Гурт "Zapaska" поєднує у сучасному саунді семплування наживо, речитатив, чорні стилі та вітчизняний мелос. Фото Ольги За “Zapaska” — електро-акустичний інді-поп дует із Кам’янця-Подільського. Яна Шпачинська та Павло Нечитайло створюють музику за допомогою традиційних та електронних інструментів.
Зараз музиканти працюють над випуском музичного альбому, який обіцяють видати у 2014 році. Крім того, під час поїздки до Берліна гурту “Zapaska” запропонували заграти наживо музику до німого кіно. Це була несподівана пропозиція. Над таким їм ще не доводилося працювати, однак відмовлятися від цікавих експериментів “Zapaska” не звикла, тому — одразу погодилися. Крім того, Яна і Павло ще від дитинства є палкими шанувальниками артхаузного кіно. Люблять і старі чорно-білі фільми, тож, із ентузіазмом взялися до справи.
— Насамперед, постало питання вибору фільму. Більшість німих стрічок, які ми любимо, вже неодноразово озвучувались різними музикантами. Ми шукали щось цікаве, — розповіла Яна Шпачинська ”Вікнам”.
Обставини склалися, як то буває, несподівано. В 2011 році Національний центр Олександра Довженка започаткував проект видавництва фільмів зі спадщини українського німого кіно. Спеціалісти склали план реставрації і випуску фільмів на DVD-носіях. Коли працівники Центру випадково дізналися від друзів, що “Zapaska” працює над вибором нестандартного фільму, це було пострілом “у яблучко”. Наукова співробітниця Центру Ольга Папаш написала музикантам і запропонувала кілька фільмів на вибір відповідно до плану реставрації, який Центр планував найближчим часом виконати, обравши фільм, який пасує до характеру музики гурту.
— “Сумка Дипкур’єра” Олександра Довженка був зроблений якісно, на рівні пригодницьких фільмів 20-х років, — розповіла Яна Шпачинська. — Свого часу він був добре сприйнятий глядачем, дивились його залюбки і стрічка довго перебувала у репертуарі. Її також демонстрували за кордоном. Коли Центр Довженка запропонував нам кілька фільмів на вибір, “Сумка” здалася найцікавішою. Якщо все буде добре, озвучку потім запишемо й разом із Центром випустимо DVD.
Фільм “Сумка Дипкур’єра” базувався на реальних подіях. Сумку радянського дипкур’єра, викрадену англійськими шпигунами, відбирають моряки корабля, що відпливає до Ленінграда й доставляють органам влади.
Цей фільм добре пасує для презентації в німецькому театрі, адже Довженко наповнив стрічку штампами, запозиченими саме з німецьких детективів: бійки в купе міжнародного експресу та на сходинках поїзду, бійки на палубі корабля, погоні за пароплавом на моторному човні тощо. Немало й обов’язкових “типів”: шпигунів, кокоток, агентів поліції, відвідувачів портових кабачків, джаз-бендів.
— Нам пропонували кілька варіантів, був ще фільм “В пазурах радянської влади”, — пригадує Павло Нечитайло. — Там на екрані суцільні масовки. Щоб його озвучити треба цілий оркестр. Та і над обраним кіно, “Сумкою дипкур’єра”, роботи вистачить. Адже це майже година музики, яку потрібно написати.
БАГАТО ЄВРОПИ НЕ БУВАЄ
…Створений як сайд-проект Яни Шпачинської із гурту “ЧеЧе” та Павла Нечитайла із “Пропала Грамота”, за чотири роки гурт “Zapaska” із кволого дитяти виріс у повнокровний музичний проект. Вони концертують за кордоном більше, ніж відомі українські гурти. Від 2009 року відіграли сотні концертів в Україні та десятку країн Європи. Крім того, з 2010-го “Zapaska” є постійним учасником популярного фестивалю “Арт Поле”.
У арсеналі гурту — близько десятка музичних інструментів: від звичних гітари, гармоніки, міні-баяну, африканських народних інструментів — до сучасних драм-машини та кількох процесорів ефектів.
Останній тиждень листопада 2013 року музиканти провели з музично-просвітницькими лекціями на Східній Україні, а перший тиждень грудня — у Києві, де мали нагоду побути на Євромайдані, перш ніж поїхати до Вінниці на наступний концерт.
Тексти гурту “Zapaska” — авторські, багато із пісень Яна та Павло пишуть самі. Крім того, створюють кавери на пісні, які вийшли із копірайту. Павло ще у студентські роки почав записувати та обробляти народні пісні, до нього приєдналася Яна. У своєму проекті “Zapaska” вони використовують ідею електронної музики наживо — техніку “семплування” музичних фраз, коли музика створюється “на очах” у слухачів. “Zapaska” озвучує вірші відомих українських та європейських поетів: Богдана-Ігоря Антонича, Вільяма Блейка, Дмитра Лазуткіна.
В авторських піснях “Zapaska” розповідається про французьких гномів, королеву листя, тут вимахує кинжалами сільський божевільний, а київські попелюшки готуються стати принцесами. В одній із останніх пісень йдеться про рибу в північних морях. Тепер співають і різними мовами.
— Польська мова —– це не проблема, — розповів Павло. — Я її вивчив ще на І курсі, коли навчався у педагогічному університеті Кам’янця-Подільського. В Яни — інша ситуація. Вона родом із Червонограда, там багато польського, і в тому числі демонструють фільми польського телебачення.
Яна захопилася ними у дитинстві і ще тоді освоїла ази, а вивчила згодом, у тому числі під час мандрів.
Яна Шпачинська і Павло Нечитайло — прогресивні українці, які освоюють простори Європи, на повну силу використовуючи можливості соціальних мереж.
— Соціальні мережі допомагають інтегрувати різні види діяльності. Колись такий прорив зробили у ХІХ столітті, коли винайшли кінематограф, де поєднали зображення і ритм. Отож, чи не думали ви, що соцмережі дають можливість створювати власне кіно, у якому кожен може стати режисером?
— Те, що власне кіно, це точно!!! — погодилася Яна.— Соцмережі, справді, серйозний інструмент. Та й взагалі цілі нові професії, як то cmm-менеджер, з’явилися завдяки соцмережам.
— Не затягує?
— “Вихідні” від соціальних мереж я іноді собі можу дозволити, а от Павло працює по Інтернету, тому у нього лептоп завжди відкритий, — розповідає Яна. — Ми і з нашим менеджером найчастіше спілкуємося через Фейсбук, оскільки він зараз живе в Малайзії, і за концерти часто домовляємося через соцмережі, ну і до фанів найшвидше досягнути можемо тут.
— Хто знімав вам кліп — на “Несподівано”, і на “Колискову”?
— Ці кліпи знімала Юля Рублевська, ми ще багато їздили разом, Юля грала з нами відео, у неї крутецький відеоряд.
ГУРТ “ZAPASKA” ПЕРЕНОСИТЬ КОНЦЕРТ У КАЛУШІ НА НАСТУПНИЙ РІК
— Ви багато подорожували. Враженнями про що ділитеся зі слухачами в Україні, відколи повернулися у листопаді 2013-го. Які стереотипи про Україну є найживучішими?
— Якихось чітких стереотипів не помічаю. Ті люди, з якими ми спілкувались, дуже співчувають українському народові, знають, що рівень життя у нас невеликий і всюди корупція. Іноді знають про наші політичні проблеми більше, ніж ми. Найчастіше цікавляться, як там Тимошенко. Після теперішніх подій, інтерес буде ще більший… З музики найчастіше знають “5‘NIZZA” і “ДахаБраха”.
— Ви дуже сумуєте за домом?
— Страшенно любимо повертатися в Кам’янець-Подільський! Для нас це найромантичніше місце на землі. Хоча у турі не сумуємо, бо дуже багато вражень від кожного нового міста і нових знайомств. Вдома чекають рідні, друзі, і наші рослинки.
— Коли буде озвучений фільм?
— Це буде одразу записано і пізніше ви зможете побачити це кіно з нашою музикою на ютубі. А той, хто наштовхнув нас на правильний фільм, гарантовано третім в Україні, після нас двох, отримає наш новий CD в новому році абсолютно безкоштовно. Це нова робота для нас, дуже хвилюємося, щоб встигнути, так як дедлайн у січні, а у грудні в нас усе ще достатньо концертів.
Калушани сподівалися почути музику гурту “Zapaska” у “Maxwell Pub” 6 грудня о 20.00. Однак, напередодні концерт перенесли — ймовірно, на наступний рік. Як пояснив “Вікнам” музикант гурту Павло Нечитайло, він має велику прикрість від цього, адже останні події у країні змінили плани не тільки у культурі, а й у всій державі. Він планує провести вихідні у Києві на Євромайдані, а Яна вирушить до Кам’янця-Подільського, готувати ідеї для озвучки фільму “Сумка дипкур’єра”.
Довідка. Національний Центр Олександра Довженка здійснює наукові дослідження в галузі кінематографії, укладає й видає довідникову літературу з історії кіно, спеціалізовані кіновидання. На зберіганні в центрі знаходяться особисті архіви відомих кіномитців та унікальні артефакти українського кінематографу.
Центр Олександра Довженка зберігає більш як 5 000 найменувань кінотворів. Є єдиним Асоційованим членом Міжнародної федерації кіноархівів (FIAF) в Україні.