Виставка Євгена Гапича буде тривати ще і наступного тижня. Одна з фоторобіт залишиться у Калуші. Фото Юлії Баліцької І гурт “Nameless”, і фотограф Євген Гапич — нові люди у калуському мистецькому просторі. І навіть по-новому виглядав відомий у Калуші молодіжний театр “ЛюбАрт”. Саме той випадок, коли час і місце знаходження змінюють усю суть дійства. Тож, Калуш тернополянам із гурту “Nameless” видався містом цікавих назв.
— Поспіхом оглянувши центр, мене дуже зацікавили назви. Наприклад, ресторан “Веселка”. Відразу душа радіє. Або — пиво “Бандербір”. Також — цікаве. І — смачне, — каже учасник гурту “Nameless” Зорян Безкоровайний. — Ми давно знайомі з організатором концерту Максом Барною. Проте, у Калуші виступаємо вперше. І будемо намагатися робити це якнайліпше. Думаю, вдасться, адже гурт існує вже 20 років. І саме зараз нас більше цікавлять саме виступи на таких невеликих сценах. Переконаний, що виступати на фестивалях — дещо “невдячна” справа. Нині там жорстко лімітований час для виступу. Але ж часом доводиться далеко їхати, налаштовувати апаратуру, і все — заради 2-3-х пісень.
А ось фотограф Євген Гапич, оглянувши місто, планує зробити Калушеві фотосесію пам’яток архітектури. Якщо, звичайно, знайде їх. Наразі до Калуша фотограф привіз свої фото із Гуцульщини.
ЛЮДИ З ГУЦУЛЬЩИНИ
Євген Гапич каже: нині набагато частіше виставляє роботи у музеях. Світлини коломиянина — це згустки гуцульської автентики. Автентики не постановочної, а справжньої, вихопленої просто із робочих буднів майстрів, ремесла яких — вимирають. Автор, уродженець Сумщини, вже багато років мешкає у Коломиї. За цей час встиг створити кілька циклів фоторепортажів про Гуцульщину. Вишивки і писанки, свята і звичаї — відомі широкому загалові, проте, світлини — це наче їхнє документування. Свідчення того, що ці обряди не начитані із книжок, а — справді існують. І ще і досі, у ХХІ столітті, у горах справді водять Меланку чи пускають купальські вінки по воді. Бо — так треба. Попри свята, треба і працювати. І — тут Гуцульщина просто рафінована у руках народних майстрів, які тчуть і плетуть кошилі, виготовляють гуцульське взуття і просто вишивають. Дехто із майстрів уже відійшов в інший вимір, забравши із собою своє ремесло. Тим паче, що більшість із них — люди поважного віку. Із молодих людей — тільки дівчина-ткаля і хлопчина-пастух — фото, яке набрало найбільше вподобань в інтернет-рейтингу видання “National Geographic”, і, попри те, не було надруковане. Євген Гапич — фотопубліцист, який пам’ятає долі всіх героїв своїх фото.
— Пам’ятаю всіх. У Космачі мене навіть впізнають (Сміється. — Авт.). Хоча, насправді, складається дивна ситуація. Професіоналом називають людину тоді, коли вона від свого заняття отримує прибуток. Мені ж доводиться вкладати у це заняття власні кошти. Тому — є привід задуматися. Хоча, фотографувати почав у юному віці. Перший фотоапарат — “Смєна”, — пригадує Євген Гапич. — Я не люблю втручання у фото. Тому всі фото на виставці — “чисті”. Іноді шукаю сюжети випадково. Іноді — мені розповідають про майстрів народної творчості, і я з ними домовляюся, їду до них, роблю фото. Знайомлюся з ними, вони розказують про свої долі, і про свої ремесла. Для себе поставив умову: фотографувати у вишиванках. Щоправда, не всіх можна вмовити одягти вишиванку Хоча, старші люди на Гуцульщині мають національні, етнічні строї. Проте, не одягають їх до церкви. Хіба що — на великі свята. А молоді — взагалі, помалу відходять від народних звичаїв і народних ремесел. Села — пустіють, молодь — орієнтована на великі міста. І, якщо і займається народними промислами, то —для заробітку. Ось, наприклад, спілкувався із молодою дівчиною, яка займається ткацтвом, — щоб заробити грошей на навчання.
Євген Гапич обіцяє створити подібний етноцикл світлин і зі свого рідного регіону — Сумщини. А поки що — Гуцульщина. До речі, світлина молодої ткалі дуже сподобалася одному з офіціантів пабу. Каже: подібна на його дівчину. Тому хоче придбати.
ПРАДАВНІЙ ДЕНЬ МОЛОДІ
Дійство відбувалося у переддень найбільш містичного свята в українській культурі. Івана Купала відзначають 7-го липня. Проте, чи не більш привабливим є вечір і ніч перед святом. Тож, єднання з природою в інтерпретації калуського молодіжного театру “ЛюбАрт” — це дві постановки: “Стихії” і “5-й елемент”. Молоді театрали вже спробували себе і на сценах закладів культури, і — просто на вулиці. Проте, у такій альтернативно-камерній атмосфері їхня імпреза видалася напрочуд органічною, просто прикувала увагу присутніх, а по закінченні — зірвала шквал оплесків.
— Ми втілюємо ідеї молоді. Молодь захотіла вуличних театрів, видовищ. Ідею імпрези “Стихії” запропонувала нам Софія Нітух. Маски виготовила самотужки. А музику допоміг підібрати Юрій Лігуш. Нашими постановками займається Володимир Джавага. Усі вони — молоді люди. Отже, відображення стихій. Народження із природних сил. Те, що може пробудити купальський дух. І, до того ж, ми долали ще і постановку “5-й елемент”. Вона — наче логічне продовження попередньої. Тобто, обмежені у просторі, ми, все ж, надали цьому вечору купальської чарівної атмосфери. І дуже добре, що нашими глядачами були молоді відвідувачі Maxwell Pub, — каже керівник молодіжного аматорського театру “ЛюбАрт” Люба Липовська. — Івана Купала — свято саме для молоді. Є чимало обрядів, традицій святкування. Але ж головне, щоб вони зацікавили молодь. І ми маємо чимало ідей для, наприклад, організації масового свята. Проте, це було б дійство, у якому без підтримки — не обійтися. І, більше того, воно має бути інтерактивним. Тобто, учасником цих обрядів, дійств мають бути і глядачі. Тому ось такі невеличкі імпрези — вони і вселяють дух, розуміння свята, і — досить прості у сприйнятті.
Щоправда, у Калуші також відбулися масові купальські дійства. Проте, у міському озері, принаймні, під час офіційної частини, не купався ніхто. А ось учасник гурту “Nameless” Зорян Безкоровайний — купався, і не раз. Адже у Тернополі на Івана своя традиція — “купати” містян у міському озері.
— У нас є велике озеро. Тож, на Івана Купала там збирається молодь, і кидає в озеро всіх перехожих. І я не раз так “купався”. Проте, це — традиція, і це — весело. Тим паче, що буває тільки раз на рік. Тож, не вважаю це грубістю. Цього року точно не скупаюся — я ж у Калуші! Виступатимемо, і думаю, що це, все ж, — набагато приємніше, — каже Зорян Безкоровайний.
Наразі на черзі у Калуші — літературний перформенс від поета Василя Карп’юка і легка неоромантика у стилі інді-рок від рівненського гурту “Night Dew Call” та “Red Cardinals” із Тернополя. Усе — на наступному “суботнику”.
