Організатор автофесту "Копійка" — Олександр Новосад. Фото Юлії Баліцької — Колись таке авто коштувало 5400-5600 радянських рублів. І це — для тих, хто перебував на пільговій черзі. Можна було його придбати і на базарі. Але — вдвічі дорожче. А колись, при зарплаті у 100 рублів, віддати 10 тисяч за авто міг не кожен, — розповідає сільський голова Підмихайля Ігор Кубрак, сидячи за кермом свого ВАЗа-2107. — Саме “копійка” була моїм першим авто. Її отримав батько — ветеран війни — за пільгою у 1980 році. Тоді авто вже підскочило у ціні — коштувало, як тепер, пам’ятаю, 7261 рубль. Зустрічали авто всією сім’єю. А вперше прокатався на машині без дозволу батька.
Із “копійкою”, і справді, пов’язані приємні спогади для багатьох людей старшого і середнього віку. Перше авто зійшло із конвеєра заводу у Тольятті у 19 квітня 1970 року. “Прожило” у виробництві — 16 років, аж до 1986 року. Проте, насправді, “живе” і досі. А біля дбайливих власників — ще перебуває у досить непоганому стані. Попри те, що виробництво автомобілів завершилося 27 років тому, запчастини до цих машин неважко знайти і нині. Годі і казати, що таким автівкам під силу наші дороги.
Колона вирушила від адмінбудівлі Калуської РДА до аеродрому у Копанках, де і мали відбутися автозмагання. Швидкість — невелика — 40 км/год. До учасників приєдналися байкери і квадроциклісти. До участі зголосилися 10 автомобілів “Жигулі”. Про автофест, переважно, дізналися від знайомих. Готувалися — заздалегідь. Дехто навіть декорував своє авто. Жовтогаряча “копійка” обклеєна білими і чорними нотами. На капоті — назва однієї із музичних крамниць Калуша. Так учасники автофесту вирішили “вбити двох зайців”.
— Ноти нам спеціально вирізали на замовлення, а обклеювали авто ми самі. За цим заняттям провели цілий день. А музична тема — тому що ми музиканти, працівники районного відділу культури. Надалі авто обслуговуватиме музичну крамницю. Тому воно їздитиме із таким “декором”. А, загалом, на цьому нам — комфортно і зручно, — каже водій авта Олег Боєчко. — Ця автівка — із 1976 року. Тому обклеїти її нам було не дуже шкода. А, загалом, мрію про якесь німецьке авто. Була б можливість.
Про машину із Німеччини мріє й учасник автопробігу Петро Романів із Перекосів. Роман працює водієм у пожежній частині. Проте, вочевидь, не втомлюється від авта і досі, адже самотужки, практично, до непізнаваності змінив авто.
— Машину перефарбував у колір “золотистий металік”. Багато деталей “наварив” на кузові. Обладнав салон. По ходовій не дуже багато змінював. Поміняв бампери. Задній — від “Ніссану”, передній — від “Опеля”. Поставив також “опелівський” карбюратор. Авто у мене — два роки. Проте, сів за кермо нещодавно. Бо — переобладнував, — каже Петро Романів. — Це — моє перше власне авто. Якщо буду мати гроші — придбаю інше. Найбільше хочу “Фольксвагена”. Але — старшого, щоб був придатним для наших доріг.
Районна влада, яка й очолювала автоколону, — навпаки: автівки має, здебільшого, іноземного виробництва. “Копійки” для автопробігу позичили у знайомих.
Голова Калуської районної ради Василь Дзундза переконаний: авто — не головне, і він може запросто пересуватися і на стареньких “Жигулях”. Але наразі у гаражі голови райради — кілька автомобілів, серед яких — “Нива Шевроле”, “Опель” та позашляховик “Міцубісі Пажеро”.
— Уперше сів за кермо “Уралу”. Але найбільше запам’ятався саме ВАЗ-2103. Це — перше авто, яке я придбав за самотужки зароблені гроші. Я дуже любив ту машину. Пригадую, до Києва добирався за 6-7 годин — уночі. Щоправда, дещо “лихачив”, — зізнається Василь Дзундза.— Коли їду, не надто звертаю увагу на забобони. Хоча, чесно кажучи, коли чорна кішка перебіжить дорогу — намагаюся пригальмувати — нехай мене хтось обжене. Звичайно, для водія легше їздити на іномарці. Коли пересідаєш на радянське авто — треба звикнути. Там немає клімат-контролю, гідропідсилювача. Але це все — другорядне. Головне, що це авто — недороге в експлуатації. Запчастини до нього — дешеві, і їх без проблем можна дістати. Щоправда, споживання пального — інше питання. Малолітражні “Жигулі” “беруть” близько 8 літрів бензину на 100 кілометрів. Для порівняння: “Опель” об’ємом двигуна 2,2 літра “бере” стільки ж.
Василь Дзундза зізнається — любить кермувати. Тому у змаганнях із водійської майстерності брав участь сам. А ось голова Калуської РДА Василь Петрів власноруч доїхав тільки до Копанок. На самому аеродромі кермував водій одного із його заступників.
— Чесно кажучи, в авто були неполадки із гальмами. Хоча, саме авто перебуває у непоганому стані. Оцінюючи тюнінг і технічний стан машини, ми ввійшли до трійки лідерів. У нас, чи не у єдиних, була оригінальна “жигулівська” запаска. Це — дуже велика рідкість як для авта 1981 року випуску, — каже Василь Петрів. — Щодо моїх авт, то нині їжджу на власній “Шкоді” або службовому “Шевроле”. Серед службових авто мав і “Волги” — 21-у і 24-у, були і ВАЗи. Кермувати люблю, але після іномарок до радянських авт головне — звикнути. Хоча, вони призначені для стану наших доріг. І — недорогі в обслуговуванні.
Як підсумок, кращі водії і їхні кращі авта отримали нагороди. А надалі автофест обіцяють проводити щороку. За словами голови Калуської райради, наступного року розглядатимуть можливість провести свято за участі автомобілів, яким, узагалі, по 50-60 років. У гаражах калуських господарів є і такі.