Ольга Крайківська і її креативні "подруги" і "друзі". Фото із мережі "Facebook" У оселі іванофранківців ляльки Тільди приходять із майстерні калушанки Ольги Крайківської. «Вікна» заглянули у сувої і скрині майстрині.
Довідка «Вікон». Ользі Крайківській — 26 років. Народилася в місті Калуші, де й закінчила школу. Потім поїхала в Івано-Франківськ навчатися в Інституті мистецтв Прикарпатського університету за спеціальністю «Образотворче мистецтво». Але після закінчення інституту захопилася шиттям інтер’єрних іграшок. І, як стверджує сама Ольга уже три роки не може зупинитися.
— Олю, інтер’єрна іграшка і дитяча іграшка — у чому різниця? Чому лялька? І – чому саме лялька Тільда?
— Інтер’єрна іграшка покликана прикрашати саме певний інтер’єр, доповнювати його, додавати оселі затишку. Наприклад, на кухонній поличці можна посадити ляльку-господиньку чи кухаря, у спальні — сплюшку на подушках чи сонного ангелика, на підвіконні — якусь квіткову фею. А дитяча іграшка має бути, перш за все, надзвичайно міцною та якісною. Тому тут доводиться жертвувати дрібними деталями заради безпеки дитини. Це дещо спрощує іграшку, й особисто для мене її шити вже не так цікаво. Хоча, звісно, дуже приємно, коли дітки бавляться іграшками, зробленими руками їхніх матусь. Тому захоплення пошиттям іграшок зараз особливо популярне серед молодих матерів, які, перебуваючи у декретній відпустці, хочуть щось зробити для своїх дітей.
Проте, наразі я, переважно, шию за власними викрійками. Тому, напевне, мої іграшки можна назвати авторськими. Але і до пошиву Тільд повертаюсь час від часу. Вони мені імпонують своїм мінімалізмом, декоративністю, природною простотою та вишуканістю. Здається: всього дві цятки замість очей і легкий рум’янець — а лялька вже має свій характер.
— Кажете, що ляльки Вам сняться або ж ідеї щодо них приходять увечері. Ви спочатку малюєте, як виглядатиме лялька, чи — створюєте її вже, як кажуть, по ходу? Чи правда, що заради виготовлення цих ляльок навчилися шити? Скільки ескізів ляльок маєте?
— О, ескізів у мене д-у-у-у-же багато! Це — кілька змальованих альбомчиків і ціла гора листків. Просто іноді сиджу собі — під рукою якийсь клаптик паперу, а рука вже сама малює чергову лялю чи зайчика (Сміється. — Авт.). Тільки ось часу на втілення всіх ескізів, як завжди, не вистачає. І стоять ті лялі у черзі, чекають, поки я таки матеріалізую їх і пошию.
Більше замальовок роблю ввечері. Напевне, тому, що цілий день думаю про ляльок, а потім перед сном розслабляюся, і вони якимось таким потоком проходять перед очима. Часто не встигаю зловити їх, і забуваю. Але дещо таки можу зафіксувати. Хоча, не завжди вдається пошити ляльку за заздалегідь намальованим ескізом. У процесі часто вносяться зміни, і тоді лялька може не мати майже нічого спільного з первісним задумом. Усі майстрині стверджують, що іграшка має свій характер, і, якщо вона не хоче вдягати зелену сукню чи капелюшок, то таки не вдягне (Сміється. — Авт.). І ти будеш мучитися, переробляти, поки, нарешті, результат не влаштує і її, і тебе. От таке буває!
До захоплення ляльками шити я не дуже вміла і не любила. Для мене це було випробуванням, і здавалося чимось нудним. Але, коли я побачила ляльку Тільду, то зрозуміла, що хочу вміти робити таке своїми руками. Довелось вчитися, шукала якісь клаптики тканин, нитки, намистинки, купила стареньку швейну машинку і пробувала. Навіть не уявляла, що з того вийде, і тим більше не думала, що це стане таким серйозним захопленням.
— Ви стверджуєте, що лялька приносить радість. Проте, у різних культурах вона є досить дивним, негативним або ж містичним символом, зокрема, часто вона використовувалася як магічне знаряддя — пригадаймо хоча б ляльки вуду. Від чого залежить «характер» ляльки?
— Я думаю, що характер ляльки залежить від того, що вкладає у неї автор. Якщо ляльку спеціально робити для якихось магічних і не дуже хороших цілей, то вона такою і буде. А, якщо робити її із позитивним думками, любити її вже у процесі створення, то, думаю, вона буде зі знаком «+».
— Які мають бути «стосунки» ляльки і власника? Лялька має бути подібною на власника?
— Лялька не обов’язково має бути подібною на власника зовнішньо (хоча люди досить часто просять зробити портретну ляльку), а більше бути з нею на «одній хвилі». Наприклад, коли декілька людей вибирають іграшку, то одній людині впаде в око одна, а іншій — зовсім інша. Якась конкретна лялька чомусь знаходить відгук у душі певної людини. Так само і в мене. Я люблю їх усіх, але деяких — особливо, просто, наче рідних.
— Чи можна поєднати ляльку Тільду із українськими національними мотивами?
— Так, у мене є невеличка колекція старих вишиванок. Я ними милуюся, і час від часу можу котрусь вдягти. Але ляльок-мотанок не робила жодного разу. Чомусь це — не моє. Ляльку Тільду можна зробити у національному строї і я зустрічала в інтернеті вже чимало таких ляльок. Нещодавно навіть відбувся онлайн-конкурс на Тільду у національному строї.
— Чи можете пригадати найбільшу ляльку, чи ляльку, виготовлення якої Вам запам’яталося найбільше? Можливо, вона була дуже оригінальною чи для дуже оригінальної людини.
— Напевне, найбільше запам’ятались весільні мишки, які я шила для львівських молодят-вони і на капоті весільного авто їхали, й у відео-love-story знімались, і ще потім красувались на обкладинці весільного журналу. Справжні «зіркові» мишки!
Також цікавим було замовлення пошити цілу іграшкову сім’ю: маму, тата, дідуся з бабусею та двох дітлахів. Ну, й оригінальним було замовлення пошити ляльку-моряка, на подарунок справжньому моряку. Це вийшов такий мужній чоловік, в тільняшці, з рудою бородою, люлькою та корабликом у пляшці — класичний морський вовк.
— Чи цікавитеся долями своїх ляльок — куди вони потрапляють після того, як «виходять» із ваших рук? Чи мають Ваші ляльки вдома відомі особи? Чи часто даруєте свої роботи?
— Я завжди надіюсь і вірю у те, що моїм творінням добре живеться у нових господарів. Якщо людина сама вибрала собі цю іграшку, то вона точно її любитиме. Не думаю, що мої іграшки десь є у знаменитостей. Я цього не прагну. Зате вони мандрують світом: вони є і в Америці, Канаді, Росії, Швейцарії, Польщі, Данії і навіть на Гаваях. Я жартую, що ніколи не була за кордоном, то хоч мої іграшки трохи помандрують замість мене (Сміється. — Авт.). Так, дарую іграшки своїм друзям, на дні народження та інші події. Я завжди знаю, що можу зробити подарунок своїми руками спеціально для них. І — це приємно!
— Чи можете трішки розповісти про сам процес створення ляльки: що робиться першочергово, із який матеріалів шиють, які бувають наповнювачі, який етап виготовлення ляльки найважчий, і ¬— чи довго робити ляльку? Ну, і, звичайно,— ціна ляльки. Що — дорожче: матеріали, творча робота?
— Щоб зробити ляльку, треба ще бути трошки і перукарем — робити зачіски, і художником — щоб малювати обличчя, і завжди шукати якісь деталі та аксесуари, які знадобилися б для завершення образу. Шити, валяти, малювати, клеїти, в’язати, — усі ці вміння стануть у нагоді.
Починаю з ескізу, потім підбираю тканини, які будуть потрібні для цієї іграшки. Потім зшиваю «тіло», набиваю, одягаю. Далі привалюю із шерсті волосся, малюю обличчя, прикрашаю, додаю аксесуари. Мені ввесь процес приносить задоволення, хоча, наприклад, набивання іграшки наповнювачем — досить монотонне заняття, а ось малювати обличчя та прикрашати вже майже готову ляльку — завжди найцікавіше. Бо саме тоді вона, нарешті, оживає, і ти бачиш, якою вона вдалася — веселою чи замріяною, кумедною чи серйозною.
Зазвичай на виготовлення однієї ляльки йде приблизно два-три дні. Тваринкам «тіла» шию з льону, лялькам — із габардину, для одягу використовую котон, вельвет, оксамит, атлас, мережива; наповнюч — холлофайбер або синтепон; волосся — з овечої шерсті для валяння.
У ціну іграшки входить і вартість матеріалів, і праця автора. Наприклад, із однакових матеріалів іграшку може пошити новачок, а може пошити майстер зі стажем та ім’ям — різниця у ціні тоді буде величезна. Бо тут враховується його вміння, багаторічний досвід та власний «почерк».
— Ваші замовники обирають, яка саме лялька їм потрібна, описують зовнішній вигляд, чи — обирають із готових ляльок? Чи часто замовляють ляльки просто для себе? Серед замовників більшість жінок, чи бувають і чоловіки?
— По-різному буває. Хтось уже знає й уявляє, що саме він хоче, і тоді дає конкретні вказівки та побажання, якою має бути майбутня іграшка. А хтось вибирає з того, що вже є пошито. Звісно, легше, коли тобі дають простір для фантазії — зададуть лише якийсь напрям, а ти вже сам вирішуєш, як краще втілити цю ідею, бо строгі рамки таки обмежують. Переважно купують на подарунок, і жінки — їм, усе-таки, лялька якось ближче. Хоча, і чоловіки та хлопці замовляють, але все одно для своїх половинок.
— Ляльки прикрашають весілля й інші урочистості. Їх можна взяти напрокат?
— Напрокат я ще не шила. Зазвичай, коли замовляють лялечок чи зайчиків на весілля, то хочуть, щоб вони були подібними на наречених: певний фасон сукні, деталі, конкретна тканина. Тому неможливо пошити універсальну пару, яка б усім підійшла. І після весілля ці іграшки залишаються у молодят як ще один спогад про щасливу подію.
— Чи охоче такими ляльками бавляться діти?
— Знаю, що дітки люблять бавитися такими іграшками. А, особливо, якщо їх пошито спеціально для них. Ну, і мами, які шиють своїм дітям, можуть бути впевнені, що іграшка не шкідлива, якщо пошити її з якісних натуральних матеріалів, без всяких там їдких барвників та пластмасових деталей. І, крім того, така іграшка буде унікальна, адже пошита тільки для своєї дитини, а не мільйонна китайська забавка з базару.
— Дякую, Олю, за «затишну» розмову!
