У Івано-Франківську зварили рекордний борщ

На подвірї місцевої фортеці-бастіону ще зранку туди-сюди ходять сотні гостей свята, скуштувавши хліба, булочок та винограду, купивши сувенірів, чекають наступної атракції — куштування справжнього гуцульського борщу. Кілька кремезних чоловіків ставлять просто на бруківку, аби її не пошкодити вогнем, великі металеві листки. На них кладуть таку ж металеву триногу та величезний 320-літровий казан.

Підкидають букових, грушевих та вишневих дровець, розпалюють вогонь.

— Ці породи дерев  додають страві специфічного смаку та добре горять, — розповідає  один із ініціаторів приготування рекордного борщу Тарас Лялик, запрошуючи поглянути як готуватимуть рекордного смаколика.

Згодом у казан наливають 240 літрів джерельної води, яку чоловіки завбачливо привезли із собою.

— Оскільки до нас приїхало сотні гостей із усіх куточків України та кількох закордонних країн, то ми вирішили почастувати їх нашою традиційною стравою нашого етнорегіону Гуцульщини, — продовжує пан Лялик. — Борщ, по суті,  є візитівкою нашої країни, проте навіть кожна господиня готує його інакше. Знаємо, що гуцульський борщ відрізняється тим, що туди кладуть гриби та квасолю. Інші інгредієнти такі ж, як і в будь-якому борщі, буряк, морква, капуста, присмажена цибуля.

Для рекордної страви використали по 30 кілограм картоплі, капусти, 12 кілограмів буряку, 6 кілограмів квасолі, моркви, помідорів, свинного жиру, 3 кілограми сушених грибів, кореню петрушки та смаженої цибулі, 600 грам оцту, 60 грамів цукру, за смаком — сіль, перець, лавровий лист.

— Попередньо ми замочили та відварили квасолю і гриби, — пояснює Юрій Дорожівський, який також варить борщ-рекордсмен. — Згодом у киплячу воду вкидаємо нашатковану капусту і нарізану кубиками картоплю. Усе це трохи має варитися. Тим часом в іншому казані підсмажуємо дрібно нарізані цибулю, моркву та корінь петрушки. А ще окремо тушкуємо червоний буряк з оцтом та цукром. Усе ці підсмажені складові додаємо по черзі в страву. Далі —квасолю і гриби. Наприкінці — спеції та стиглі помідори, які замінили у страві томатну пасту.

До речі, при приготуванні страви випарувалося  10 літрів води, отже зварилося 230 літрів борщу.

Готують борщ десь дві з половиною години, а людям роздають у півлітрових одноразових скляночках протягом шести годин. Усі стоять  в черзі навіть більше години, аби скуштувати борщу. Навіть сваряться, хто швидше має борщ отримати. Поївши, ніхто не хоче розходитися від казана. Тому знову  стають у чергу і беруть ще по одній порції. Так усім засмакувало. У довгій вервечці помітно виділяються закордонні гості: поляки, італійці, німці, англійці. І їм кортить «суп з буряка» спробувати.

— Я нічого подібного не бачив, — мовить, емоційно розмахуючи руками, 63-річний італієць Джузеппе Кассіо, який приїхав  на свято разом з дружиною Лідою, уродженкою Коломиї. — Жінка мені ваші національні страви не готує, бо знає, що я не люблю. Та й тут я не розумів, що це за червонувато-жовта зупа. Вигляд у неї, чесно кажучи мене не зацікавив, зате, як скуштував, то попросив ще. Тепер Ліда варитиме мені гуцульський борщ.

Не могли второпати, який це борщ  з грибами та ще й без курятини, і без пампушок з часником та кількох ложок жирної сметани й гості з Центральної і Східної України. Але, скуштувавши, просять рецепт. Тарас Лялик охоче розповідає, наливаючи готсям борщу, як гуцульський смаколик готувати. Місцеві ж мешканці борщ нахвалювали та їли, що за вухами лящало. Окрім цього, страву ще й записали до «Книги рекордів Карпатського регіону».

— Це нова книга, в якій, будуть фіксуватися різноманітні досягнення карпатських областей як України так і регіонів закордоння. Гуцульський борщ став четвертим у новинці, — відзначив Тарас Лялик.