Відсвяткували чи відбули?

“П’ять зірок”, парад немовлят, свято вареника, вшанування спортсменів й урочиста сесія — вихідними Калуш відсвяткував 576-річчя. Цього року — з кількома новинками, практично, без сонячної погоди, й — у суботу. Кошторис Дня міста-2013 склав 300 тис. гривень із міського бюджету, плюс — спонсорські кошти. Що з організованого вдалося, а що — не дуже: “Вікна” збирали думки.
Переглядів: 460
Цього року фонтан на день міста не працював, тому на ньому, переважно, сиділи, наче на лавці. Фото Юлії Баліцької

МЕРИ-ОПОЗИЦІОНЕРИ

Навіть під час урочистої сесії Калуської міської ради, декому з представників владної верхівки не вдалося стримати своїх емоцій. Тому сесія, на диво, була не надто чисельною (на відміну від сесій попередніх років, у залі було чимало вільних місць, і на неї прибули тільки 33 депутати із 50-и. — Авт.). І навіть для гостей показали “хто є хто” у місті.

Сесію було доручено вести одноосібно міському голові Ігореві Насалику. Секретар міської ради Олександр Челядин працював не у президії, а — поряд із колегами-депутатами. Місто — унікальне, адже депутати одностайні у прийнятті рішень — якщо вони важливі для громади, переконував із трибуни Ігор Насалик. Потім — перейшов на персоналії.


— У 1998-2002 роках міський голова зовсім не хвилювався про те, як мине День міста. Адже організацію цього свята завжди брав на себе народний депутат (у цей час містом керував Степан Різник, а Ігор Насалик був народним депутатом. — Авт.), — запросив до привітання свого попередника Ігор Насалик.

Степан Різник за відповіддю у кишеню не поліз.
— Багато — зроблено. Але на цьому зупинятися не варто. Наприклад, ми хотіли б мати воду у кранах, а не каву з молоком, яка звідти тече зараз. Хочемо мати нормальні тротуари і міжквартальні проїзди. І тоді ми б не обурювалися, чому журналісти звертають увагу ці недоліки, — парирував Степан Різник.


Нанівець, порівняно із минулим роком, звели і церемонію нагородження “Лідер галузі”, провівши її, буквально, “конвеєром” — за кілька хвилин. У рамках церемонії були нагороджені 20 калушан. Крім того, троє отримали медалі “За заслуги перед Калушем”: скульптор Ігор Семак, Почесний калушанин Мирон Макар і начальник фінансового управління міської ради Марія Семенюк.

Сесія завершилася голосуванням за створення скверу ім. Романа Шухевича — біля пам’ятника Генерал-хорунжому, який був встановлений торік.


“ДВА СОРТИ” ВАРЕНИКІВ

Одні подавали із намету пересічним калушанам, інші — носили у макітрі до окремого столу спеціально для “VIP-гостей” і представників влади. Прикметно, що для останніх облаштували і затишний куточок, де вони могли б скуштувати вареників. Причому, розташували його просто поряд із імпровізованою сценою, де виступали мистецькі колективи (до речі, один із мистецьких колективів, які приїхали з Очакова, заспівав калушанам пісню про “царя-батюшку”. — Авт.). Тож, тим калушанам, які раптом, відвівши погляд від сцени, подивилися направо, відкривався справжній пліт і штучні мальви, якими був оточений стіл із гостями міста і представниками влади, які наминали вареники. Нагадаємо, два роки тому у Калуші відбулося свято млинця, однак, тоді представники влади нарівні з іншими калушанами гуляли площею Героїв і куштували смакоту просто біля наметів.


Тим часом, вареників для калушан, схоже, вистачило. Адже їх напередодні свята міста наліпили майже 4 тисячі. Основний тягар ліг на плечі працівників культури.

— Ми ліпили вареники у п’ятницю: від ранку і — до 18.00. Безпосередньо ліпили їх 10 працівників культури. Проте, до організації “вареничного” свята було залучено значно більше людей. Адже треба було привезти продукти, відвезти вареники. Нам неабияк допомогло ПП “Любина кухня”, у приміщенні якого ми, власне, і ліпили вареники. Тісто нам замісили у спеціальних машинах. На вареники пішов мішок борошна. Як згодом підрахували, ми зліпили більше 4-х тисяч вареників. Начинки, продукти на які також надали місцеві підприємці, готували у ПК “Мінерал”. Надалі вареники заморозили, і вони чекали суботи. Після цього ми домовилися із закладами громадського харчування, розташованими на площі Героїв, щоб вони зварили вареники. Тому ми підно сили щоразу теплі вареники. Подавали у макітрах. Було кілька, загалом, традиційних для Бойківщини начинок: вареники з картоплею, картоплею і сиром, картоплею і м’ясом, із капустою, із грибами, з лівером, а також — солодкі і солоні вареники із сиром, і десертні вареники із яблуками та вишнями. Також подавали цибулю, шкварки, грибну “мачанку”, цукрову пудру і сметану. Тому кожен міг собі обрати страву до смаку. А ще подавали чорний хліб й українське сало, узвар, і, звичайно, самогонку. Причому, була і підгорецька, і загірська, і височанецька, і центрова, і посьолкова. Чужому не довіряли. Адже — який українець не знає, як робити самогонку? — жартує директор ПК “Мінерал” Алла Терещенко. — Ми почали роздавати вареники о 13.00. А вже за три години їх не залишилося. Також влаштовували конкурс на те, хто швидше зліпить вареник із пластиліну, а також — на найшвидше поїдання справжніх вареників. Найспритніші парубки з’їли по 20 вареників за хвилину, за що отримали “тематичні” призи: макітри, колотівки, дерев’яні ложки. Зізнатися, то було дещо важко. Коли мене по завершенні фестивалю спитали, які вареники були найсмачнішими, то я навіть не знала, що сказати, адже за цілий день перехопила на ходу тільки 3 вареники. Проте, було дуже приємно, що свято вдалося.


Вареники засмакували. За три години з’їли 4 тисячі


Суцільний позитив — від прикрас із полімерної глини і хлопців — із Хмельницька


Гурт військовослужбовців із Очакова подивував репертуаром: піснею українською мовою про Калуш, і російською — про “царя-батюшку”


Влада й офіційні гості міста їли вареники окремо від решти калушан. Але — так, щоб було усім видно


Як і кожного року, на площі Героїв розгорнулася жвава торгівля: дрібничками китайського виробництва, авторськими виробами і — смаколиками. Вишивані вручну і — на машинці сорочки відрізнялися ціною. Так само, як і вироби із валяної шерсті. Ціна за двосторонній шалик із додаванням шовкової нитки — 700 гривень. Тому до палатки калушани підходили переважно тільки для того, щоб помилуватися неймовірною красою. А ось дрібнички “хенд-мейд” із полімерної глини, які “приїхали” до Калуша аж із Хмельницького, за 30-60 гривень “розходилися на ура”.

До речі, вареники не були єдиними дармовими смаколиками, якими пригощали святкувальників. Увечері під час концерту у парку культури і відпочинку ім. Івана Франка, просто поряд зі сценою наливали борщ.


МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ

Наче справжні машинки і лялька Барбі у зріст дитини. Такі іграшки можна було запросто отримати на площі Героїв у неділю. Якщо ви і ваші діти, звичайно, не побоялися ранішнього дощу. Парад немовлят “Веселі коліщатка” стартував об 11.00 від бульвару Незалежності до площі Героїв. Там відбулося свято малюка “Ми — майбутнє твоє, Калуше”. Тож, чимало малюків за швидкість, обізнаність і кмітливість отримали призи. Одній із дівчаток пощастило чи не найбільше — випадково взявши участь у конкурсі, вона виграла ляльку Барбі у власний зріст. Отримали великі іграшки і винуватці свята — немовлята у візочках.


“Сонечка”, “Маки” і “Мерседеси” — у клейонці. Парад немовлят старував навіть за негоди


Знаменитий “Мерседес” у дитячому варіанті


— У нас було п’ять візочків. Був дуже колоритний візочок-”Мерседес”, який представила пара з Німеччини. Оскільки у багатьох країна асоціюється саме з автівками, молода сім’я, яка саме приїхала погостювати до Калуша із Німеччини, вирішила таким чином прикрасити візочок до параду, — каже Алла Терещенко. —  У нас був просто вражаючий візочок “Жучок-сонечко”, а також — візочки, прикрашені маками і соняшниками, і мами у віночках із цих квітів. Тому переможців вирішили не обирати, а — всіх нагородити в однаковій мірі. Із призами нам допомогли підприємці Богдана Яворська і Надія Красній. Івано-франківські підприємці подарували і “надули” нам 350 повітряних кульок. Тому їх роздавали і всім присутнім дітлахам. До нас долучитися і калуські дошкільнята. Учасникам конкурсу візочків було від півроку до півтора року. Хоча, за умовами, діти могли бути і трирічними. Наймолодшим учасником параду був піврічний калушанин, а найстаршим — півторарічний малюк.


Як стало відомо “Вікнам”, у муляжі відомої німецької автівки парадом “проїхав” онук керуючої справами виконкому Калуської міської ради Наталії Бабій.


АЛЬТЕРНАТИВА — Є

На “основному” концерті у парку калушан розважали п’ять зірок української естради — гурти “Гайдамаки”, “Мандри”, “Тартак”, “НеАнгели” та народний артист України Степан Гіга.

Як альтернатива у приміщенні історико-краєзнавчого музею Калущини відбувся і четвертий арт-фестиваль “Деталь”. Очевидці стверджують: дві протилежності. У парку: пиво, шашлик і молодіжні танці.

На фестивалі “Деталь” — граційні німфи, музика і спілкування у закритому просторі.


До речі, якщо два попередні роки містян опитували, щоб визначитися, кого з “зірок” запрошувати на концерт, то цього року організатори поклалися виключно на власну інтуїцію.

— Гурти “Гайдамаки” та “Мандри” співали для однієї великої категорії людей, група “НеАнгели” — для іншої.  А як взагалі можна спитати думку громади? Як можна опитати 67 тис. населення? Громада голосувала іншим способом — відвідуючи заходи. Скільки прийшло людей на спортивні заходи на бульвар Незалежності? У парк прийшло найбільше — маса людей. Та кількість людей, яка прийшла у парк, свідчить про те, що цей концерт, схоже, був найбільш вдалим заходом у рамках святкування Дня міста. Я не впевнений, що ми готові експериментувати. Усе було за старою-доброю традицією. Людно, весело, з варениками, шашличками, музикою, розвагами. Святковий настрій був однозначно, — вважає голова Громадської ради при Калуській міські раді Володимир Сакулич. — Звичайно, є люди, які не дуже люблять масових дійств, дискотек, концертних програм. Я — один із них. Я не святкую свій день народження. Це нагадування про те, що життя не таке вже і довге. Цього дня я, зазвичай, пишу звіт про те, що зробив, що побачив, чого досягнув, і пишу план на наступний рік. Але таких, як я, —  одиниці. Більшість хочуть свята, музики, феєрверків, і — якнайбільше. Тож, вважаю, що святкування вдалося, не постраждала жодна людина. Резонансних негативних подій не було. Так святкують більшість великих і малих міст в Україні. Переконаний, що за 10-20 років святкування Дня міста кардинально зміниться.