Глорію" на ходулях та з піротехнічними ефектами калушани побачать на площі Героїв 7 квітня. Фото з архіву театру "Воскре — До цього числа — 13 — ніколи не мала жодних упереджень. Та і, власне, якщо йдеться про мистецтво, то які можуть бути забобони й упередження? І навіть чимсь вважаю цифру “13” щасливою, — каже режисер театру “Легенда” Леся Піцик.
Цьогорічна “Театральна весна” триватиме більше місяця — із 24 березня по 28 квітня (на жаль, через погодні умови презентацію “Глорії” перенесли ина 7 квітня. — Ред.). Навіть не зважаючи на прохолодну погоду і сніговий покрив, калушани, як і мешканці середньовічних європейських міст, зможуть порадіти приїзду театрів, і подивитися вражаючу вуличну виставу-феєрію “Глорія” Львівського академічного духовного театру “Воскресіння”. Надалі мало не щодня на калушан чекатимуть імпрези від калуських, івано-франківських, рогатинських, коломийських і снятинських театральних колективів. Загалом, — 16 вистав різного жанру, виконаних різними трупами, різного віку і за різними принципами.
— Ми дуже тішимося з того, що калушани матимуть можливість побувати на феєричному відкритті фестивалю від відомого не тільки в Україні, але і за кордоном Львівського академічного духовного театру “Воскресіння”, — акцентує Леся Піцик. — Серед запропонованих львів’янами вистав-феєрій ми обрали саме “Глорію”, адже, думаю, що калушанам буде особливо цікаво її споглядати, зважаючи на те, що вона побудована на основі галицького і буковинського фольклорів. Крім того, хочеться цей фестиваль зробити таким типовим прикарпатським, можливо, і західноукраїнським. Тому на майбутнє мрію, що на калуській сцені виступатимуть і колективи Львівського і Чернівецького драмтеатрів. Але наразі третій фестиваль “Театральна весна” ми зробили рекордним за кількістю учасників. Зізнаюся, що останнім часом навіть почала відхиляти певні заявки, адже ми просто не зможемо дати ладу такому інтенсивному графіку.
До організації фестивалю цього року підійшли дуже відповідально. Згідно з розпорядженням міського голови, був створений організаційний комітет. Цього року суттєву допомогу надав обласний навчально-методичний центр. Організатори почали тісно співпрацювати із інститутом мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. До фестивалю долучаться молодіжні, студентські колективи з Івано-Франківська, а також — калуський театр “Чарівник” і районний театр “ЛюбАрт”.
Львів’яни привезуть у Калуш вуличну шоу-виставу. Фото з архіву театру “Воскресіння”
— А, взагалі, фестиваль дасть змогу глядачам різного віку знайти “свою” виставу, — запевнила Леся Піцик. — Виступи всіх колективів, окрім двох професійних, — безкоштовні. Крім того, завершиться фестиваль великою ювілейною програмою, присвяченою 25-річчю народного театру “Легенда”. Глядачі побачать уривки наших вистав, а вони — різних жанрів і стилів. Проте, із акцентом на класику. Чимало із таких постановок, які робить театр “Легенда”, перебувають у репертуарах професійних театрів. Проте, кому ж іще ставити класику, як не нам?
За 45 років існування театр став у Калуші традиційним, і може легко претендувати вже і на професійний рівень. Про це йшлося ще торік, коли у місті з успіхом завершився фестиваль “Театральна весна-2012”. Торік відбувся і перший виступ на сцені Івано-Франківської обласної філармонії. Торік театр подолав і перший етап конкурсу на здобуття обласної премії імені Віталія Смоляка. Цього тижня стало відомо, що театр премію не отримав: у номінації “Театральна вистава”, у якій і змагалася “Легенда”, першість присудили виставі “Земля” Коломийського академічного обласного драматичного театру ім. Івана Озаркевича.
— Наш театр висунули на здобуття премії за поданням обласного навчально-методичного центру. Проте, ми були єдиним аматорським театром, який конкурував із професійними театрами. І у премії нам відмовили, головним чином, і тому, що ми — аматорський колектив. Я свідома того, що висунення “Легенди” на здобуття премії — це визнання високого рівня театру. Проте, порівнювати професіоналів й аматорів — некоректно. І — навіть певною мірою принизливо і для перших, і для других. Тому що часто аматорів не можуть нагородити тільки тому, що вони — аматори. З іншого боку, порівнювати професіоналів із аматорами, також, певною мірою, несправедливо, — вважає Леся Піцик.
БИТВА ТРАГІЧНИХ ПРЕМ’ЄР
“Театральна весна-2013”, традиційно, розпочинається до Міжнародного дня театрів, який відзначають 27 березня. До цього часу кожен із театрів намагається підготувати прем’єру. Тож, у рамках цьогорічного калуського фестивалю глядачі побачать щонайменше дві прем’єри: від народного театру “Легенда” і театру “ЛюбАрт”.
Театр “Легенда” представить постановку за мотивами повісті Івана Франка “Для домашнього огнища”, а молодіжний народний театр “ЛюбАрт” — постановку п’єси Жана Ануя “Антігона”. Дві прем’єри — дуже різні, проте, мають спільну рису — трагічний фінал.
Відразу кілька смертей — у фіналі п’єси “Антігона”, яку представить на фестивалі театр “ЛюбАрт”.
— У Давній Греції вважали, що трагедія — для вищого класу, а комедія — для плебсу. Вважали, що трагедія — про людей, богів і богоподібних людей. Хоча, вже потім були спроби піднести комедію до якісно вищого рівня і показати комедійне гідним уваги вищих верств населення. А те, що нам зараз “штовхають” із телеекранів, — це гумор у найнижчому прояві. Гумор полягає не у тому, щоб сміятися із “дебілів”. А потім ми нарікаємо на те, що у нас погана молодь. Однак, щоб виявити і виховати в інших молодих людей добрі, прекрасні риси, слід дати їм альтернативу тому, щоб сидіти на лавках у центрі і пити пиво. Тому вибір нашої п’єси — це вибір самої молоді. Адже вона зображає вічно актуальна речі. Там також є тиран. Слабкий, але — тиран. І є молода людина, Антігона, яка, власне, прагне до досконалості у світі. Це і є втіленням тої молоді, — переконана керівник народного аматорського театру “ЛюбАрт” Люба Липовська. — Проте, наша постановка для калуського глядача — нова, вона — експериментальна. Наразі такі екзистенційні постановки ставлять досить мало театрів в Україні, це — дуже рідкісний стиль для України. Хоча, ми сподіваємося, що вже дещо “виховали” свого глядача, і люди прийдуть, зрозуміють і зроблять правильні висновки. Наразі ми працюємо над виготовленням костюмів і декорацій. У постановці задіяно 14 осіб, хоча, насправді, наш театр об’єднує значно більше молодих людей.
І все ж візитною карткою “Легенди” залишається “Тев’є-Тевель”. Фото з архіву театру
П’єса Івана Франка, до якої вдалися актори театру “Легенда”, розповідає трагічну історію щасливого подружжя Анелі та Антона Ангаровичів.
— Ми обирали п’єсу для постановки всім колективом. Зупинилися — саме на повісті Івана Франка. Причому, в Івано-Франківському обласному музично-драматичному театрі не знайшлося сценарію для постановки, і наша акторка Тетяна Попадюк спеціально зверталася у Київ із тим, щоб дістати сценарій із архівів Київського драмтеатру імені Івана Франка. У постановці задіяні, практично, всі актори театру: наразі нас — шістнадцятеро. П’єса — важка, адже доводиться зображати на сцені непідробні драматичні почуття. Оскільки торік ми підготували для глядачів таку комічно-мелодраматичну постановку, як “Тев’є-Тевель”, то цього року вирішили поставити щось драматичне. Крім того, підготовка прем’єри — дуже важка з організаційного боку. Адже треба подбати і про костюми, і про виготовлення декорацій, які часто доводиться переробляти просто із підручних матеріалів. Проте, натхненні успіхом вистави “Тев’є-Тевель”, думаю, продовжимо успішну діяльність і з новою постановкою. Основні труднощі полягають у тому, що постійно змінюється акторський склад “Легенди”. І ми по-новому розподіляємо ролі, робимо заміни, — каже режисер театру “Легенда” Василь Федоришин. — Під час фестивалю ми покажемо і комічну виставу “Фараони”, і вже знану “Мати-наймичку”, і “Для домашнього огнища”, яку, до речі, у квітні представимо і на сцені обласної філармонії. А сам фестиваль “Театральна весна” наступного року, сподіваюся, стане ще більшим, і вже обласним фестивалем.
Тож, “Театральна весна-2013” мала б стати тією подією, яка поклала б початок зародженню професійного калуського театру. У світлі того, що завершується реконструкція концертної зали, можна говорити про необхідність “заселити” туди і “хазяїв”. Тож, непоганою перспективою міг би бути саме калуський театр, якому, схоже, вже тісно у званні аматорського.