Станіслав Рибчак: “Рекультивацію Домбровського кар’єру можна провести у цілком природний спосіб”

Рекреаційна зона на Домбровському кар’єрі — це цілком реально. У цьому упевнений колишній учень гімназії, а нині — студент Станіслав Рибчак, який присвятив свою наукову роботу вивченню стану Домбровського кар’єру. Хлопець дійшов таких висновків на основі кількарічних спостережень та — наукових досліджень. І нині впевнений: рекультивацію кар’єру можна провести у цілком природний спосіб.
Станіслав Рибчак дуже би хотів, щоб його дослідження були використані на користь громади і готовий співпрацювати із наук

Зацікавленість Домбровським кар’єром у колишнього учня Калуської гімназії, а нині — студента Станіслава Рибчака виникла не від сьогодні. Уперше на кар’єрі хлопець побував ще у дошкільному віці. З того часу — просто спостерігав, а 2 роки тому перевів свої спостереження у науковий процес.

— Спочатку було просто цікаво, — розповідає ”Вікнам” Станіслав Рибчак. — Потім я почав замислюватися над тим, чому, приміром, одні місця на кар’єрі заліснені, а інші — геть пустельні. Також спостерігав за процесами карстоутворення. У 2010 році, коли Калуш оголосили зоною надзвичайного лиха, про Домбровський кар’єр з’явилося багато інформації у ЗМІ. А у мене виникло бажання перекласти свої спостереження на більш наукову основу.

На проведення досліджень Станіславу Рибчаку пішло майже все літо минулого року. Він вивчав стан повітря, грунтів та розсолів. Використовував метод біоіндикації. 

Довідка “Вікон”. Одним зі специфічних методів моніторингу забруднення навколишнього середовища є біоіндикація — визначення ступеня забруднення геофізичних середовищ за допомогою живих організмів (біоіндикаторів). Біоіндикація відрізняється високою ефективністю,
не вимагає великих витрат і дає можливість характеризувати стан середовища за тривалий проміжок часу.

Повітря калушанин перевіряв не тільки на Домбровському кар’єрі, але ще й у 3-х точках міста: на вул. Євшана, на пр. Лесі Українки та у районі Загір’я. Як індикатор використав 3 види лишайників. Відомо, що лишайники не вибагливі, але селяться там, де чисте повітря. За результатами дослідження, найчистішим виявився  кар’єр та ліс за ним. Потім ідуть Загір’я, вулиця Євшана. “Найбрудніший” — проспект Лесі Українки. Учень також заміряв рівень радіації на Домбровському кар’єрі, позичивши для цього у знайомих радіометр. І констатував: загрози немає.

За кілька місяців учень гімназії відібрав 70 проб грунтів, більшу частину — на відвалах. Саме там Станіслав зосередив свої дослідження. Основна проблема, визначив хлопець, — засоленість. І це накладає відбиток на поширення рослинності.

— Я не досліджував грунти на хімічне забруднення, лише — на засоленість. Саме такі дослідження дала змогу провести лабораторія гімназії. Проби відбирав на глибині до півметра. Виявив, що засоленість перевищує норму подекуди навіть у десятки разів, а сіль із відвалів де-не-де вимивається дощовими водами. Коли проектували відвали, у деяких місцях вони були засипані піщано-гальковими матеріалами, і це — краще, ніж коли засипають глиною. Адже глинисті матеріали — більш кислотні. Закисленість грунту може змінюватися під впливом рослин, і дуже важливо, щоб нормальний кислотно-лужний баланс був саме на ранній стадії розвитку. Тоді поволі утворюється стійкий лісовий масив, який починає розповсюджуватися на ділянки грунту із більшою кислотністю. Але, щоб сприяти цьому процесу, варто засипати територію піщано-гальковим матеріалом та — насадити дерева.

На думку Станіслава, кар’єр є доволі сприятливим середовищем і, якщо провести його рекультивацію, там можна було б зробити відпочинкову паркову зону.

— Природа бере своє, а кар’єр уже 20 років є недоторканою територією. Відбувається його самовідновлення, проте, його можна пришвидшити природним методом. І це — дешевше, і навіть, можливо, ефективніше, ніж усі раніше використані методи, — впевнений хлопець.

Наукова робота калушанина — перше грунтовне дослідження про кар’єр, здійснене у стінах гімназії.

— У гімназії досліджень по кар’єру ще не було. Точніше — були, але тільки курсові роботи, без практичних досліджень, побудовані на різних даних, отриманих від тих чи інших лабораторій чи з публікацій, — розповідає науковий керівник, викладач Калуської гімназії Галина Лойош. — Зі Станіславом вийшло майже “випадково”. Я почула, що він під час підготовки до олімпіади неодноразово наводить приклади з кар’єру. Почала розпитувати і виявилося, що він “інкогніто” веде собі наукову роботу, нікого до цього не підключаючи. Ми почали працювати у шаленому темпі. Заледве встигли, але взяли в області перше місце на конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН. Адже це була повністю авторська робота, і Станіслав у ній розбирався на такому рівні, на якому не могли поставити йому запитання, тож, він і справив враження. Звісно, ми програвали на високих трибунах захисту саме через те, що у нас не було у роботі використано найсучасніших приладів та досліджень, проведених у спеціалізованих лабораторіях. Зате ми вигравали по особистому внеску дослідника у свою роботу та новизні ідей.

Нині Станіслав Рибчак — студент: вибрав професію медика. Проте, спостереження на кар’єрі продовжує і резюмує: дуже би хотів, щоб його дослідження були використані на користь громади і готовий співпрацювати із науковцями та надати їм усі матеріали.

Наукова робота Станіслава Рибчака про Домбровський кар’єр — дослідження, яке може хоча б трохи змінити уявлення калушан про Домбровський кар’єр як про суцільну загрозу та великий тягар. Досі про створення курортної зони на Домбровському кар’єрі говорили неодноразово, але виявлені там важкі метали та гексахлорбензол поклали край будь-яким намаганням використати кар’єр не як промисловий, а як туристичний та оздоровчий об’єкт. Зрештою, можливо, саме ентузіазму звичайних калушан не вистачає для того, щоб відкрити Домбровський кар’єр для себе по-новому. На перших порах — принаймні, у психологічному ракурсі.