Зараз він сирий, тому важкий. А висохне, і стане легший. Якщо хочете тримати яблука, то беріть два — треба перекладати. — У такому кошику добре тримати картоплю, цибулю, бо не буде гнити. Можна покласти яблука, — каже продавець. — Котрі ви хочете?
— Та я нічого не буду брати. Важко нести, — сумнівається покупниця.
— П’ятдесят п’ять гривень. Віддам за тридцять.
— Нічого, сядеш у маршрутку, і вже вдома. Оцей беруть на дрова, той на квіти. Кошик добрий, — підтримує продавця подруга.
Жінка задає кілька запитань. Нюхає кошик. Він пахне сирою вербовою гілкою. Гілка має набубнявілі бруньки. Потім дістає із гаманця тридцять гривень і забирає річ.
— Тягнути не будеш кошик, — каже майстер. — Щоби не порвати дно, — показує. На дні кошика виплетено бортики заввишки три сантиметри. — Вони потрібні, щоби не гнило дно. Зараз він сирий, тому важкий. А висохне, і стане легший. Якщо хочете тримати яблука, то беріть два — треба перекладати. Тоді яблука не гниють.
За день Володимир продає чотири кошики. У селі Довгому, звідки він приїхав, проживає близько 900 осіб у 224-х господарствах. Багато родин живуть із лозоплетіння. Завдяки цьому ремеслу Володимир утримує родину. Один кошик плете цілий день вручну. Руки у майстра білі, без мозолів, пальці цупкі. Каже, що від постійної ручної роботи болять суглоби. Ріже лозу на березі річки Лімниця. Найкраще це робити восени або навесні, поки гілка гнучка. Спочатку нарізає гілки. Потім зв’язує докупи у формі зірки, і обплутує навколо «косичкою» – спочатку дно, а потім борти. В основу вкручує дріт – так званукаблуку, завдяки чому виріб тримає форму. Розповідає, що лозу нарізають, потім миють і розщепляють, де потрібно. Шукають особливий сорт лози.
— Звичайна верба для лозоплетіння не підходить. Ламають ту, яка росте на зарінку, пологому березі річки, вкритому травою, — говорить Володимир.
Володимир утримує дружину, колишню вчительку, яка вже не може працювати у школі через хворобу та дочку, яка розлучилася із чоловіком та повернулася жити до батьків. Дочка не може знайти у селі роботу, адже тут працює тільки клуб та фельдшерсько-акушерський пункт. Люди живуть зі здачі молока приватному підприємцю, який призначені за угодою гроші виплачує із великою затримкою. Ще у Володимира є онук, якому 9 років. Дуже любить бувати із дідом, спостерігає за його роботою, але сам поки що плести не вміє.
— Люди вчаться одне від другого. А внук не хоче ся вчити. Тільки вміє працювати на комп’ютері, — показує, як клацають пальці на клавіатурі.
Володимир у базарні дні завжди стоїть на базарі у Калуші.
— Мене тут можна знайти у вівторок, четвер і суботу. Аякже, і наступного разу буду, — каже чоловік. — Їду маршруткою із села і везу кошики.
За кошиками приїжджають і з Калуша, з Івано-Франківська, а нещодавно Володимир відправив свої вироби до Сполучених Штатів Америки.
— Один чоловік замовив вазу, із дном діаметром метр двадцять, і отаке велике, — показує руками, якого об’єму була річ, розміром із журнальний столик. — Плів її цілий тиждень. В ній господиня буде вирощувати квіти — петунії, тюльпани, нарциси. Я зробив таку вазу. Вони забрали, і попросили сфотографуватися на пам’ять. Кладуть її на таке підвищення на каміні, застелюють клейонкою і ставлять квіти, щоби всі дивилися.
Майстер не скаржиться на своє ремесло, заняття йому до душі. Клієнтів Володимир як-не-як знаходить, однак зізнається, що на вулиці працювати нелегко, і справа навіть не в дощі чи снігу, що часто сиплеться просто на голову.
— Нас можуть звідси нагнати, — показує на охоронця з іншого боку дороги. — Нє, цьому не конче платити. Він не наганяє. Але приїжджає перевіряючий. Я би дав йому корзину задурно, аби дав жити. А то не хоче брати кошик, і продавати не дає. Я майстром робив на заводі Нафтобурмаш. Тепер за пенсії. Мушу плести, а чим ще заніматися?
7 квітня Володимир святкував свій день народження. Йому виповнилося 68 років. Вироби із лози плете із дитинства. На свій день народження чоловік іде до церкви. Цього дня він плести не буде.
У магазині, що на вулиці Підвальній, продаються вироби із лози. Продавець-консультант не зміг відповісти на запитання, де виробляються ці товари. Вони користуються чималим попитом. Їхня ціна – в середньому двісті гривень за один кошик. Плетена дитяча колиска продається за понад вісімсот гривень.
Меблі ручної роботи виготовлені з лози — це завжди красивий, ексклюзивний та екологічний спосіб прикрасити свою оселю, зазначає дизайнер інтер’єрів ван Чохняй. За його словами, плетення з лози - дуже древнє ремесло. Воно виникло раніше ніж гончарство й займало значне місце в житті тодішніх людей. З лози робили майже усе: будували будинки, робили огорожі, дитячі ліжечка, сани та вози, меблі, дитячі іграшки та посуд. А найпоширенішими виробами з лози були кошики.
Вироби із лози слід чистити від пилу та раз на місяць, а також збризкувати водою або змочувати губкою. Тоді вони можуть зберігатися 10-20 років.