З останніх здобутків: з 8 калушан-учасників чемпіонату України з вільної боротьби 5 стали призерами. Це — Василь Федориш Анна Суслик прийшла у спорт у 6-му класі. Через 3 роки вона перейшла до обласної СДЮШ олімпійського резерву. За даних обставин це — краще, що могло спіткати спортсмена-легкоатлета у Калуші.
— Ганна Суслик починала тренуватися і нині тренується у мене, — розповідає тренер з легкої атлетики ДЮСШ управління освіти Калуської міської ради Микола Шевчук. — Однак, фінансування — не було. Тому дівчина була змушена перейти до області. Процес підготовки спортсмена — складний і недешевий. Щоб із початківця “виріс” спортсмен, потрібно “наїздити” чимало змагань, і — грошей.
Тренер підраховує, скільки коштів потрібно вкласти за рік, щоб талановита дитина змогла стати учасником престижних і просто тренувальних змагань. Скажімо, торік Ганна Суслик мінімум 10 разів брала участь у змаганнях в Івано-Франківській області, двічі їздила до Ялти, побувала у Мукачеві, Києві, Запоріжжі, Євпаторії, Донецьку, Харкові. “Дальні” поїздки тягнуть до 1 тис. гривень. Якщо немає державної підтримки, всі матеріальні витрати лягають на плечі батьків.
Ганна Суслик упродовж трьох років є лідером спортивної ходьби в Україні, кандидатом у майстри спорту. А на чемпіонаті України з легкої атлетики у Харкові, який відбувся 22-23 червня, посіла I місце (спортивна ходьба на 5 тис. метрів). Хороші спортивні результати Ганна Суслик показувала ще з 8-го класу. Уже за рік вона не програла жодного старту на змаганнях. Калушанка — у резерві збірної України та отримує стипендію в Івано-Франківській обласній школі вищої спортивної майстерності як одна із кращих спортсменок Прикарпаття. Нині Ганна Суслик пройшла відбір на чемпіонат світу з легкої атлетики та виступила у складі збірної України.
У збірній України нині і Юрій Грищишин, який, проте, через травму ноги не брав участі у чемпіонаті світу. Хлопець — неодноразовий чемпіон України, і змагання на рівні держави жодного разу не програв. При цьому Юрій Грищишин виступав від Калуша, а фінансувала ці виступи — область.
Третє місце на чемпіонаті України цього року посіла й учениця ЗОШ №10 Анна Бабінчук.
Із Калуша “вийшов” член збірної України та нині діючий спортсмен Ігор Гелетій, який, навчаючись в 11-му класі, потрапив на чемпіонат Європи та посів четверте місце; Ігор Столярчук — переможець міжнародних змагань у Туреччині; Наталія Солтан — минулорічний учасник чемпіонату світу у Барселоні, на якому посіла 12-е місце; Василь Яковлів — майстер спорту з метання молота; Юрій Грогодза — майстер спорту з метання диска. У області Калуш має кращі результати на середніх дистанціях.
Єдине, чого не мають калуські легкоатлети, — це фінансової підтримки. Тому кращих Калуш просто втрачає.
Один з лідерів збірної України зі спортивної гімнастики, учасник Олімпіади-2012, 26-річний калушанин Віталій Наконечний несподівано вирішив закінчити спортивну кар’єру і податися до одного з найвідоміших цирків світу — «Дю Солей»
ПРОБЛЕМА — ДОРІЖКИ
Найголовнішим у розвитку та становленні спортсмена все ж є умови його підготовки. У Калуші вони — відсутні.
— Чи можна підготувати хорошого плавця за відсутності басейну? Чи борця рівня Василя Федоришина без борцівських килимів? — запитує Микола Шевчук. — А як підготувати бігунів без бігових доріжок?
Нині калуські легкоатлети тренуються на стадіоні “Хімік”, і це — їхній найбільший головний біль. Бігові доріжки стадіону — геть непридатні для тренувань. Саме на цих доріжках отримав свою травму Юрій Грищишин. Кажуть, що і міський голова спотикався на цих доріжках на ранкових пробіжках.
— Нам двічі обіцяли, що візьмуться до модернізацію стадіону, і кожного разу — безрезультатно, — констатує Микола Шевчук.
Для того, щоб калуські спортсмени могли тренуватися у нормальних умовах, а прихильники здорового способу життя — у нормальних умовах займатися спортом, потрібно встановити 4 бігові доріжки. Хоча це — недешево: 1 кв. метр відповідного покриття коштує 400-600 гривень, а загалом бігові доріжки обійдуться міському бюджету у 2-3 млн. гривень. Але існує й економ-варіант, на якому у місті все одно заощаджують — відновлення асфальтного покриття та вистелення існуючої гуми поверх доріжок. Такий апгрейд можна було б “втиснути” у 100 тисяч гривень.
— Міський голова з 2009 року обіцяє рік спорту у Калуші, проте, ще жодного разу ці обіцянки не були втілені у життя, — стверджує Микола Шевчук. — У калуських спортсменів уже не нарікання, а — крик душі.
МІСТО І ПРІОРИТЕТИ
“Крик душі”, який можна притлумити тільки достатнім фінансування, ймовірно, лунатиме ще довго. Адже, нині місто акцентує на здоровому способі життя, а розвиток спортивних досягнень — це прерогатива спортивних шкіл.
— Калуш не культивує окремих видів спорту, просто окремі спортивні секції мають сильну тренерську базу та масштабну популяризацію, — каже начальник управління сім’ї, молоді, фізкультури і спорту Калуської міської ради Михайло Клим. — Окремі тренери не чекають на кошти міського бюджету, точніше, не опираються на ці надходження — вони самостійно шукають фінансові можливості для розвитку спортивних перспектив своїх спортсменів.
Найбільше спортивних досягнень “кують” секції вільної боротьби та спортивного орієнтування. З останніх здобутків: з 8 калушан-учасників чемпіонату України з вільної боротьби 5 стали призерами. Це — Василь Федоришин, який є почесним громадянином нашого міста, Іван Петрів, Мар’яна Безрука, Наталя Кіт, Андрій Квятковський. До участі у чемпіонаті України готується важкоатлетка Марія Відливана. А 9 калушан нині входять до різних збірних України з вільної боротьби та готуються до чемпіонатів Європи та світу. Борців тренують Микола Пукіш, Ігор Барна та Юрій Кірілов.
Спортивне орієнтування курують тренери Омелян Куцук, Олександр Козачинський, Галина Строчук. Нещодавно калушани Сергій Моспан та Микола Ковбасюк повернулися із чемпіонату світу зі спортивного орієнтування. Уже другий рік поспіль вони посідають на цих змаганнях передову позицію.
Наступними за досягненнями спортсменів йдуть дзюдо, бокс та легка атлетика. За словами Михайла Клима, важче розвивати ігрові види спорту, адже витрати відбуваються з розрахунку на команду. Хоча, калушани своїм вибором таки дають знати: ігри — у пріоритеті. Скажімо, останнім часом міська влада всерйоз замислилася над розвитком футболу (принаймні, якщо судити з фінансування: 58 тис. гривень — торік, і майже вдвічі більше — цьогоріч. — Авт.). Його культивують та цінують в усьому світі, а попит на цей вид спорту у Калуші — дуже високий. Приміром, у футбол у Калуші “офіційно” вчаться грати 180 дітей. А чемпіонати з футболу і футзалу збирають до 200-от гравців.
Наступним за популярністю є вільна боротьба, яка цікавить 110-120 дітей, на третьому місці — плавання, яким всерйоз захоплюються 60 дітей.
На думку Михайла Клима, відсутність хорошої тренерської бази стоїть на заваді розвитку окремих видів спорту. Приміром, занепала гімнастика. Хоча, мінімум половина “провини” — у поганому стані спортзали та вкрай застарілому спортивному інвентарі. Турбує міську владу і плавання, яке, вважають нині у Калуші, ще тільки на стадії розвитку. Адже залишився 1 тренер.
Узагалі не склалося у калушан із фігурним катанням. Минулого року у Льодовому палаці відкрилася секція фігурного катання, яку відвідували до 25 дітей. Однак, коли ціна за 8 занять сягнула 300 гривень, секція закрилася.
СПОРТ І ГРОШІ
— Зміст розвитку спорту у Калуші — це боротьба за здоровий спосіб життя, — наполягає Михайло Клим. — І позитивна тенденція у цьому є. Приміром, нині на міському стадіоні щодня займаються бігом до сотні калушан. Ініціативний і бізнес, який, спираючись на здоровий попит калушан, розвиває мережу спортивних оздоровчих закладів.
У Калуші — сприятливий клімат для розвитку спорту, — переконує “Вікна” посадовець. Хоча загалом у державі у цьому напрямку “штормить”. Традиційно “кульгає” фінансування. Приміром, із державного бюджету на всю галузь спорту у Калуші передбачено приблизно 650 тис. гривень. При цьому, тільки заробітна плата “тягне” на 3 млн. гривень, а загальна потреба — на рівні 6 млн. гривень. Різницю дотує міський бюджет. Найбільша питома вага у видатках по спорту — це зарплата та енергоносії. Приміром, Центр фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх” торік загалом отримав 561 тис. гривень. 86% цих коштів було спрямовано на зарплату, 7% — на енергоносії. І лише 0,8% — на проведення спортивних змагань. Ситуація цього року — аналогічна.
У ДЮСШ “Сокіл” заробітна плата торік становила трохи більше, ніж половину видатків. Проте, і витрати на енергоносії тут також значні — майже 40% від загальних витрат. Спортшкола має витрати на придбання матеріалів (адже до її складу входить басейн. — Авт.). І тільки мінімально фінансує поїздки спортсменів на змагання: цього року — 1,4 тис. гривень для секцій боксу, важкої атлетики та вільної боротьби, що становить 0,07% від витрат.
— Фінансування участі спортсменів в обласних змаганнях — прерогатива управління спорту. Але йдеться тільки про офіційні змагання, тобто такі, які відбуваються під егідою державних управлінь, — каже Михайло Клим. — Цього року на навчально-тренувальні збори та проведення “власних” змагань нам передбачили 40 тис. гривень, і за 6 місяців ми ці кошти вже “з’їли”. А нам тільки на ці витрати потрібно 300-350 тис. гривень. Участь калуських спортсменів у всеукраїнських змаганнях фінансується через область. Проте, нині ні у нас, ні в області немає коштів, щоб споряджати всі команди з усіх видів спорту на різноманітні чемпіонати.
Зазвичай, область бере на себе фінансування поїздки для певної кількості спортсменів. Кошти для інших доводиться вишукувати. І це — тільки офіційні заходи. Однак, неофіційні, які відбуваються під егідою різних федерацій та спортивних організацій, у розвитку спортсменів є не менш важливими, адже фактично обточують майстерність у тому чи іншому виді спорту, додають знань та досвіду. І тут усе залежить від зацікавленості батьків та тренерів, адже бюджетне фінансування на ці витрати — не передбачені.
— Для того, щоб нині утримати спортивні досягнення міста хоча б на досягнутому рівні, нам потрібно було б утричі більше коштів, ніж маємо, — каже Михайло Клим. — Але, як свідчить практика, не все залежить від грошей, адже є тренери, які навіть за умов хронічного дефіциту коштів з року у рік стабільно нарощують спортивні досягнення своїх вихованців. Зрештою, навіть за те, що Калуш має, варто дякувати, адже міська влада фінансує спорт наскільки, що це дозволяє утримувати наявну спортивну базу на належному рівні. Якщо порівняти розвиток спорту у Калуші зразка 2006 року і — нині, то зміни — великі: маємо стабільно діючий басейн зі смішними цінами за послуги; льодовий палац; спортивну школу, у якій триває капітальний ремонт — секція за секцією; власний міський стадіон, який також зазнав оновлення. Тому говорити, що спорт у Калуші не розвивається — не можна. Ми суттєво виграємо порівняно, приміром, з Коломиєю, яка не має ні власного басейну, ні — міського стадіону.