11 липня голова обласної ради Василь Скрипничук підписав розпорядження про створення робочої групи для опрацювання проекту угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська, між державою Україна та компанією “Шеврон Юкрейн Б. В.” та товариством з обмеженою відповідальністю “Надра Олеська”.
Робоча група має грунтовно опрацювати та провести всебічний аналіз запропонованої угоди, яка міститься на 261-й сторінці. Уже 23 серпня обласна рада має визначити позицію щодо перспектив видобутку сланцевого газу на Прикарпатті. Уже друге засідання поспіль члени робочої групи шукають позитиви від майбутньої угоди, і — не знаходять. Засідання робочої групи, яке відбулося в Івано-Франківській обласній раді минулого тижня, проігнорували представники профільних міністерств. А саме від них члени робочої групи сподівалися почути відповіді на власні питання.
Довідка “Вікон”. У 2012 році Україна провела 3 тендери на визначення компаній-інвесторів із видобутку сланцевого газу. Переможцем тендеру на розробку Олеської ділянки (Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська області) стала американська компанія Chevron; на розробку Юзівської ділянки (Харківська та Донецька області) — англо-голландська компанія Shell; Скіфської ділянки (глибоководний шельф Чорного моря) — консорціум із американської компанії ExxonMobil, Shell, австрійский OMV, представлений дочірньою румунською компанією Petrom. Угоду по Юзівській ділянці ще на початку січня погодили Харківська та Донецька обласні ради. У Харкові та області відбуваються протести проти видобутку сланцевого газу. Львівська та Івано-Франківська області поки що не погодили проекту угоди із Chevron. Підписання угоди про розподіл продукції необхідний, щоб Chevron міг почати розвідувальне буріння на родовищі. Це дасть можливість оцінити потенційні запаси і ризики для навколишнього середовища.
АСПЕКТ ЕКОНОМІЧНИЙ…
Нині можливості Олеської ділянки ще не вивчені, і зовсім не факт, що покладів сланцевого газу на ній вистачить для промислової розробки території. Хоча попередні прогнози щодо покладів сланцевого газу є досить перспективними. Так, мінімальні видобувні запаси на Олеській ділянці обчислюються у 200 млрд. метрів кубічних, а промисловий видобуток (починаючи з п’ятого року. — Авт.) становитиме 4 млрд. куб. метрів на рік. При цьому необхідно вкласти 20 млрд. доларів, а проект триватиме 50 років.
Івано-Франківській області на рік потрібно 1,7 млрд. кубометрів природного газу. Тобто, теоретично можна було б сподіватися, що видобуток сланцевого газу забезпечить Прикарпаття дешевим паливом. Однак, проект угоди не передбачає участі місцевих громад у розподілі прибутків — переконані представники робочої групи.
— Якщо Київ не бачить Івано-Франківську область, то мені “до лампочки” всі екологічні застороги, — емоційно відреагував голова фракції “Батьківщина” в обласній раді Юрій Романюк. — Все одно за угоду голосувати не буду.
На думку Юрія Романюка, зміни до законодавства потрібно внести ще до того, як Івано-Франківщина погодить проект угоди. І ці зміни, які напряму не стосуються Угоди, мають гарантувати Прикарпаттю стабільний економічний розвиток. Серед вимог — забезпечити повернення 50-90% орендної плати, екологічного податку та транспортного збору до бюджету області. Але найголовніше — це ввести у співзасновники комунальне підприємство “ПрикарпатСланцГаз”, яке б порівну розділило прибуток із українською компанією “Надра Олеська”. “Шеврон” отримує 50%. При цьому схема розподілу все одно залишається непрозорою.
— Для інвестора створені надзвичайно тепличні умови: відсутній податок за землю, мито, екологічний податок. Є тільки ПДВ, податок на прибуток та податок із доходів фізичних осіб. Фактично, ПДВ фірма не сплачуватиме, адже продукція — експортуватиметься. Податку на прибуток також не буде до того часу, поки не повернуться вкладені кошти. А хто ж є інвестором, який працюватиме у таких умовах? Крім відомої американської компанії, до складу інвесторів входять фірма “Надра Олеська”, у складі якої невідома СПК “Геосервіс” — фірма, яка зареєстрована у спальному районі Києва і яка претендує на 10% від прибутку. А завтра ця частка може бути збільшена. Загалом, уже на сьогоднішньому етапі ми винні “Шеврону” 3 млн. доларів, адже, згідно із угодою, всі витрати та проведення семінарів має оплатити Україна, — повідомила на засіданні робочої групи голова екологічного комітету Верховної Ради України Ірина Сех.
За даними ЗМІ, фірма “СПК “Геосервіс” була штучно введена до участі у згаданих проектах, щоб окремі приватні особи отримали значні обсяги коштів від видобутку сланцевого газу. Однак, у великому проекті із видобутку сланцевого газу в Україні грають великі політичні гравці, кожен із яких має свою фінансову і політичну мотивацію.
— Сам факт того, що в Україну ввійшов “Шеврон” — це вже потужний сигнал на світовому газовому ринку у бік зменшення вартості газу. Це також остаточно розсварює Януковича і Путіна. Це є початком кінця монополії “Газпрому” і використання газового фактора у політичному тиску Росії на Україну. Вперше після 1967 року ми починаємо нарощувати потужності. Тоді в Україні видобували 70 млрд. кубометрів газу, тепер — 20 млрд. Промисловий видобуток газу призведе до суттєвого насичення ринку Східної і Центральної Європи дешевим газом, що однозначно вплине на ціну у найближчих 5-7 років. Україна вперше може через 10-15 років перетворитися із імпортера газу на експортера. Це все є основними факторами національної енергетичної безпеки, — вважає Юрій Романюк.
Між тим, експерти називають дві найбільші причини, через які Україна погодилася на проект із видобутку сланцевого газу: політична поступка Заходу та — фінансові інтереси обмеженого кола людей. Тож, на думку фахівців, в Україні навмисне знищують власну нафтовидобувну галузь.
— Нині за кожну тонну нафти, видобуту в Україні, потрібно сплатити 2300 гривень ренти, а за тонну газу — 800 гривень. Йде тотальне знищення нафтогазовидобувної галузі в Україні. Якщо ми хочемо мати енергетичну незалежність, то маємо її шукати, насамперед, не у видобутку сланцевого газу, а у видобуванні газу традиційним методом, — вважає депутат Івано-Франківської облради, голова постійної комісії з питань екології раціонального природокористування, рекреації та розвитку туризму Андрій Троценко.
…Й ЕКОЛОГІЧНИЙ
— Якщо депутати Івано-Франківської та Львівської обласних рад думають, що узгодження угоди про розподіл продукції за умови врахування пропозицій передбачатиме внесення змін до угоди, то це — не так. Голосування “за” відкриє шлях, до підписання цієї угоди і ніяких змін не буде, — вважає член робочої групи із опрацювання угоди про розподіл продукції між урядом і компанією “Шеврон” при Івано-Франківській обласній раді, голова ГО “Бюро екологічних розслідувань” Дмитро Скрильніков. — А ті пропозиції, які напрацьовує робоча група, ляжуть на полицю. Бо законодавство не передбачає механізму врахування зауважень від органів місцевого самоврядування. Обласна рада може просто узгодити або не узгодити угоду.
За його словами, єдиний можливий варіант, аби до думки громади дослухалися у Києві, — це відхилення угоди. Тоді мав би запуститися механізм створення міжвідомчої комісії, напрацювання нового документа, узгодження тексту з інвестором — іншого шляху просто нема.
— Достатньо лише одного пункту в угоді про сланцевий газ для того, щоб від неї відмовитися. Так, в угоді зазначено, що компанія “Шеврон” може відкрити перелік речовин, які використовуватиме при видобутку сланцевого газу. Тобто це — на добровільних засадах. Я не знаю жодної країни, яка б дозволила таке у себе. Крім того, щоб знайти забруднюючу речовину у воді, потрібно достеменно знати, що шукати, — зазначив Дмитро Скрильников.
Забруднення водних горизонтів — не єдина проблема, яка може виникнути при видобутку сланцевого газу. За словами доцента геологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидата геолого-мінералогічних наук Володимира Харкевича, рішення про програму з видобутку сланцевого газу приймалося без погодження Національної академії наук України.
— Цілий ряд європейських країн заборонили технологію “фрекінгу” при видобутку сланцевого газу: у зв’язку із ризиком забруднення питної води, виникненням землетрусів і зсувів. Слід зазначити, що на Олеській ділянці розвідано десятки родовищ питних підземних вод. З тих родовищ іде водопостачання міст, водопостачання Добротвірської ТЕС, Бурштинської ТЕЦ. Івано-Франківськ знаходиться на цій ділянці. Тобто, зона живлення водозаборів питних підземних вод покриває всю територію Олеської ділянки. А тим часом у зв’язку з технологією видобутку сланцевого газу водопостачання може бути порушене через забруднення водозаборів питних вод, — стверджує Володимир Харкевич. — На Олеській ділянці вміст органіки — 0,5%, у Польщі — 3%, у США — 35%. У Польщі пробурено 46 свердловин, з яких 4 вже випробувані. Але ці 4 сверловини не дали промислового видобутку. Усі наші геологи говорять про те, що сланцевого газу ні на Олеській, ні на Юзівській ділянках немає. Крім того, Олеська ділянка перебуває у зоні високої сейсмічної активності. З часу, коли почнуть видобувати сланцевий газ, і до початку землетрусів пройде зовсім небагато часу. 23 червня у Кривому Розі відбувся землетрус силою 4 бали. Це — внаслідок вибухів на Юзівській ділянці. Сейсмологи прогнозують для Олеської ділянки землетруси силою 6-7 балів.
На думку геолога, прихильники розробки сланцевого газу не беруть до уваги яскраво виражений негативний результат таких робіт у Польщі у тій же геологічній структурі, що й Олеська ділянка.
— Може, метою є зовсім не сланцевий газ, а українські надра як полігон для закачування у них небезпечних речовин? — припускає Володимир Харкевич.
Проте, найголовнішим є те, що угода про розподіл вуглеводнів не пройшла ні екологічної, ні правової, ані економічної державної експертизи, хоча це прямо передбачено чинним законодавством України.
КАЛУСЬКІ РОЗСОЛИ СТАНУТЬ У НАГОДІ?
Один із ключових аргументів противників розробок сланцевого газу в Україні зводиться до того, що застосування гідророзриву спричинить виснаження водних ресурсів, які за останні десятиліття помітно змаліли. За підрахунками вітчизняних науковців, на розробку родовищ сланцевого газу Олеської ділянки знадобиться 0,63% від загального обсягу водозаборів Івано-Франківської та Львівської областей, і це не зможе серйозно позначитися на водному балансі території. Натомість, найбільшою загрозою для водних ресурсів на значній ділянці басейну Дністра є штучні водойми Калуш-Голинського родовища калійних солей. Тільки у Домбровському кар’єрі щорічний приріст розсолів складає чотири мільйони кубометрів.
— У водоймах родовища є приблизно 27 мільйонів кубометрів води, які можна якраз використати для гідророзриву, — акцентує професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Олександр Петровський.
При прогнозованому об’ємі води на розробку Олеської ділянки калуських розсолів вистачило б на 11-12 років.
Однак, не всі науковці сходяться на думці про можливість застосування калуських розсолів. Більше того: за твердженням доктора технічних наук, головного наукового співробітника Інституту телекомунікацій й глобального інформаційного простору НАН України Євгена Яковлєва, американські фірми мають досвід роботи виключно із прісною водою, тому розсоли Домбровського кар’єру їх навряд чи зацікавлять.
— Я дотримуюся думки, що ропа не підходить для таких робіт, адже є електролітом, яка здатна руйнувати багаточисленні органохімічні сполуки у розчині для крекінгу, — каже Євген Яковлєв. — Слід також пам’ятати, що, таким чином, ми створюємо високотоксичні довгострокові джерела потенційного забруднення підземної гідросфери. США не мають досвіду використання ропи при видобутку сланцевого газу — їхня технологія базується виключно на використанні прісної води, — каже науковець.
Між тим, на думку заступника директора ДНДІ галургії Юрія Садового, забруднення водоносного горизонту, яке можливе при видобутку сланцевого газу, Калущини не сягне, оскільки йдеться про різні водоносні горизонти.
Оксана НАГОРНА,
експерт проекту “Покращення регулювання екологічної складової регіональних програм у Львівській області”:
— Я не знаю, як Івано-Франківська область, але ми у Львівській області мали досвід співпраці із подібними фірмами. Відповідно, ми собі уявляємо методи та стиль роботи цих компаній. Тому тішити себе ілюзіями, що все буде за законом, і все буде, як в Америці, ми не можемо. Належна практика діяльності видобутку газу — таке поняття фігурує у викладених статтях угоди, але воно не передбачено нашим законодавством. Не фігурує воно також й у Законі “Про угоди про розподіл продукції від видобутку сланцевого газу”, на підставі якого ця угода складена. Тому всі посилання на належну міжнародну практику не мають під собою жодної правової основи.
Друга проблема: 90% усіх списів метається у бік гідророзривів пласта. Угода укладається на 50 років, технології змінюються. Нині вже в Америці, Канаді, США є технологія “сухого фрекінгу”. При цій технології застосовується дизпаливо, і його у нас використовують при проходженні свердловин. Тому погоджувати на 50 років єдиний метод гідрофракінгу ми не маємо права. У Польщі нині розробляється власна технологія видобутку сланцевого газу, і вона також базується на теорії “сухого фрекінгу”, тобто це — технологія для Європи. Крім того, у Львівській області, наприклад, немає жодного полігону для утилізації бурового шламу та інших відходів. На сьогодні обсяги цих відходів невеликі, але коли мова піде про десятки тисяч, ми не маємо ні технології їхньої переробки, ні можливості їхнього зберігання. Крім того, наші лабораторії не мають аналітичної бази для того, щоб визначати кінцеві концентрації хімічних забруднень у відходах. Приміром, нині оприлюднені дані по 5-ти свердловинах, які пробурені у Польщі. Так от: половину назв хімічних речовин ми навіть не можемо вимовити!