Марія Гбур із "Бойківчанки" грає на колотушці і на «півмісяці» — традиційних бойківських музичних інструментах. Фото з а — Я надзвичайно задоволений. Організаторам велике спасибі не тільки від мене, а і від мого товариського колективу, — каже Мар’ян Володимирович, у минулому — інженер нафтової промисловості, полярник, а тепер — пенсіонер. — Загір’я — це найкрасивіша земля, яка є на білому світі. Я тут народився. Маленьким бігав по стежці. Останнім часом на Загір’ї з’явилося багато приїжджих, будуються нові будинки, але вони вливаються у наш колектив, ми їх приймаємо і ми з того задоволені.
Обабіч паркану — накриті скатертинами столи. На них проходить частування традиційними стравами: вареники, кукурудзяна кулеша, млинці. Їх готували самі жителі Загір’я.
Частували кулешею, забавляли — шведськими стінками
— Дякую своїй родині і загірчанам, — каже директор Народного дому Лілія Прокопів. — Усе вдалося завдяки господиням, які готували частування. А це — Ольга Долинка, Зена Бенько, Тетяна Цимбаліста, Ірина Прокопів, Світлана Федорів, Леся Бортник.
16.00. Свято розпочинається. На сцену виходить ведуча Наталя Бойчук, художній керівник Народного дому. Ведуча вітає загірчан із Днем знань. Виступає заступник голови міської ради Галина Романко.
Перед мікрофон виходять народний ансамбль танцю «Пролісок». Лунають троїсті музики. Три пари танцюють гуцульський танець. За ними — ансамбль пісні ПК «Мінерал» «Бойківчанка».
”Бойківчанка” попід грозовими хмарами
На стадіоні встановлено дитячі атракціони — гойдалки та шведські стінки. Цікаві та корисні розваги для наймолодших жителів Загір’я забезпечено цього року вперше. До речі, серед спонсорів свята — депутат міської ради підприємець Володимир Кузик та підприємець, директор ТзОВ «Оріон» Наталя Гаврилюк.
17.00. Час перекусити. Традиційні страви вже з’їли, й унагоді стають ятки, які розмістив на стадіоні підприємець Ігор Онуфрик, який реалізує продукти харчування у магазині «Загір’я». Продавець Яна весело і завзято роздає здачу. Серед покупців, в основному, діти. Фірма «Бомбік» продає шоколадне печиво. Коробки — наполовину порожні.
— Ясно, що користується попитом найбільше те, що дітям не можна: сухарики, чіпси, жуйки. Ось цукерки. Але їх ніхто не купує, — бідкається Яна.
Подавали вареники і кулешу, продавали — кетчуп і пиво
Громадський порядок на стадіоні охороняє Калуський міськвідділ УМВС в Івано-Франківській області. Міліціонери у складі трьох чоловік патрулюють неподалік столів, де частуються жителі.
— Сьогодні — День знань, усі хочуть відсвяткувати. Але тут зібралися старші і сімейні люди, які не будуть порушувати порядок. Усе проходить спокійно. Жителі святкують фестини. Як бачите, жодних інцидентів не виявлено, і я думаю, не буде виявлено, — каже капітан міліції Володимир Бринда.
Молоді на фестинах було мало, тож, і порядок був
17.30. Погода псується. Насуваються хмари. Чоловіки із церковного хору Загірської церкви, які частувалися за столом, збирають посуд. Жінки з дітьми ховаються під шатром продуктової ятки.
— Свято не закінчується. Переходимо до Народного дому! — оголошує Лілія Прокопів.
Дощ проганяє людей до приміщення. Дерев’яні стіни надають інтер’єру традиційного колориту. На стінах розвішані фотографії дитячих колективів Загір’я. Кімната прикрашена народними рушниками. На столах розставлена випічка. Лавки порожніють.
—Я вас бачила. Ви кудись поспішали, — каже Марія Гбур, учасниця ансамблю «Бойківчанка». Жінка у вишиванці і намисті тримає у руках колотушку.
Діляться новинами.
— Добре, що є куди сховатися! — каже вона. — Мені дуже подобається на Загір’ї. Вулички гарні, охайні. Є стадіон, де люди можуть збиратися. Жителі дуже згуртовані.
Марія Гбур грає на колотушці, і на «півмісяці». Це традиційні бойківські інструменти, які мають дзвінкий легкий звук.
— Наші інструменти — скрипка, «ложечки», маракас, — розповідає Марія Гбур. — «Ложечки» сьогодні зайняті. Ми їх не брали.
Маленькі загір’яни обирають солодкі “когутики” і концерт у Народному домі
18.00. Дощ продовжується. Тарілки з солодкою випічкою у приміщенні Народного дому понакривали серветками. Музиканти готують до виступу свої інструменти.
Марія, випускник культосвітнього училища, витирає серветкою вишиті картини. Вона вишиває бісером казкові, фантастичні, релігійні образи.
— Тринадцять… П’ятнадцять, — перераховує.
Марія за професією — бібліотекар, але не працює на спеціальністю, натомість —працює у художній сфері. Картини не продає, бо вони є частиною виставки.
Вишиті образи “перекочували” з вулиці у Народний дім
18.30. Директор ПК «Мінерал» Алла Терещенко вітається із колегами. Микола, учасник вокально-інструментального гурту «Передзвін» розповідає про свої творчі здобутки. Це молодий колектив, який виконує ліричні, патріотичні пісні під керівництвом Оксани Луценко. «Передзвону» у червні виповнилося 2 роки.
— Мені дуже сподобалися фестини своїм небувалим ажіотажем, — каже Алла Терещенко. — Цього року дуже багато людей висловили бажання виступити. Люди залишають свої сімейні справи – весілля, хрестини, ювілеї — і їдуть! Така, будемо казати, вірність мистецтву.
— Якою має бути фінансова підтримка самодіяльного мистецтва?
— Потрібно платити тим людям, які на це вчилися, для яких сцена є професією. Аматорським колективам підтримка потрібна у гастрольній та фестивальній діяльності. Чим більше аматор виїжджає, тим більше він росте. Так, люди жертвують своїми особистими справами. І їм потрібно компенсувати — не гривнею у кишені, а цікавими поїздками.
У Народному домі продовжується концерт самодіяльних колективів. Тут виступають зразковий фольклорний гурт «Марічка», інструментальний ансамбль «Дует», зразкова вокальна студія «Дебют». Виходять на сцену молоді виконавці:
Анастасія Терещенко, Ірина Акусаєва, Мар’яна Стус, Софійка Нижник. Глядачі бурхливо аплодують.
Перед виступом Анастасія Терещенко поповнює сили варениками
— Загір’я і Хотінь були селами. І менталітет сільський залишився. І слава Богу, що він залишився! Хотінь має своє обличчя, Підгірки — своє, Загір’я — своє. Між ними є здорова конкуренція, яка відповідає українському менталітету, — каже Алла Терещенко. — А таких смачних вареників, як на Загір’ї, ніде немає.
Не зважаючи на дощ, свято пройшло по-родинному тепло. Позитивна енергетика панувала від початку до кінця фестин. Завдяки згуртованості людей їм вдалося створити особливий мікроклімат, який дав фору надовго цьому мікрорайону перед багатьма іншими.