Так виглядає новобудова зараз. Фото Василя Завалка Земельна ділянка на площі Героїв — між книжковою крамницею “Букініст” та філією Союзу українок — була продана ще у 2006 році. Це — прямокутник розміром близько 16 на 48 метрів і площею 767 кв. метрів. Ця земельна ділянка стала першою, яку у місті продали з аукціону й одна із трьох, яку міська влада продавала показово, штучно завищуючи ціну. Так, при початковій вартості 38,4 тис. гривень на торгах ціна землі виросла у понад 10 разів. Її придбав відомий у місті підприємець Станіслав Чумичкін. Згідно із умовами продажу, тут можна будувати нежитлові і невиробничі приміщення, тобто — офіси, магазини, кафе.
З того часу земельна ділянка кілька разів змінювала власника. Проте, активне будівництво розпочалося тільки цього року. Причому, будівля росте на очах і вже перевершила за висотою близького сусіда — крамницю “Букініст”. Нещодавно в інтернеті з’явилися світлини завершеного торгового комплексу. Згідно із фотографіями, тут постане сучасний офісний центр, фасад якого — із пластикових конструкцій та чорного скла.
Це — не перше будівництво у центральній частині міста, яке відбулося останнім часом. Приміром, з 2006 року на площі Героїв споруджено 3 комерційні комплекси: офісні приміщення поруч із кінотеатром “Відродження” та будинки-близнюки, в одному із яких поселився ресторан “Кондрат”.
Проте, кожна із будівель у більшій чи меншій мірі витримує архітектурний стиль та кольорову гаму старої частини міста. На думку головного архітектора міста Петра Пострильоного, це — трохи інший варіант, адже ці будівлі зведені безпосередньо на площі Героїв. Нині, за словами Петра Пострильоного, існує наступна процедура погодження проектів для будівництва:
— Згідно із законом “Про регулювання містобудівної діяльності” обмежено вплив органів місцевого самоврядування на зовнішній вигляд будинків, які проектуються. Ці функції покладено на класифікованих архітекторів, які мають відповідні сертифікати. Міська рада може встановлювати обмеження лише щодо місця розташування, габаритності і поверховості. Відтак, класифікований архітектор розробляє проект і робить супровід будівництва. У Калуші є 2-3 фірми, які у своєму штаті мають таких фахівців.
Так виглядатиме новобудова після завершення будівництва
— Свого часу у місті існувала ціла стратегія розвитку старої частини міста, — повідомив “Вікнам” голова Калуської РДА, екс-заступник міського голови з питань будівництва Василь Петрів. — Цей документ не тільки детально опрацювали, але і навіть почали фінансувати. Так, предметна реалізація ідеї про відновлювальні роботи у центрі міста розпочалася у 2002 році. Тоді розробили детальну програму реконструкції Калуша, яку затвердили на сесії міської ради. Її вартість у той час становила 72 млн. гривень. У план реконструкції було, зокрема, включено відновлення міської Ратуші, ремонт костелу, Народного дому, концертного залу. У центрі міста було заплановано побудувати 22 будинки-вставки у місцях, де вони, згідно із архівними даними, раніше знаходилися. Такі будинки мали бути зведені на площі Героїв, майдані Шептицького, на вул. Грушевського. Поновлення цих втрачених будівель дало б змогу створити повністю завершений архітектурний ансамбль центральної частини міста.
У програму реконструкції було вкладено 36 млн. гривень, щоправда, тоді у місті збудували 6 нових котелень. Щодо, власне, центральної частини міста, то під реконструкцію потрапило 20 житлових будинків. Для того, щоб зробити належну реконструкцію площі Героїв, міська влада звернулася у Львівський лісотехнічний університет, але проект, розроблений львів’янами, — не схвалила. Тоді місто настільки скрупульозно підходило до питання реконструкції, що, аби уникнути помилок, возило виконавців робіт містами, де подібна реконструкція вже відбулася.
Загалом, площа Героїв мала набути довершеного вигляду після реконструкції міської Ратуші. Відтак, у цілісний архітектурний ансамбль мали об’єднатися костьол св. Валентина, Народний дім із куполом, Ратуша з двома куполами (площа перед Ратушею — перейти у площу Героїв, а та плавно — у площу перед кінотеатром „Відродження”).
Проте, збереження історичної частини міста вже давно не є пріоритетом міської влади. Нині міська Ратуша перебуває у напівзруйнованому стані, і жодних заходів для того, щоб, принаймні, законсервувати її “до кращих” часів — не зроблено.
“Вікна” намагалися отримати коментар у директора фірми, яка є власником земельної ділянки та займається будівництвом комерційного центру. Однак, той від коментарів відмовився, зауваживши тільки, що відповість на всі запитання після того, як будинок буде завершено.
Зрештою, тут запитання не стільки до бізнесу, як — до міської влади. Адже на якійсь із ланок процесу будівництва проект таки проходить погодження відповідних міських служб. Можливо, місто і не має достатніх важелів впливу для того, щоб завадити будівництву стартувати у запланованому вигляді. Однак, швидше за все, жоден із підприємців не піде на відкриту конфронтацію із владою, якщо та скаже: не формат. Між тим, такого “не формату” у Калуші стає дедалі більше. Приміром, кілька років тому міський голова Ігор Насалик назвав проспект Лесі Українки “Шанхаєм”, зауваживши, що тут “вписується усе, що не будується. Не вписується лише сама вулиця”. Зараз ця динаміка докотилася і до центральної частини міста. Наприклад, пам’ятка архітектури місцевого значення — концертний зал училища культури, який відновлюється коштом ТОВ “Карпатнафтохім”, отримав “нове дихання” у вигляді металопластикових вікон та синьо-зеленої кольорової гами.
Для порівняння: на початку 2000-х років у Львові спалахнув скандал із приводу того, що на проспекті Свободи звели “скляночку”. Тоді центральну частину міста навіть мали намір позбавити статусу культурної спадщини ЮНЕСКО. Мабуть, львів’яни засвоїли урок, бо забудова центральної частини міста зараз витримується у приблизно одному стилі, який не надто контрастує зі старовиною.
Звичайно, Львів і Калуш порівнювати недоречно. Але у Калуші також є історична архітектурна забудова. Можна сперечатися щодо її рівня, але вона — є. І з цим треба рахуватися.
Наразі можна зрозуміти і забудівника, який уже звів металобетонний каркас споруди, але і — справедливе обурення багатьох калушан. Бо виглядає так, ніби центр міста хочуть “одягнути” у смокінг й... у кеди.
У всьому світі старовину й автентику прагнуть зберегти. Цінують навіть найменші її частинки. А у Калуші розвалюється Ратуша, центральну площу “прикрашає” зруйноване “Відродження”. А невдовзі може постати ще і “чорний” будинок.
Фірма, котра зводить будинок на площі Героїв, не оприлюднила його будівельного паспорту, як це передбачено Законом України “Про містобудівну діяльність”. Відтак, остаточний результат калушани зможуть побачити тільки по завершенні робіт. Постфактум і наговоритися зможуть: пасує цей будинок до центральної частини міста чи — ні. Однак, за інформацією “Вікон”, у центрі міста у приватній власності перебувають ще кілька земельних ділянок. Що і як збудують на них — питання до влади і громади.
Петро ПОСТРИЛЬОНИЙ, головний архітектор Калуша:
— Сучасна центральна частина міста почала формуватися після 1549 року. Вона мала регулярну структуру вулиць і кварталів та прямокутну ринкову площу. Планувальна структура центральної частини міста є однією із визначних пам’яток регулярного містобудування Галичини. Структура була розпланована із застосуванням поширеної у XVI столітті мір-ліктя довжиною 57,6 см. Історична забудова, внаслідок перепланування центральної частини міста і широкомасштабної багатоповерхової забудови у радянські часи, на жаль, не дійшла до наших днів у повному обсязі. Існуюча забудова центральної частини міста Калуша (сформована на основі регулярної планувальної схеми з прямокутною ринковою площею) є наслідком подробленого масштабу забудови 20-30-х років XX століття по відношенню до первісної парцеляції, занедбаності багатьох будинків. Забудова центральної частини міста останніми роками проводиться з максимально можливим збереженням планувальної структури. Щодо зовнішнього вигляду будівель, які споруджуються в існуючій планувальній структурі міста, то з аналізу архітектурної практики чіткої однозначності немає.
Автентичності вигляду дотриматися важко, а досить часто — неможливо і непотрібно. Візьміть європейську практику на прикладі центру Жоржа Помпіду чи скляну піраміду на території Лувру у Парижі. На сьогодні це є визначні місця міста, хоча при спорудженні вони викликали певну негативну реакцію. Аналогічні приклади можна спостерігати, зокрема, у Києві, Львові чи Івано-Франківську.
Будинок комерційного призначення, який споруджується вище приміщення Союзу українок (а вік будинку, у якому розташована філія Союзу українок, враховуючи стан конструкцій стін, фундаментів, перекриття та покриття, — надзвичайно обмежений у часі), запроектований архітекторами відповідно до ситуації планувальної існуючої схеми у сучасних формах із використанням новітніх матеріалів та технологій. Варто зауважити, що проект реконструкції кінотеатру “Відродження” виконаний в авангардному стилі із застосуванням сучасних форм і технологій. Як архітектор, переконаний, що за такими об’єктами — майбутнє. Вони однозначно прикрашатимуть місто.