У спальні святого Миколая…

…Дитиною у день Святого Миколая завжди прокидалася рано-вранці, бо ж так цікаво було подивитися що цей добрий дідусь поклав під подушку. Зими в роки мого дитинства були і морозними, і сніговими, і часто лютували хуртовини. То ж, долаючи величезні снігові замети, страшну хурделицю, старенький дідусь Миколай в поспіху клав під подушку ті прості гостинці, на які ми так чекали з сестричкою. Це були цукерки, печиво, щось необхідне з одягу та іграшки. Донині пам’ятаю, як батьки із загадковою посмішкою дивились на нашу радість. Це була найдивовижніша казка у моєму житті! Святий Миколай спускався з неба і творив дива. І допитливу дитячу уяву весь час непокоїла думка: а де ж він живе, той Святий Миколай, той добрий дідусь, що не оминає жодного дому, що пам’ятає про кожну дитину? Так хотілося хоч краєчком ока глянути на його оселю, побувати у нього в гостях.
Переглядів: 2534
На подушках намальовані церковні куполи, біля ліжка — килимок, Миколаєві тапочки, на стіні — картина «Сон дитини». Фото

І казка збулася! Через багато-багато років я з своїми вихованцями учнями Калуської спеціальної школи-інтернату І-ІІІ ступенів Івано-Франківської обласної ради (для дітей зі зниженим слухом) побувала в гостях у Святого Миколая.

Святий Миколай живе всього за дев’ять кілометрів від центру Косова на Івано-Франківщині. У 2006 році на території Національного природного парку «Гуцульщина» йому збудували будинок — із дерев’яного зрубу, у гуцульському стилі, де є кілька кімнат. Із великим хвилюванням заходимо у першу з них. Це — пошта святого Миколая. Тут усі полиці заставлені листами дітвори, у кутку — великий чемодан теж із листами і малюнками дітей. Якраз у грудні, напередодні свята Миколая, пошта перевантажена. Самому Миколаєві прочитати ці листи просто не під силу, тому у нього є помічники, три ангели. Вони уже сортують ці листи по областях, відповідають на них, підбирають подарунки. Так і хотілося попорпатися у цьому чемодані і пошукати власного листа із далекого дитинства…


Калушани біля садиби святого Миколая


Оглядаємо Миколаєву домівку далі. Ось музей новорічно-різдвяної іграшки. Найдавнішій з них уже понад сто років. По цих іграшках можна відчитувати нашу історію. Впізнаю кукурудзу, шишки, сову-космонавта та інші іграшки, які були популярними в часі мого дитинства. З роками вони змінювалися, модернізувалися, як і уся новорічно-різдвяна атрибутика. Тепер тут можна побачити чобітки, у яких отримують подарунки діти з європейських країн, Санта-Клаусів та Святих Миколаїв різних країн. Звичайно, така екскурсія розширює кругозір дитини зі зниженим слухом. А в сусідній кімнаті дітки просто німіють від подиву: вона присвячена Національному парку «Гуцульщина» і показує, які рослини і тварини тут водяться. Найбільше вражають дітвору чучела диких тварин і птахів: кабана, косулі, орла…


Із трепетом заходимо у його спальню. Там дивовижне ліжко, застелене голубим покривалом. На подушках намальовані церковні куполи, біля ліжка — килимок, Миколаєві тапочки, на стіні — картина «Сон дитини». Як зачаровано дітвора дивилась на це  ліжко. Там три подушки. Коли Миколай лягає на першу, то чує голос самого Бога. Прихилить голову на другу — одразу чує дитячі голоси, малята і доросліші діти мовлять святому, хто  якого подаруночка хоче. Приляже на третю, то дізнається, у кого які проблеми, та просить Бога дати всім здоров’я, щастя, любові, миру.  А під синьою пухкою ковдрою — зелена поляна, де ростуть квіти, грибочки, та молоденька травичка. На стіні біля ліжка висить прекрасне панно «Дитячий сон», зроблене самими ж дітьми. Аби Святий Миколай прийшов та сів на ліжко, треба попросити про це Ангеликів-дзвіночків. Для цього слід смикнути за ланцюжок. І поллється мелодійний передзвін, а Миколай дізнається, що до нього в гості прийшли чемні дітки.


На другому поверсі — справжні Миколаєві апартаменти: світлиця з великим образом Святого Миколая, який є чи не в кожній українській хаті, з мішками подарунків. Є навіть підписи: «Для чемних дітей», «Для милосердних дітей». І для нечемних Миколай дещо припас — різочки. Нам розповіли, що нечемні хлопчики й дівчатка їх отримують. Миколай же ж все знає, пустощів перед ним не приховає жодна дитина. Але він добрий і радить підійти з тою різочкою до ватри, яке палає на подвір’ї, подумати над своєю поведінкою, пообіцяти найперше самому собі позбутися вади і спалити різочку, а разом із нею усе погане, обіцяють наступного року стати добрішими і чемнішими, тоді всі стають в коло і колядують, а потім моляться та просять Бога, аби дарував їм, їхнім батькам і всім людям здоров’я, а країні у цей нелегкий час мир та спокій.


Фото Михайла Мазура


Навколо Миколаївської варти стоять дерев’яні стільці. Кожен стілець — це символ однієї з дванадцяти чеснот: мудрості, справедливості, сміливості, поміркованості, покірності, щедрості, чесності, любові до ближнього, помірності, терпеливості, старанності, працелюбності.

Потім ми з дітворою постукали до Миколаєвої світлиці. І коли перед вихованцями з’явився Святий Миколай, то треба було бачити оченята нашої дітвори. Радості не було меж! Святий Миколай став спілкуватись зі своїми маленькими гостями, учениця 5 класу розказали віршик про Миколая, усі разом заспівали пісню «Ой хто, хто Миколая любить…». За це Святий Миколай подарував діткам подаруночки.

Казка стала дійсність! Тому, чи то свято, чи просто вільний день, вирушайте до Миколая у Карпати та подаруйте собі казку.


Довідка. У мальовничому куточку Покутсько-буковинських гір, який є чи не найдивовижнішим регіоном України, з ласки Божої на окраїні села Пістинь Косівського району на території Національного природного парку «Гуцульщина» з 2004 року активно діє «Маєток Святого Миколая».
Цей проект втілюється в життя на ентузіазмі працівників Парку, які активно залучають до цієї великої і благородної справи Косівську райдержадміністрацію, Косівський районний центр дитячої творчості, Косівський інститут прикладного і декоративного мистецтва Львівської академії мистецтв, районний осередок Національної Спілки майстрів народної творчості України та духовенство району.

19 грудня 2006 року на території НПП «Гуцульщина» гостинно відкрито перший будиночок комплексу «Маєток Святого Миколая», зроблений з дерева в оригінальному гуцульському стилі. У ньому облаштовано робочий кабінет та світлицю Святого Миколая, де він разом із своїми помічниками працює без вихідних цілий рік, а 19 грудня запрягає коней і на санях виїжджає з Маєтку, щоб розвезти дітям подарунки.

За створення проекту взялися на архітектурному факультеті ІФНТУНГу, який став дипломною роботою студентів Ю. Ковальчука, М. Ігнатюка, М. Анрусяка та Д. Чудака. Саме вони були серед першого випуску факультету туристичних комплексів, який відбувся у січні 2009 року. Керувала розробкою член-кореспондент Української академії архітектури, кандидат архітектури, доцент Галина Юрчишин.

Проект передбачає, що до етнографічно-мистецького комплексу «Маєток Святого Миколая» входитимуть будинок Святого Миколая, дзвін Єднання, дитячий театр, музей Різдвяної та Новорічної іграшки, дитяча залізна дорога, творчі майстерні з обробки дерева, ткацька майстерня та кузня, де народні майстри матимуть можливість проводити майстер-класи та виконувати творчі роботи.