ЕҐ-МОРТ — МІСТО-ФОРТЕЦЯ
Маленьке середньовічне містечко Еґ-Морт (фр. Aigues Mortes, «мертва вода») розташоване на півдні Франції в провінції Лангедок-Русільйон. Ніби величезний корабель, місто-фортеця здіймається над каналами, соляними затоками, проливами. Потужні стіни фортеці, які оточують ціле місто, пам’ятають епоху хрестових походів, коли король Людовік IX Святий у 1248 році з 1500 кораблями відправився визволяти Святу Землю.
У той час Французьке королівство не мало жодного середземноморського порту, що не давало змоги брати участі в торгівельних операціях, які так бурхливо розвивались завдяки морських шляхам. Всі інші порти належали королям Арагону, Неаполя та королю Жермену. Тому король Людовік ІХ (або Луї) купує ці землі. Він будує порт, церкву Нотр-Дам-дес-Саблонс та вежу Констанс з маяком на місці зруйнованої вежі, яку колись збудував Карл Великий. Пізніше нащадки короля добудували фортечну стіну з 20 вежами і 10 воротами. До 1300 року повстала неприступна фортеця, яка була надійним захистом для мешканців міста, що розташувалось всередині. Для заохочення робочої сили Еґ-Морт був звільнений від податків і до XV ст. кількість його мешканців нараховувала 15 тисяч. На жаль, походи до Святої Землі, які тривали 8 років, не принесуть королю бажаних результатів. Сам він помре від хвороби в Тунісі. Еґ-Морт втратить своє значення, головна вежа стане державною тюрмою, де будуть сидіти за ґратами тамплієри, бонапартисти, жінки-гугеноти та навіть племінник короля Людовіка Святого.
Тепер статуя короля прикрашає центральну площу містечка, де відбуваються різні свята, вуличні концерти. Найбільше свято в Еґ-Морті відбувається в кінці серпня, коли відзначають день Святого Людовіка. Тоді все місто перетворюється на середньовічне, є багато сцен, де показують вистави, люди одягають давній одяг ХІІІ ст., звучить музика, відбувається ярмарок.
Сучасне місто дуже затишне, усміхнені та привітні господарі маленьких кафе з відкритою радістю запрошують до своїх закладів, з кухонь яких пахне дарами моря, смаженими каштанами та локальними винами. Вузькими, середньовічними вулицями бродять безліч туристів, приглядаючись до сувенірної продукції: пахучі мила, олії з лаванди, прикраси, картини, середньовічний одяг та зброя, солодощі, вина, сири. Кожна вуличка впирається в фортечний мур, тому тут неможливо заблукати, завжди знайдеться вихід з міста, якщо йти вздовж стіни. Теперішнє місто розрослося і вийшло за межі мурів. Поза ними збудовані сучасні будиночки з притаманним їм південним колоритом. Тепер Еґ-Морт є основним центром з виробництва солі у Франції — справжня природня фабрика на лоні дикої природи, на безмежних соляних плесах.
РИМСЬКИЙ АРЛЬ, КОТРИЙ ПОГАНО ПАМ`ЯТАЄ ВАН ГОГА
Славне місто Арль стало для мене справжнім відкриттям. По-перше: ніде у Провансі неможливо по-справжньому відчути грандіозність містобудування древніх римлян так, як тут, а по-друге: присутність Ван Гога, який написав тут свої найкращі роботи, видно тільки на сувенірній продукції. Але все за порядком.
Арль (фр. Arles), древня назва — Арелат, столиця Римської Провінції, що отримала цей статус від Юлія Цезаря. Тепер Арль — це важливий річковий порт. Видатні споруди міста — це, звісно ж, амфітеатр та театр. В будь-якій сувенірній чи книжковій крамниці можна безкоштовно отримати карту міста за якою легко потрапити до цих давньоримських споруд. Амфітеатр збудований в кінці І ст. під час правління імператора Флавіана за зразком Колізею. Вміщає 20 тисяч глядачів. Тепер там замість диких звірів та гладіаторів на арену виходять тореадори та бики, показуючи кориду. Цікаво, що місцевих биків з Камарґу не вбивають, тільки раз в рік відбувається справді кривава корида, коли приїздять тореадори з Іспанії. Також в Арлі відбуваються забіги биків по місту.
Амфітеатр вражає своєю грандіозністю. На жаль, після падіння Римської імперії він був частково зруйнований, а римські квартали поруч повністю знесені. Реставрація будівлі досить помітна, можна відрізнити стародавнє каміння від сучасного. Дерев`яний поміст, який зроблений спеціально для того, щоб туристи могли фотографуватись на фоні потужних стін також не прикрашає цієї будівлі. Залізні поручні потрапляють в кадр і це псує загальну картину. Вхід всередину платний, коштує всього 6 євро. Посвідчення міжнародного журналіста, яке діє всюди в Європі дозволяє пройти безкоштовно. Всередині грандіозність амфітеатру не менша, ніж ззовні, видно кладку каміння без розчину, відполіровані сотнями тисяч ніг сходи та сидіння.
На превеликий жаль, ще одна антична споруда тої доби, а саме театр, постраждав більше, ніж амфітеатр. Треба мати дуже добре візуальне уявлення, щоб спробувати відтворити місце розташування колон та інших частин будівель. Це дуже сумне і водночас заворожуюче видовище. Камені з різьбленими оздобами та візерунками розкидані всюди, частини колон, капітелей, фронтонів складені просто одні на одних. Ці німі свідки античного часу, блискучих вистав Софокла, Евріпіда чи Аристофана лежать просто неба під палючим південним сонцем. В центрі змонтована велика сучасна сцена, яка зовсім не доречна тут, нагадує в якому часі знаходимось і повертає до дійсності. Тепер там також показують вистави та опери.
Що ж до Вінсента ван Гога, заради якого й приїхали до Арлю, то нас чекало розчарування. «Жовтий будинок», який вказано на карті міста, розташований поруч з амфітеатром. Але ми двічі обійшли старовинний квартал і не знайшли ні жодної вивіски, ні вказівки. В крамниці сувенірів, де, до речі, багато зображень картин Ван Гога на скатертях, хустках, горнятах, нам пояснили, що будинок зачинено на рік на реставрацію. Тільки, на жаль, про це забули повідомити туристів, які приїжджають також заради цього. Можна було відвідати за містом психлікарню в якій перебував майже рік художник, але якось не виникало особливого бажання там їхати. Ще один цікавий об’єкт, вартий уваги – це знаменитий, дерев`яний, розвідний міст д`Ланглуа, який Ван Гог писав в останні роки свого життя, в один з найкращих періодів своєї творчості. Цей міст був об’єктом кількох картин майстра. У 1959 році міст був демонтований, а в 1969 знову відбудований і названий мостом Ван Гога (Pont Van Gogh). Міст через канал знаходиться за містом, паралельно до річки Рони. Знову ж таки, жодних вказівників дорогою немає, позначення на карті дуже не точні й малі. Годинне кружляння вулицями та дорогами не дало бажаних результатів. Прості перехожі, яких ми питали про такий об’єкт не знали хто такий Ван Гог і де його міст. Не покидало відчуття того, що ми близько цілі, але знайти його все ж таки не вдалося. Наступного року, коли відреставрують «Жовтий будинок», підготую роздруковані карти з Google maps і все ж таки спробую ще раз відшукати міст Ван Гога.
Окрім цих споруд в Арлі ще дуже багато цікавого та вартого уваги, адже майже всі місто знаходиться під охороною ЮНЕСКО. Щороку в місті відбувається фестиваль фотографії та свято Арелат, під час якого відтворюють життя стародавніх римлян.