрацевлаштованих, викликали батьків і дітей, але — безрезультатно: дівчата, як правило, “повискакували” заміж і пішли у декрет, а хлопці — поїхали на заробітки. У нас було фінансування першого робочого місця на цілий рік, але ми повернули гроші державі, — ділиться Світлана Довганич.
Довідка “Вікон”. Станом на початок року на обліку у Центрі зайнятості перебуває 1632 особи. На початку лютого на 1 вакансію претендували 23 мешканці міста і 11 – мешканців району. Торік через Центр зайнятості пройшло всього 7934 безробітних. З них 3960 було працевлаштовано, 1628 — “перейшли” на цей рік. Інші були зняті з обліку з різних причин. З безробітних 821 особа — робітничої спеціальності, 630 — службовці, 161 особа без професії. Безробітні можуть перебувати на обліку у Центрі зайнятості максимум 1,5 року. Однак такий тривалий час на обліку перебувають хіба що люди передпенсійного віку.