Щодо експерименту автора, то його можна вважати достатньо вдалим: певні «залишкові знання», передані калуськими вчителям Цього року була можливість спостерігати за процесом ЗНО зсередини, у якості абітурієнта. Такий собі експеримент за методом включеного спостереження. Така ініціатива мала на меті як підтримку самого ЗНО як прозорої процедури, що мала б мінімізувати корупцію у середній та вищій школі, так і підтримку знань. У 2012 році, у час парламентських виборів, багато говорилося про захист української мови, але мало йшлося про її знання у школі і на роботі. Фахівці вже давно акцентують на невідповідності програми з української літератури сучасним вимогам гуманітарної освіти. Узагалі, складається враження, що така профанація навчальних програм робиться навмисно. Для вітчизняної освіти важливим питанням залишається фактор так званих залишкових знань — те, що залишається в актуальній пам’яті через роки після отримання атестату, який дає змогу дати оцінку якості освітньої галузі.
Окрім української мови, для тестування було обрано хімію, а також іноземні — англійську то російську мови — для порівняння. Склавши тест, автор без перебільшення може засвідчити, що російська таки залишилась для прикарпатців (принаймні, для одного) іноземною мовою. На цей тест зголосилося всього 32 абітурієнти, і то — прийшли не всі. А згадати, що «подлежащее и сказуемое» — це «підмет і присудок» було не так просто. Про «деепричастный оборот», «склонения имен числительных» та інші витребеньки — навіть не йдеться… Якось англійська ніби виглядала легшою, хоч із перших хвилин тестування з’ясував для себе, що, якби, окрім письмового завдання було б усне — напевне, бал був би значно нижчим, бо ж «слово не горобець…». Хімія — то взагалі окрема тема, про це ми вже писали раніше, як нам «випадалося в осад»…
Враження неймовірні. Складати тести ЗНО зі шкільних предметів без підготовки через 15 років після здобуття повної середньої освіти — то є щось.
Спочатку про самі пункти тестування. Логічно було б звернути додаткову увагу організаторів на самі пункти тестування і їхнє місцезнаходження: вони мають бути легкодоступними для немісцевих. Скажімо, ряд пунктів тестування навіть мешканцям того ж населеного пункту доводилось шукати через складні під’їзні шляхи, певну віддаленість від основних вулиць, розташування у дворах будинків, а також через нумерацію цих же будинків абияк. Це займає додаткових 15-30 хвилин. Для тих абітурієнтів, котрі не врахували такий фактор, таке незручне розташування окремих пунктів тестування могло спричинитись до запізнення і недопущення до складання тесту. Було б непогано, якби нормативними документами було б чітко окреслено «кордон» пункту тестування ЗНО всередині приміщення. Скажімо, якщо достатньо велика кількість абітурієнтів прийшли б за 2 хвилини до закриття пункту тестування, а пропускна спроможність пункту низька — чи не втратять вони можливість скласти тест? Тут можна було б скористатися аналогією закону — коли, скажімо, виборчі дільниці закриваються о 20-й годині, але виборці, які перебувають усередині приміщення ще можуть проголосувати. Так само вхідні двері в пункт тестування могли б закриватися у регламентований час по дзвінку, але сама перевірка документів абітурієнтів і їх допуск в аудиторії ще могли б тривати.
Журналіст «Вікон» здійснив експеримент і з’явився у пункт тестування за 90 секунд до закриття пункту. Особи, які були відповідальні за перепускний режим, у пункт тестування допустили, але при цьому виявилося, що покази трьох різних годинників — різні, і відрізняються в амплітуді 3 хвилини. Вартувало б додатковою вимогою до інструкторів запровадити обов’язкову точну звірку годинників (наприклад, із сайтом www.kotra.in.ua), бо невірний показ на чийомусь годиннику може позбавити права пройти тест. Звісно, слід приходити завчасно, але право прийти в останні секунди має бути гарантоване кожному.
Приміщення пунктів тестування, до честі керівників закладів, були належним чином прибрані і провітрені. Шкільне приладдя, зокрема окремі столи потребують рук: досить незручно писати тест на столі, що не має рівноваги. Самі аудиторії відповідали вимогам проведення ЗНО, у тому числі і того, що стосується наочних предметних матеріалів, освітлення тощо. Як на мене — повністю виключена можливість якогось шахрування на тестах з боку абітурієнтів, навіть вікна у туалетах опломбовані. Шкода, що хронічне недофінансування шкіл призводить у тому числі і до таких дрібниць, як відсутність туалетного паперу і мила у шкільних вбиральнях. Такі дрібниці варто було б якось врахувати, адже абітурієнт на час складання іспиту ЗНО, хоч і має право скористатися туалетною кімнатою, але, фактично, не має такої повної цивілізованої можливості: всі особисті речі залишаються на столі в аудиторії.
Що стосується телефонів, то спостереження показують, що шахрування із телефонами чи іншими пристроями фактично відсутнє. Тим більше, що співробітник державної служби охорони металошукачем знайде будь-який пристрій. Журналістові доводилось навіть вигрібати з кишень копійки для перевірки.
Між іншим, було б доцільно перевірку металошукачем проводити безпосередньо перед початком тестування. Бо, хоч і витрачений на перевірку час, додають до часу складання тесту, проте, настрій і запал складання тесту — вже не той. У якомусь сенсі тест ЗНО, як і спорт: дуже важливо правильно настроюватися і той настрій зберегти до виходу із пункту тестування. Перевірка металодетектором посеред марафону трохи збиває із ритму складання тесту.
Окрему увагу абітурієнти мали би присвятити своїм виключеним телефонам. В окремих пристроях є функція, коли спрацьовує будильник чи нагадування навіть при вимкненому телефоні. Так і сталося в одній із аудиторії, що додало чимало хвилювань власнику телефону. Благо, співробітники центру тестування оцінили ситуацію адекватно, адже телефон дійсно був вимкнений і залишений окремо, тож, абітурієнт продовжив роботу над тестом. Чистота процедури ЗНО мала б полягати ще й у тому, щоб телефонами під час складання тесту не користувалися не тільки абітурієнти, але й інструктори та громадські спостерігачі.
Персонал, який здійснював саме ЗНО, — інструктори та старші інструктори — здебільшого, дуже добре були підготовлені, докладно знали порядок та всі процедури, хоч були і такі, що розгублено зверталися за підказками до Інструкції прямо посеред самого ЗНО. Після того, як усі учасники розмістилися по своїх аудиторіях і зайняли свої місця при проходженні тесту, було зроблено ряд оголошень. Дозволю собі звернути увагу на таку цікаву річ: серед усього іншого, у правах та обов’язках абітурієнтів під час проходження ЗНО числиться і такий пункт, як «право на ввічливе ставлення». І хоч якоїсь відвертої неввічливості не бачив, навіть навпаки — багато доброзичливого ставлення, але дуже не сподобалося, коли старші інструктори зверталися до аудиторії наказовим тоном у минулому часі. Ну дуже вже якось солдафонсько і директивно звучить «сіли», «встали», «телефони виключили», «залишили речі» — замість «сядьте», «встаньте», «виключіть телефони», «залиште свої речі»… У цьому можемо бачити достатньо відчутну професійну деформацію, де домінують «суб’єкт-об’єктні відносини», вчительська професія дуже маніпулятивно небезпечна. Хотілося б, щоб люди, що зайняті вдосконаленням процедури ЗНО, на це звернули увагу. Але то власні відчуття, — можливо, прискіпуюся. Отже, на робочих столах залишаються тільки сертифікати, паспорти і ручки з чорним чорнилом.
Перед початком самого тестування, коли роздані тестові зошити та бланки відповідей, інструктори виголошують так звану «типову промову», до якої пропоную дещо додати. Уся справа у тому, що на звороті бланку відповідей «А» всі абітурієнти пишуть, що зі своїми правами та обов’язками знайомі, про порядок подачі апеляцій знають, номери зошита, робочого місця і наліпок збігаються… Так от, у типову промову вартувало б більше включити інформації про порядок подання апеляції, бо всі підписують, що про апеляцію знають, але докладно про це ніхто із тих, хто складав іспити ЗНО, розповісти після тестування не зміг… Ясна річ, що на сайті Регіонального центру оцінювання якості освіти є вся повнота інформації, що необхідна для якісного складання тесту і знання процедур. Але не завадило б типову промову розширити.
Тим, хто готується до складання тесту ЗНО, варто було б також врахувати і розподіл часу на завдання, адже заповнення бланків відповідей також є частиною тесту. І що з того, як є правильні відповіді у чернетці, коли вони не перенесені у бланк відповідей вчасно і правильно? Усі учасники тестування мають можливість забрати власні тестові зошити, і це варто робити — так можна вже вдома звіритися із своїми відповідями і не мучити себе хвилюваннями щодо свого очікуваного балу.
Щодо експерименту автора, то його можна вважати достатньо вдалим: певні «залишкові знання», передані калуськими вчителями, залишилися. За що їм і хочеться подякувати!
P. S. Ігор Ткач набрав на ЗНО з хімії 55 із 94-х тестових балів, оцінка за шкалою 100-200 балів — 166; з української мови і література — 71 зі 107-ми тестових балів, оцінка за шкалою 100-200 балів — 166,5; з англійської мови — 39 із 56-ти тестових балів, оцінка за шкалою 100-200 балів — 166,5; з російської мови — 61 із 88-ми тестових балів, оцінка за шкалою 100-200 балів — 178.
Богдан ТОМЕНЧУК, директор Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти:
— Щороку на Прикарпатті 20% від загальної кількості зареєстрованих на ЗНО — випускники попередніх років. Це — ті люди, які з різних причин не складали ЗНО минулих років, складали його не надто успішно чи просто на певному етапі життєвого шляху вирішили складати ЗНО. Рідше — приходять учителі. Тут ми можемо говорити про раз у ніколи. Але, все ж, такі випадки — є. Хоча, варто пам’ятати, що кожен тест ЗНО обходиться державі у більш, ніж 100 гривень.
Якщо порівнювати із індустріальними центрами, і не тільки на Сході України, то прикарпатські випускники більше орієнтовані на тестування із гуманітарних предметів. Тоді, коли на Сході частіше обирають математику. Одного року, коли на устах у всіх був зелений туризм, була помітна тенденція щодо збільшення охочих скласти географію.
Щодо якісного діапазону, то Прикарпаття, як мінімум, потрапляло у першу п’ятірку серед регіонів України. Думаю, що тут ще сильна традиція старого-доброго галицького, навіть — ще польського, вчителя. І думаю, що і цьогоріч ми не облишимо своїх позицій, і перебуватимемо на чільних місцях.
Свого часу, ми перші в Україні запровадили широку роботу в Інтернеті. Причому, спочатку до цих ініціатив дехто ставився доволі скептично. Але, все ж, вони довели свою ефективність, і нині запроваджені вже в усіх регіонах.
ЗНО, насамперед, — знелюднений процес перевірки знань. Тут важливо звести до мінімуму вплив на людей, які працюють під час проведення ЗНО. Адже на тих учителів, які перебувають під час здачі тестів, і тими, хто їх перевіряє, були, є і будуть спроби чинити тиск. І тому ми впровадили таку систему, коли вчителі до останнього дня не знають, де працюватимуть. Аж увечері їм надсилають sms-повідомення.
Торік ми усвідомили, що результати тестувань можуть сфальсифікувати через інтернет чи технічні пристрої. І — пішли по аудиторіях із металодетекторами. Було неприємно це робити, але ми уникнули можливості фальсифікації, тоді, коли із цим зіткнулися в інших областях України. А цьогоріч металодетектори застосовують в усій державі.
Але, якщо надалі керуватися принципом: купив диплом — куплю і посаду, то дуже скоро ми будемо лікуватися, наприклад, у Марокко. Розум — це дефіцит. А дефіцитом розкидатися не можна.
Ігор ОЧКУР, помічник-консультант народного депутата:
— Радий за себе, що пішов здавати ЗНО. Не готувався взагалі, задля “чистоти експерименту”. Трохи було ніяково від того, як сприймали “літнього абітурієнта” вчителі-консультанти та учні. В аудиторії зі мною виявилися діти моїх друзів. Усе проходило чітко згідно з визначеною процедурою і досить жорстко. Принаймні, у мій час іспити проходили значно лояльніше. Часу було достатньо. Щодо завдань, то вважаю, що для нормальної освіченої людини більшість завдань були цілком під силу. Особливо — з української мови. Значно важче було з літературою. Адже шкільна програма за 28 років значно змінилася.
Загалом — враження дуже позитивні. Відчуття, ніби повернувся у свою шкільну юність. Шкода, що не зміг скласти ЗНО з математики. Обов’язково піду наступного року. Рекомендую всім протестувати себе. Хто не має змоги чи бажання зробити це офіційно -— можна скачати завдання в Інтернеті і просто зробити це у домашніх умовах. Повірте — не пошкодуєте!
