(Не)Чесні нардепи: 100 днів потому

Відкритість та прозорість діяльності народного депутата обумовлені великим суспільним попитом, — переконані активісти руху ЧЕСНО. Цю впевненість підтверджують соціологічні дослідження, за якими 90% українців вважають, що депутат має бути доступним для виборця. Однак, самі обранці не поспішають відкривати інформацію ані про своїх помічників, ні про приймальні, ні тим паче — про використання бюджетних коштів, які щомісяця передбачаються із державного бюджету на виконання депутатських повноважень. Зате серед депутатів від Івано-Франківщини немає кнопкодавів. “Калуська” Ольга Сікора, за висновками громадського руху, пропустила найбільше засідань Верховної Ради і зареєструвала ледь чи не найменше законопроектів з-серед усіх депутатів-мажоритарників від Прикарпаття. Зате депутат посідає друге місце за кількістю помічників. Сама депутат вважає висновки ЧЕСНО нечесними.
Переглядів: 543
Кількість законопроектів депутатів-мажоритарників Прикарпаття за статистикою ЧЕСНО

100 днів роботи Верховної Ради — це достатній термін для того, щоб зробити перші висновки про обличчя нового парламенту. Так вирішив громадський рух ЧЕСНО, і здійснив моніторинг діяльності народних депутатів за кількома параметрами. У народних обранців, зокрема питали: а) їхні біографії; б) кількість та поіменний список помічників; в) використання 17 тис. гривень, які народні депутати отримують щомісяця на виконання своїх повноважень.

Водночас, у ЧЕСНО переконують: дослідження діяльності народних депутатів обумовлене великим суспільним запитом. Згідно із соціологічними дослідженнями, які провів Фонд демократичних ініціатив, 90% виборців вважають, що нардеп повинен бути доступним для виборця через оприлюднення інформації про приймальні, номери телефонів помічників та народних депутатів. Водночас, тільки 22% людей знають, де розташовані приймальні депутатів, а більше 80% виборців не знають, як можна сконтактувати зі своїм депутатом. Більше того: 51% виборців не знає, хто є депутатом на їхньому окрузі. І ще 80% вважають, що депутат повинен щомісяця публічно звітуватися за виконану роботу та використання коштів на виконання депутатських повноважень. У такому твердженні одностайні виборці всіх політичних партій, які пройшли до Верховної Ради.


НЕ ПРОЗОРИЙ ПАРЛАМЕНТ

Інтерес суспільства не викликав відповідної реакції депутатів. Не всі народні обранці готові демонструвати відкритість та прозорість: із 450 запитів до народних депутатів ЧЕСНО отримав відповідь від 138-х депутатів. Водночас, тільки 60 депутатів оприлюднили інформацію про приймальні, 68 надали повні списки своїх помічників, 44 парламентарі надали неповні списки, здебільшого, пояснюючи це захистом персональних даних помічників. 26 нардепів відмовилися оприлюднити прізвища своїх офіційних помічників-консультантів або не надали списки без жодних пояснень. І лише 29 народних депутатів надали постатейний список використання коштів, які вони отримують із державного бюджету на виконання повноважень. Найгірша ситуація — у Комуністичної партії України: тільки 1 депутат від фракції відгукнувся на пропозицію про співпрацю із ЧЕСНО. Слідом за КПУ рейтинг “антипрозорості” поповнює найбільша фракції ВР — Партії регіонів: 20 відповідей від депутатів.

100% відповідей надійшло від фракції партії “УДАР”, друге місце — у ВО “Батьківщина”: 53 відповіді. 13 “свободівців” відповіли відмовою у співпраці на звернення ЧЕСНО. 9 позафракційних парламентарів також надіслали відповідь руху. ЧЕСНО не отримав жодної відповіді від лідерів парламентських фракцій, за винятком даних про Віталія Кличка у колективній відповіді від партії “УДАР”. Українці досі не знають, де приймальні лідерів фракцій об’єднаної опозиції та КПУ: Арсенія Яценюка та Петра Симоненка. Також жоден лідер фракції не поінформував своїх виборців про те, як розпоряджається бюджетними коштами на виконання депутатських повноважень.


ПРИКАРПАТТЯ — БЕЗ КНОПКОДАВІВ

Це — однозначний плюс, який зарахували депутатам від Прикарпаття активісти руху ЧЕСНО. Щоправда, голосувати один за одного собі дозволяє тільки приблизно восьма частина парламенту. Опозиційних сил це не стосується.

Не можна сказати, що прикарпатські мажоритарними користуються популярністю серед своїх земляків, адже 58% опитаних не знають, чим закінчилися вибори і хто представляє їхній округ у Верховній Раді. 61% виборців не обізнаний із тим, до якої фракції належить їхній депутат, а ледь не
90% не уявляють, у якому комітеті він працює. Це суттєво знижує рівень комунікації між депутатами та виборцями. Особливо — якщо врахувати, що не всі прикарпатські мажоритарники охоче відкриваються суспільству. З 7-ми народних депутатів від Івано-Франківщини тільки Юрій Дерев’янко та Олесь Доній відповіли на всі запитання ЧЕСНО. Щоправда, до Олеся Донія єдине зауваження: відсутність біографії в інтернеті.

5 із 7-ми депутатів від Прикарпаття оприлюднили свої біографії: Ольга Сікора, Олесь Доній, Василь Гладій, Юрій Дерев’янко, Олександр Сич. Водночас, ЧЕСНО відзначає низьку активність прикарпатців у соціальних мережах: за дослідженням руху, тільки 4 депутати спілкуються у соціальній мережі “Фейсбук”. Найпопулярніші — Олесь Доній, Юрій Дерев’янко та Анатолій Дирів. Хоча, в Ольги Сікори є 2 акаунти у Фейсбуці. Імовірно, що вона веде їх самостійно, тому що сторінки “оживають” лише час від часу. Самостійно спілкується у цій соціальній мережі, мабуть, і Олександр Сич, хоча його сторінка більше мертва, ніж жива.

На Івано-Франківщині відкрито щонайменше 26 приймалень народних депутатів. Зокрема, Юрій Дерев’янко має 11 приймалень, Василь Гладій та Ольга Сікора — по 3, а Олександр Доній — 2 приймальні.
Тільки 3 народні депутати від Прикарпаття надали постатейний опис витрачених коштів, які передбачалися для них на виконання депутатських повноважень. Так, Олесь Доній вказав суму понад 27 тис. гривень, більшість із яких він спрямував на благодійність та матеріальну допомогу громадянам. Василь Гладій за цей же час витратив 25 тис. гривень: половину — на утримання приймальні, ще 9 тис. грн. — на благодійництво. Юрій Дерев’янко вказав, що витратив понад 28 тис. гривень, з яких більшість — також за статтею “благодійництво” (понад 21 000 грн.). Хоча використання цих коштів, згідно із законом, має бути пов’язане із фінансуванням депутатських повноважень. Навряд чи благодійну допомогу віднести до повноважень депутата.


ОЛЬГА СІКОРА: ТАК НЕЧЕСНО

Прикарпатські мажоритарники зареєстрували загалом 21 законопроект. Найбільше — 8 — у Олеся Донія. По 4 законопроекти — у Юрія Дерев’янка та Олександра Сича. У Володимира Купчака та Василя Гладія — по 2. Жодного законопроекту наразі не зареєстрував Анатолій Дирів.
У Ольги Сікора — 1 законопроект. Це — один із результатів кількамісячної роботи Ольги Сікори в екологічному комітеті. Зараз народний депутат подала кілька запитів, один із яких стосується екологічної надбавки для мешканців Калущини. На черзі — законопроект про запровадження такої надбавки.

— Варто розуміти, що для мене робота народного депутата — нова, і я не маю напрацьованих проектів законів, як деякі народні депутати, котрі працювали у Верховній Раді попереднього скликання. Для того, щоб створити законопроект, потрібно досконало вивчити всі нюанси питання, зокрема — і з юридичного боку, — вважає Ольга Сікора.

Нині народний депутат має 3 приймальні, але жодного приміщення не надала влада Калуша і Рогатина. Проте, Ольга Сікора має намір скористатися пропозицією міського голови Ігоря Насалика і провести прийом громадян у його службовому кабінеті у понеділок, 8 квітня. Окрім Калуша, народний депутат має приймальню у Голині та одному із сіл Галицького району.

— Я могла би опротестувати цей нечесний рух ЧЕСНО, бо у своїх висновках вони вказують, що я пропустила найбільше засідань із усіх прикарпатських депутатів. Натомість, я не пропустила жодного, брала участь у голосуваннях. Насправді, я зареєстрована у Фейсбуці, хоча і не буваю там надто часто через велику кількість роботи. Руху ЧЕСНО я також надала свою декларацію: хоча і не розшифрувала постатейно, але вказала, на що використовую кошти, які виділяються на виконання депутатських повноважень. Я б теж хотіла дізнатися, за які кошти функціонує ЧЕСНО, і нині підтримую дії “Свободи”, яка не співпрацює із цим рухом, — повідомила Ольга Сікора.


Олесь ДОНІЙ, народний депутат (виборчий округ №88 із центром у Коломиї:

— Колись у Віктора Ющенка була помилкова уява, що незалежність України почалася із Помаранчевої революції, хоча, насправді, за українську ідею боролися і до нього. Так само потрібно усвідомити, що громадський рух і боротьба за прозорість почалася не рік, і не два роки тому. Приміром, за персональне голосування я боровся 10 років. У перший же день мого депутатства, 5,5 роки тому, виникла конфліктна ситуація. Я підняв це питання на першому засіданні фракції «Наша Україна – Народна самооборона», проте з 72 депутатів не знайшов жодного голосу підтримки.

Не знайшов підтримки ні у фракції «Батьківщини», ні у рідній групі «Народна самооборона». І лише після вмовлянь, після того, як підключилися ЗМІ, з’явилися 3 депутати: Юрій Гримчак, Юрій Стець і Віктор Медчук. Вони — 1,5 роки не здавали своїх карток. Плюс президія – всього було 7 депутатів. За півроку до завершення каденція минулої Верховної Ради з’явився тиск громадськості. І вже після того, спільними зусиллями, була створена така ситуація, що опозиція була змушена взяти на себе зобов’язання про персональне голосування. Зараз це є інструментом боротьби проти влади. Хоча це — не засіб для перемоги опозиції, бо абсолютно впевнений, що ПР дисциплінує своїх людей. Однак це — інструмент для морального очищення суспільства. Бо парламентарій повинен показувати приклад. Якщо він топчеться по закону, то це приклад для всього суспільства.

 

Ольга СІКОРА, народний депутат (виборчий округ №85 із центром у Калуші):

— Роль громадського суспільства — значима. Тому, якщо громада залучатиме активних й ініціативних, то народному депутату просто ніде буде дітися від «переслідування» громади. Мені б хотілося, щоб опозиційного депутата не тільки критикували. Депутати від ПР не дають себе моніторити. А ми, прикарпатці, даємо можливість себе отак «викручувати», дивитися, що ми їмо, де ми буваємо, за які кошти їздимо. Ми відкриті для громади, але треба допомагати опозиційним депутатам, адже вони найбільш наражені на небезпеку, бо у 2015 році стануть громадським рупором. Мені було дуже прикро, коли я зібрала прес-конференцію у Калуші. У той час в Україні відбувалися дуже важливі політичні події. А від журналістів почула: а де ви живете? А де я маю жити — я ж не киянка, живу у готелі. Я б дуже хотіла, щоб половину коштів, які виділяють на готель, виділяли «на руки»: за ці кошти я б могли знімати квартиру і жити у людських умовах. А решту коштів щоб поверталися у бюджет. Але так нема. Живу у готелі, користуюся безкоштовним проїздом. Я би хотіла, щоб працювали не тільки у форматі «де живеш, що їж», а щоб ми були рушійною силою у суспільстві.