Зараз КП “Калушавтодор” купує асфальт в Івано-Франківську, Долині та Львові Скарги від калушан почали надходити минулого тижня. Як відомо, у четвер та п’ятницю дув сильний вітер, який заносив кіптяву на будинки, що розташовані неподалік. На скарги мешканців на вул. Долинську виїхали заступник міського голови Оксани Табачук, заступник начальника управління з питань надзвичайних ситуацій Калуської міськради Микола Петришин та начальник Калуського районного управління держсанепідемслужби Оксана Ананевич.
— Суть проблеми у тому, що дим, який іде з труби виробництва, має їдкий запах і містить пил. При цьому він розповсюджується на житлові будинки. Минулого тижня ми виїжджали на вул. Долинську та склали акт, який підтверджує факт забруднення атмосфери. Фіксували — візуально. Лист від міської влади із копією акта ми направили до прокуратури, — повідомила Оксана Табачук.
За словами заступника, до цього року люди на асфальтний завод не скаржилися. Принаймні, таких фактів у міській раді не знайшли.
— Можливо, там щось вийшло із ладу, — припустила Оксана Табачук.
Найперше, що не до ладу на асфальтному заводі, — це відсутність дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферу. Принаймні, у Калуській райСЕС такого дозволу не знайшли. Проте, і сам підприємець Іван Кондрат підтвердив, що дозволу на викид забруднюючих речовин — немає. Між тим, дозвіл на викиди є офіційним документом, який видається уповноваженими державними контролюючими установами. Згідно зі статтею 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається Мінприроди із затвердженням у спеціально уповноваженому територіальному органі. Підприємства, що мають стаціонарні джерела забруднення атмосферного повітря, зобов’язані сплачувати екологічний податок.
Приміром, КП “Екосервіс”, яке здійснює збір та захоронення ТПВ та — утримує полігон, сплачує у межах 100-150 тис. гривень екологічного збору на рік. А от асфальтний завод, що на вул. Долинській, безкоштовно і, виявляється, незаконно забруднює повітря у Калуші. Теоретично, мешканці міста вдихають формальдегіди, пилюку та сажу, і нині невідомо, чи перевищують ці речовини гранично допустимі концентрації у повітрі. І, схоже на те, що поки у природоохоронних структур “доростуть” руки до вирішення ситуації, асфальтний завод припинить свою роботу. До наступного “сезону”.
НАДІЇ — НА “КИЇВ”
— Ми отримали повідомлення від прокуратури про асфальтний завод у Калуші, — повідомив ”Вікнам” головний спеціаліст відділу контролю за станом атмосферного повітря і водних ресурсів Держекоінспекції в Івано-Франківській області Володимир Біленький. — Однак, згідно із нашими положеннями, для позапланової перевірки ми маємо отримати погодження від Держекоінспекції України.
Дозвіл на позапланову перевірку, за сприятливих умов, може надійти за тиждень-півтора. А планову перевірку роботи асфальтної установки екоінспекція може провести хіба що у четвертому кварталі.
— Інший вихід із ситуації — Калуська санепідстанція може провести заміри повітря за межами підприємства — у санітарно-захисній зоні та зоні житлових будинків. Якщо показники перевищуватимуть норму — отже, є пряма загроза для здоров’я мешканців навколишніх будинків. Тоді процедура перевірки — спрощується, — підказує Володимир Біленький.
З’ясувалося, що для того, щоб санепідеміологи дослідили повітря, потрібно, щоб калушани активно скаржилися. Адже, за словами Оксани Ананевич, умови для проведення позапланової перевірки у санстанції — аналогічні до екоінспекції: потрібен дозвіл “із Києва”.
— Ми виїжджали на вул. Долинську наприкінці робочого дня, тому взяти заміри повітря вже не мали можливості. Якщо скарги надходитимуть і далі, тоді зможемо провести заміри, — запевнила Оксана Ананевич.
Тим часом, за інформацією “Вікон”, асфальтний завод свою роботу не припинив. За словами власника фірми “Будкомфортлюкс” Івана Кондрата, установка не працює на повну потужність, тобто — лише по кілька днів на місяць.
— Досі асфальтний завод нікому не заважав, — запевняє Іван Кондрат.
І має свої аргументи: завод — не будував і не конструював. Як йому віддали — так і працює. А про дозвіл та квоти на викиди в атмосферу підприємець… не знає.
Калуський асфальтний завод — не єдиний, який працює без дозволу на викиди в атмосферу. Приміром, асфальто-бетонне виробництво УЖКГ Івано-Франківського міськвиконкому є одним з найбільших стаціонарних забруднювачів повітря у місті. Виробництво працює з 1966 року. Відстань від стаціонарних джерел викидів підприємства до найближчої житлової забудови становить 90 метрів при нормі 1000 метрів. Івано-Франківський міськвиконком ще у 2002 році прийняв рішення про винесення асфальтобетонного заводу за межі житлової забудови міста до кінця 2007 року, яке — не виконане. У ЗМІ є також повідомлення про закриття Мукачівського асфальтного заводу, який також працював без дозволу на викиди в атмосферу. У Калуші, за інформацією “Вікон”, асфальтний завод на вул. Долинській також планують закрити. Але перед тим, мабуть, мають визначитися: хто ж є його власником?
ЧИЄ “ДОБРО”?
У січні 2004 року міська рада прийняла рішення про ліквідацію комунального підприємства “Дорожник” і передачу в оренду всієї техніки приватному підприємству “Пімет”. Уже за два роки нова міська влада прийняла рішення створити КП “Калушавтодор”. Згідно із рішенням міської ради від грудня 2007 року, новоствореному комунальному підприємству передали на баланс усе дорожньо-мостове господарство міста. Приватнику ж залишилася вся матеріально-технічна база. Тож, маючи власний асфальтний завод, місто змушене було закуповувати асфальт у приватних фірм, — у тому числі — й у ПП “Пімет” (підприємець — Іван Кондрат. — Авт.), яке цей завод орендувало. У 2009 році депутати міської ради погоджують “Пімету” викуп майна. У тому числі місто продає й асфальтну установку. За словами міського голови Ігоря Насалика, майно, яке приватник повернув з оренди, перебувало у такому стані, що відновити його неможливо. Легше — продати і купити нову асфальтну установку. Хоча, згідно зі звітом ПП за 2009 рік, стан асфальтозмішувальної установки визнано задовільним. Мабуть, міська влада вже забула про наміри купити асфальтний завод, однак, купувати місту вже і не потрібно. По-перше, це нерентабельно. Таку думку висловив директор КП “Калушавтодор” Микола Барченко:
— Наприклад, Івано-Франківський завод може забезпечити продуктом усю область. У Чернівцях завод виробляє 200 тонн асфальту на годину (для асфальтування 100 кв. метрів дороги товщиною 5 см потрібно 12 тонн асфальту). Але немає ринків збуту.
А, по-друге, можливо, вже незабаром асфальтна установка повернеться у власність міста. Принаймні, нинішній орендар і — майже власник асфальтного заводу Іван Кондрат готовий від нього відмовитися.
— Я передумав викуповувати асфальтний завод, — заявив він у коментарі “Вікнам”. — А для чого, якщо із ним такі проблеми? Мені дали 30 днів на його закриття.
Іван Кондрат практично викупив майно колишнього “Дорожника”, сплативши близько 800 тис. гривень за нерухоме майно та — автотранспорт. Асфальтна установка разом із дрібним рухомим майном мали обійтися підприємцю у 500 тис. гривень. За це Івану Кондрату залишилося ще сплатити 360 тис. гривень до кінця цього року. І, за словами заступника голови Фонду майна комунальної власності Івана Шуляра, якщо підприємець відмовиться викупити обладнання, асфальтний завод залишиться місту. А вже сплачені 160 тис. гривень підприємець просто втратить.
Звісно, невідомо, у якому стані нині асфальтна установка. Але варто припустити, що, якщо нею користується підприємець, і йому це — вигідно, то місто також зможе на цьому якщо не заробляти, то, принаймні, економити. Адже, зараз КП “Калушавтодор” купує асфальт в Івано-Франківську, Долині та Львові. Маючи власний асфальт, комунальне дорожнє підприємство зможе стати більш конкурентоздатним. А міська влада — отримає контроль за екологічною ситуацією.