Працює людина, і хай здорова працює, якби не одне «але»… Яремчащиною уже давненько ходять чутки, що чимало працівників цього медичного закладу «з доброї руки» Лук’яна Петровича поповнили ряди партії. Плітки — це не аргумент, тож щоб знайти підтвердження цим «домислам» йду в санаторій «Прикарпатський».
Ще донедавна на одному з корпусів санаторію красувалася вивіска міського штабу та громадської приймальні Партії регіонів. Сьогодні на цьому будинку залишився тільки скромний напис приймального покою санаторію. Тож виникло ще одне запитання: «А чому зняли вивіски?»
На жаль, на робочому місці Лук’яна Петровича не застаємо. Йдемо до заступників та в бухгалтерію, але там цілковите ігнорування. Люди не знають, де керівник і жодних координатів із ним не мають. Дивно, але факт. На запитання, чи є вони членами Партії регіонів, одні втікають, а інші кажуть, що ні. Відповідно запитання, чи змушують їх писати заяви на вступ до партії під погрозою звільнення, втрачає актуальність.
Останнім часом ворота санаторію почали постійно зачиняти. Мабуть, не хочтуь бачити тут мітингувальників
Відверто неговіркі працюють люди у санаторії. Принаймні, таке враження складається від перебування тут. Та все ж таки знаходимо людей, яких вдається трішки розговорити. Отож, дізнаємося, що Яремчанську міську організацію (штаб) “регіоналів” розформовано, себто він не функціонує. Отакої! З цього приводу телефоную до Лук’яна Петровича. Виклик йде, але абонент мовчить. Згодом знову роблю спробу додзвонитися — ситуація та ж.
Отак майже нічого не дізнавшись, покидаю територію санаторію, та на виході натикаюсь на одну із працівниць «Прикарпатського», і вона, на диво, погоджується дещо розказати, але на умовах повної конфіденційності. Жінка свідомо попросила вийти за ворота, щоб нас не помітили її ж колеги. Так-от працівниця стверджує, що керівництво санаторію її примусило вступити до Партії регіонів.
— У мене залишався вибір, — розповідає жінка, — або я вступаю в партію і залишаюся на роботі, або на вихід… Без роботи зараз тяжко, тож я погодилася.
Також ця жінка повідомила, що є людина, яка поплатилася своїм робочим місцем за те, що не була згідна з нав’язуваням політичних ідей.
Відшукати цього відважного чоловіка не склало великих проблем. Ним виявився мешканець селища Делятина Юрій Гуцуляк. Пан Юрій охоче погодився поспілкуватися, адже він тепер має іншу роботу і, відповідно, може відверто сказати про причини, чому йому показали на двері в «Прикарпатському». Як розповідає колишній працівник санаторію, його особисто Лук’ян Василюк примусив вступити в Партію регіонів, погрожуючи звільненням. «З двохсот працівників санаторію, — продовжує співрозмовник, — добра третина є “регіоналами”. Щодо адміністрації закладу, то, як на мене, вона в повному складі поповнила ряди партії».
Пан Юрій пригадує випадок, коли одна із кухарок написала заяву про вихід із партії, то вона одразу ж піддалася тиску з боку керівництва (перевірки і т.д.). Як бачимо, із незгідними у санаторії особливо «не граються»...
Юрій Гуцуляк стверджує: керівництво дитячого санаторію “Прикарпатський” у повному складі є членами Партії регіонів
Щодо власного звільнення, то Юрій Гуцуляк розповів, що одного дня працівників санаторію викликали на суботник — садити дерева.
— Я погодився, — зауважив пан Юрій, — адже вбачаю в цьому користь для навколишнього середовища. Під час суботника Лук’ян Петрович заявив, що цей захід проводиться під егідою Партії регіонів і попросив одягнути сині безрукавки із партійним зображенням. Я відмовився, і після цього у мене почалися проблеми.
Отож, наступного робочого дня пана Юрія почали утискати: одна за одною на чоловіка «полетіли» доповідні. А згодом Юрія Гуцуляка викликали у кабінет головного лікаря, де, окрім нього, були присутні головний бухгалтер та інспектор відділу кадрів.
— Мене поставили перед фактом,— згадує чоловік, — або я звільняюся за власним бажанням, або мене випроваджують за статтею. Я не випробовував долі і написав заяву добровільно.
Співрозмовник також відзначає, що Лук’ян Василюк змушував працівників ходити на партійні збори.
— Під час виборів, — додає Юрій Гуцуляк, — він примушував голосувати, збирати підписи та агітувати за Партію регіонів. Тож люди, які боялися втратити роботу, схиляли голову і слухали керівника.
Під час розмови також вдалося довідатись про досить цікавий факт. Отож, як підкреслив співрозмовник, всі люди, які влаштовувалися на роботу у «Прикарпатський» за керівництва Лук’яна Василюка змушені були писати дві заяви: одну - на працевлаштування, а іншу - на вступ у Партію регіонів. В іншому разі — на роботу зась. «Якщо людина під час працевлаштування не писала заяви про вступ до партії, — зауважує пан Юрій, — вона автоматично на роботу не приймалася, і це стосувалося всіх без винятку».
Сам Юрій скептично ставиться до того, що працівники санаторію разом об’єднаються та висловлять свій громадський протест головному лікарю.
— Я не бачу в колективі санаторію такого лідера, — продовжує співбесідник, — який готовий об’єднати всіх проти сваволі керівника. Кожен переймається за себе, за робоче місце… І люди, на мою думку, сьогодні не готові ризикувати втратою роботи.
Хочеться все ж нагадати яремчанцям статтю 36 Основного Закону України: «Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій».