Поєднання різних елементів мистецтва заради звеличення почуттів дає змогу не просто почути, але й відчути, побачити і на Те, що це не були звичайні літературні читання, читач, мабуть, уже здогадався. Проект «В анфас» — це театралізоване дійство, де кожен учасник мав чітко відведену йому роль. Дія відбувається у такій собі мистецькій кав’ярні, де замовник-глядач, роль якого дісталась молодому поетові з Івано-Франківська Назарові Розлуцькому, робить замовлення митцям: музикантам, поетам та художникам, а вони — чемно його виконують. Лейтмотивом поезій, яка звучала під час перфоменсу, були почуття. Особливий наголос читці робили на значенні любові у житті людини. Присутність художників на задньому плані, які впродовж усієї вистави писали картини, вдало підтримувала інтригу вечора. Не одному глядачеві, мабуть, хотілось потайки визирнути з-за спин художників. А живе виконання творів музикантами переносило думки у ті часи, коли люди ще мали змогу і вміли насолоджуватись мистецтвом, коли ще не повністю замінили його на телебачення.
Як зазначено на сторінці проекту: «Поєднання різних елементів мистецтва заради звеличення почуттів дасть змогу не просто почути, але й відчути, побачити і навіть доторкнутись до поезії. Літературні твори залишаються загадкою художників до самого дійства. Їхня імпровізація має можливість показати всю майстерність та талант, а найважливіше — довести, що небайдужість сприйняття можуть приносити справжні плоди». Чи вдалося це організаторам та учасникам проекту? Картина була б неповною без коментарів ініціаторки«В анфас», чернівчанки Олі ГОДЗЮР.
Оля Годзюр брала безпосередню участь у перформансі
— Олю, як зародилась ідея перфоменсу? Які об’єднання брали участь?
— Ідея втілити саме мистецький проект виношувалась мною вже давно. Виникло бажання поєднати різні форми творчості, а саме література, музика, живопис. Усе для того, щоб створити атмосферу творчої майстерні митця. У основному, було запрошено прийняти участь людей різних, цікавих, а головне — своєрідних.
— Чи це перший твій такий проект і чи будуть надалі створюватись подібні театралізовані читання? Де плануєш такий захід наступного разу і що то буде?
— Театралізоване дійство проводиться вже вдруге, проте вперше — із залученням художників. Подальші плани поки що неоднозначні, проте хотілося б і далі втілювати щось подібне.
— Хто розробляв сценарій постановки? Я так зрозуміла, що кожна частина вистави, декорації та ролі несли якесь символічне навантаження. І чи, на твою думку, вдалось вам донести повідомлення до глядачів?
— Уся сценарна робота та постановка була розроблена та проведена за участі всіх інших учасників. Звичайно, все має сенс. Оскільки митець — слуга глядача, тому у нашій презентації далеко не останньою фігурою був клієнт, який «завжди правий». Він замовляє дійство, яке йому до душі, всі інші ж — виконують «замовлення», кожен працюючи на своїй мистецькій кухні. У свою чергу, декорації доповнювали світи художників та поетів. Вдалось чи не вдалось — судити не мені. Повторюсь — «клієнт завжди правий».
— Захід назвали “В анфас”. Який сенс вкладений у цю назву?
— Під час підготовки та й у процесі постановки кожен учасник мав змогу зіткнутися з певним завданням, яке було обумовлено форматом проекту, так би мовити, в анфас зустрітись з певною перешкодою. Для музикантів — створити чи підібрати саме ті композиції, які б максимально імпонували творам, поетам — дати відповідь на запитання максимально відверто, для художників вже на самій презентації — почути, відчути атмосферу і відобразити її на полотні, ну, і, звичайно, — писати під пильним поглядом суперника в анфас.
— На задньому плані впродовж усієї вистави два молоді художники писали картини. Те, що зобразили вони на своїх картинах, народилось у них під час перфоменсу, чи зміст полотен був обумовлений заздалегідь? Чому саме такі малюнки: у дівчини — квіти, а у хлопця — авангардна композиція?
— Їхня робота — це імпровізація. Більше того, до самої презентації їм не були відомі твори, які читатимуться. Надію Щербу та Юрія Пітчука було обрано саме через їхню різноплановість. Кольори, які актори «втоптували» у слова під ногами, дали плід-імпресію у роботі художниці. Образи ж надихнули художника вдатися до символічного зображення побаченого.
— Хто виконував музичний супровід?
— Музичний супровід виконували музиканти (Руслан Аллаков, Оксана Бабінчук) під керівництвом Володимира Станкевича, яким потрібно було співпрацювати вперше, не зважаючи на відстань та брак часу.
— Яка історія написання поезій, котрі звучали під час вистави? Це спільна робота чи кожен поет мав власне поетичне завдання? Я так розумію, що все, що мали змогу почути глядачі, прозвучало вперше.
— Левова частка творів дебютували на даному проекті. В усіх поетів, письменників було завдання розкрити ту чи іншу тему, будучи максимально відвертими, висловлюючи власну думку так, щоб глядач зміг зрозуміти світ читця.
— Того ж дня у “Фортечному бастіоні” паралельно відкрилась персональна виставка робіт художника Миколи Джички У своєму заході ви поєднали різні види мистецтва, серед них також був живопис. Згодися, цікавий збіг обставин, тож я хочу почути твою думку щодо цього. Це якось повпливало на кількість глядачів чи насправді прийшла очікувана кількість шанувальників вашої творчості.
— Відверто кажучи над цим питанням я не замислювалась. Тут, як грибник, коли відправляється в ліс, обов’язково знайде «свої» гриби, тому і наш глядач був з нами. А даний збіг тільки радує: мистецтва, зокрема живопису, ніколи не буває забагато.
— Чи задоволена команда результатом?
— Про результати говорити ще рано. Цілісну картину можна буде побачити під час перегляду фінального відео. А зараз радує те, що ще один крок досягнення цілі зроблено.
Розмовляла Ірина ЧЕРВІНСЬКА