"Я все-таки ще туди повернуся. Я маю пройти все до кінця, а ще я не знаю, чи зможу дивитися або ж слухати людей, які яро Треба віддати належне полякам за те, що зберегли весь комплекс концентраційного табору у межах містечка Освенцім, а це Аушвіц і Аушвіц 2 (Беркенау). Мало того: налагоджена система огляду комплексу у туристичних групах на різних мовах. Сама людина не може зайти на територію, навіть, якщо оплатила вартість входу. Не можна, і все це — правильно.
Навколо комплексів є ціла система паркування автобусів та легкових авто. Є підозра, що всі вони — приватні, і це — добрий бізнес, але це — не важливо. Так само є кафе, ресторації, магазини з книгами, фотографіями, буклетами і т.д. І це — неважливо, нехай, бо все це можна побачити, коли ну дуже вже добре придивитися (і тут полякам знову треба віддати належне).
Екскурсія починається з головних воріт табору Аушвіц 1 і завершується оглядом системи бараків Аушвіц 2, куди вже везуть автобусам.
Ми оплатили гіда польською мовою. Дівчинка наскільки цікаво й емоційно розповідала, що я навіть зловив себе на думці, що все розумію і справді так: я практично зрозумів усе з тієї третини екскурсії, що ми витримали. Так, ми витримали тільки частину. З наступного по черзі блоку моя дружина вийшла блідою і без слів. Я вже туди не йшов, бо — слабший. А далі… просто відстали від групи і мовчки пройшлися всією територію, завершивши огляд камерами, де спалювали вже бездиханні тіла в’язів.
Коли вже виходили, дружина підняла з землі жовте листя, надзвичайно красивої форми та кольору зі словами: “Подивись Андрію, яке красиве”… Ми привезли його додому. Я не знаю, що з ним робити, але я точно дам його потримати своєму маленькому синочкові як пам’ять за всіма дітками, які залишились e Освенцімі ангелами (їх ви зможете побачити на одному з фото? де вони йдуть на смерть… — Авт.).
Вийшла якась каша скажете ви, я — не блогер. Написав, як умів… Можна було навести купу цифр та фактів… Але все це ви зможете прочитати і побачити у Вікіпедії чи будь-де інше у світовій мережі. Просто дивіться мовчки і все.
P.S. Я все-таки ще туди повернуся. Я маю пройти все до кінця, а ще я не знаю, чи зможу дивитися або ж слухати людей, які яро відстоюють якісь “особливі” права у моїй Батьківщині. Бо вже одні колись відстоювали, написавши на вході до смерті “Arbeit macht frei”…
