Рівень екологічної загрози Калуша — помаранчевий. До часу Х — максимум 3 роки

Останнім часом для означення ситуації на екологічно небезпечних об’єктах Калуша все частіше застосовують слово критична. Наразі йдеться про три роки, відколи ситуація на екологічно небезпечних об’єктах Калуша стане некерованою. До цього часу слід виконати величезний об’єм робіт, вартість яких оцінюють у сотні мільйонів гривень.
Переглядів: 670
15 мільйонів тонн хімічної отрути у кар'єрі поблизу Калуша — спадок колишнього калійного виробництва.

Упродовж кількох останніх років спроб поставити проблему екології Калущини на рівень наукового осмислення і дискусії було кілька. Із 1990-х років проблема екологічної загрози у Калуші була вивчена і вироблена стратегія її подолання. Однак, активні дії розпочалися аж у 2010 році. Відтоді роботи проводилися нерегулярно і були виконані неповністю. Тому ситуація на об’єктах Калуського гірничопромислового вузла змінилася, і — не у кращий бік. 

Науково-практична конференція «Проблеми Калуського гірничопромисловового району», нарешті, констатувала те, що ситуація на екологічно небезпечних об’єктах є критичною. Наразі Калушеві дають до 3-х років відносно безпечного життя. Надалі ситуація стане просто некерованою. Пердставницька наукова конференція, яка відбулася у Калуші 4 квтіня, мала на меті і налагодити діалог між науковцями, владою і громадянами.

— Я переконана: не тому не розв’язувалися ці проблеми, що або не вистачало грошей, або ще чогось. Не вистачало оцієї згоди, консенсусу щодо шляхів розв’язання екологічної проблеми. Одні хотіли швидко виіршити проблему Домбровського кар’єру. Інші — дбали про відселення населення, оскільки люди потерпають від провалів шахтних полів. А когось турбував полігон, де був захоронений гексахлорбензол. Саме тому, що були різні пріоритети у різних груп, кошти виділялися розпорошено, і тому не досягався спільний результат. — зазначила голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. — Саме основне завдання цієї конференції полягає не у тому, щоб знову обговорити цю проблему, знову розказувати глибину і ступінь навантаження і трагізм майбутніх перспектив. А саме —намітити ті шляхи, які є першочерговими, а що — може почекати.

На конференції були присутні понад 70 науковців, представники громадських екологічних організацій, Івано-Франківської ОДА і заступник міністра екології і природних ресурсів України Дмитро Мормуль.


КАР’ЄР ЧИ ПОЛІГОН. ЩО СТРАШНІШЕ?

Попри те, що досі небезпечним об’єктом №1 вважали полігон захоронення гексахлорбензолу, увага делегатів конференції все більше була зосереджена на Домбровському кар’єрі. Подальший оптимістичний прогноз для кар’єру може полягати або ж у його консервації шляхом затоплення, або ж — у переробці розсолів.

— Досі науковці, хоч я і шаную науковців, розглядали проблему Домбровського кар’єру не у площині вирішення, а у площині освоєння бюджетних коштів. Основне, — це навіть не методи вирішення проблеми. А — те, чи буде працювати калійний завод, а, відповідно, чи буде він розсоли забирати, чи не буде. Якщо не буде — це одна тактика вирішення проблеми, якщо не буде — абсолютно інша тактика. Без з’ясування цього питання інші наукові аргументи можна розглядати достатньо по-філософськи, — вважає міський голова Калуша Ігор Насалик.

Дві тактики вирішення питання «за Насаликом» перегукуються, відповідно, із проектом консервації кар’єру шляхом його самозатоплення та можливістю переробки розсолів. За перший активно виступали, головно, науковці із інституту «Гірхімпром». Вони, зокрема, представили своє бачення і вирішення проблеми. Рівень Домбровського кар’єру нижчий за рівень Сівки. Тому засолення відбуватиметься значно нижче від водоносного горизонту. А, коли кар’єр буде повністю затоплений, є ймовірність того, що там утвориться малосолене або прісне озеро, на дняо якого 30-метровим шаром осядуть розсоли, які мають більшу густину за воду. Така зона може бути облаштована для відпочинку.

Більше занепокоєння викликає хвостовховище №2, де нині існує реальна загроза прориву дамби. Тамтешні розсоли варто переробляти, переконаний технічний директор ТзОВ «Інститут «Гірхімпром» Іван Зозуля.

Спеціалісти калуського ДНДІ «Галургія» відстоюють абсолютно інший проект: виходом із ситуації мають бути потужності із переробки розсолів. Причому, можливо, доцільно встановлювати не одну, а дві установки — на Домбровському кар’єрі і хвостосховищі №2. Адже рівень розсолів у Домбровському кар’єрі нині настільки високий, що там уже не буде місця для розсолів із хвостосховища №2.

— Як варіант можна розглядати обмеження притоку води до кар’єру і переробку розсолів, — переконаний заступник директора ДП НДІ «Галургія» Юрій Садовий.


РЕЗОЛЮЦІЯ: ПОТРІБЕН ІНВЕСТОР

Підбивши підсумки дискусії, яка тривала увесь день, делегати конференції прийняли резолюцію, яка характеризує стан екологічно небезпечних об’єктів Калуша як критичний. Разом із тим, дають наукові рекомендації із подолання загрози. Більшість рекомендацій стосувалася необхідності завершити роботи із вивезення гексахлорбензолу, здійснити ряд технологічних заходів на хвостосховищах, Хотінському шахтному полі, створити передумови для можливості відселення людей із зони просідання шахтної поверхні й удосконалення системи моніторингу за екологічною ситуацією.

Окремим пунктом було винесено можливість отримання допомоги від міжнародних організацій. Необхідною для цього визнали розробку програми співпраці з міжнародними організаціями й установами ЄС для залучення технічного і фінансового потенціалу та досвіду цих структур для стабілізації і поліпшення еколого-техногенних умов у Калуші.

Резолюція конференції включала у себе комплексні рекомендації із подолання критичної ситуації на екологічний об’єктах. По-перше, наукові поставили чіткий вердикт: калуські розсоли слід утилізовувати. Як варіант — переробка розсолів на нешкідливі компоненти, тобто, відновлення калійного виробництва.

Так чи інакше, місто постає перед потребою пошуку інвестора для переробки розсолів, а, відтак, і перед проблемою вирішення цілої купи питань, пов’язаних із власністю кар’єру. Ускладнює завдання і те, що часу залишилося зовсім мало, а проблем — надто багато.


Василь ГОЛОВЧАК, заступник начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області:

— Такі конференції проводилися і раніше, починаючи із 1990-х років. Були розроблені і рекомендації науковців, напрацьовані матеріали. Але — тоді роботи були зупинені. Пройшов час — ситуація на екологічно небезпечних об’єктах Калуша змінилася. Тому постійно виникає все нова й нова потреба наукового вивчення екологічної ситуації. Ситуація на екологічно небезпечних об’єктах Калуша, дійсно, погіршилася. Варто тільки сказати, що рівень розсолів у Домбровському кар’єрі перебуває тільки на 4 метри нижче від рівня водоносного горизонту.

У березні у Міністерстві екології і охорони навколишнього природного середовища відбулася нарада, де було обговорено проблеми Калуського гірничопромислового вузла, а, відтак, вирішено розглянути ситуацію, власне, на цій науково-практичній конференції.

Домбровський кар’єр завжди і був на першому плані серед екологічних небезпек. Хоча, на конференції ми мали змогу розглянути стан калуської екології у комплексі: це і проблема відселення, і просідання поверхні під шахтними виробітками, і хвостосховище № 2, і стан здоров’я населення, яке проживає у зоні потенційної небезпеки. Рекомендації, викладені у резолюції, будуть допрацьовані. Я переконаний, що наразі слід звернути увагу на моніторинг ситуації, а також — як би ми не намагалися локалізувати засолення — рано чи пізно ми постанемо перед потребою переробки розсолів. Крім безпосередньої переробки розсолів, інвестиції можуть бути спрямовані на вирішення несприятливої екологічної ситуації у цілому. Однак, для пошуку інвестора ми маємо і прискорити процедуру санації ВАТ «Оріана», і вирішити питання власності розсолів.

На основі пропозицій буде розроблена вся вихідна документація, яку розгляне Міністерство екології і природних ресурсів України. За приблизними підрахунками, ліквідації екологічної загрози на Калущині «коштуватиме» сотні мільйонів гривень.


Михайло МАЛКОВ, експерт-консультант проекту ФАО ООН:

— Рівень загрози на екологічно небезпечних об’єктах Калуша оцінюється як помаранчевий. Тобто, ситуація вкрай небезпечна, але ще є шанси на недопущення катастрофи. Що стосується кар’єру і гексахлорбензолу — проблеми різні, але рівень загрози, яку вони несуть, — однаковий. Хоч я особисто переконаний, що підйом рівня води у кар’єрі свідчить про збільшення зони його гідрогеологічного впливу. І це виводить кар’єр на перший план, зважаючи на пряму загрозу життю людей у прилеглих селах.  Адже таке значне підвищення не може бути спричинене тільки підтопленням, а ще і — внутрішнім притоком. Тож, для того, щоб елементарно визначити, де слід поставити насос, щоб відкачувати розсоли для подальшої переробки, слід провести серйозні геофізичі дослідження. Тільки після цього виробимо повну стратегію «лікування» кар’єру.

Що стосується полігону захоронення гексахлорбензолу, то і тут ситуація — не надто втішна. Перебуваючи у Калуші у 2010-у році, місія ООН визначила наявність гексахлорбензолу у водоймах і криницях неподалік від полігону захоронення цієї речовини. Проблема у тому, що за три роки, скільки тривають роботи на цьому об’єкті, відбулося суттєве змішування грунтів. І, якщо врахувати, що глиняний «замок», який мав би ізолювати отруту, перебуває на глибині 12 метрів, а сам водоносний горизонт — на глибині 6 метрів, то виникає питання: де ще може «вилізти» цей гексахлорбензол? Очевидно, що роботи з його вивезення та рекультивації полігону слід завершити якомога швидше. Вочевидь, для вирішення цих проблем Калуш має дуже мало часу. Тому  переконаний, що держава повинна негайно профінансувати роботи науковців, окреслені у рекомендаціях нашої робочої групи.

Крім того, Україна може залучати до допомоги і міжнародні організації. Уже наприкінці цього тижня буде розроблена програма  взаємодії з міжнародними організаціями. За доброї воли влади, можливе отримання великого гранту від Глобального екологічного фонду (ГЕФ). Фонд взаємодіє з державами через уповноважені агентства. Тож, саме до цих агентств має бути спрямоване клопотання про допомогу. Проте, право подавати таке клопотання має або ж координатор Фонду в Україні Вадим Пожарський, або ж міністр екології і природних ресурсів Олег Проскуряков. Грант від Фонду отримати цілком реально, зважаючи на те, що фонд вимагає співфінансування, а також — допомагає у вирішенні транснаціональних проблем.