Спортивний оглядач  ФК “Калуш” Ярослав Липай: “Усе буде футзал!”

Хто ще не знає нічого про футзал? Тому — дорога до ДЮСШ “Сокіл”, що на вулиці Литвина у Калуші, у вихідні. Футбольна ейфорія і пристрасті як на справжньому стадіоні — і все це доступне кожному. 42 команди у одному місті — якщо поглянути на неї з точки зору аналітика, суха статистика шокує. Кожному підприємству Калуша — власна футбольна команда. Охочих грати і вболівати — хоч відбавляй.
Переглядів: 1113

Про розвиток цієї гри у Калуші і не тільки “Вікнам” розповів секретар Відкритого чемпіонату міста з футзалу Ярослав Липай.

— Регулярні чемпіонати із футзалу у Калуші проводяться із 1999-го року у форматі великого турніру, в якому взяли участь двадцять команд з міста і району. Спочатку такі змагання були короткочасними і проходили у стислі терміни — за один-два дні. З цього часу не відбувся тільки один турнір, і це було пов’язано зі станом спорткомплексу ДЮСШ “Сокіл” — там протікав дах, через що чемпіонат просто не проводили. Щороку змагання традиційно тривають із листопада до кінця березня, і зараз проходить 14-ий за ліком чемпіонат. У ньому бере участь рекордна кількість команд (42 команди. — Авт.), задіяні більше п’ятиста юнаків та чоловіків, які активно займаються цим видом спорту. У попередні роки я сам неодноразово брав участь у цих змаганнях, коли турнір проходив за правилами міні-футболу. Команда мала назву ФК “Кропивник”, у її складі були хлопці із Калуша і сіл району, ми змагалися із професійними футболістами команди “Хімік”, і перемогли, зайнявши перше місце. Один із гравців тієї команди — Роман Пихней — потім грав у вищій лізі Чемпіонату України з футзалу за львівську команду ТВД. Зараз він проживає у Голині із сім’єю і, до речі, також виступає в наших змаганнях у складі голинського “Сокола”.

— Правила “великого” футболу та футзалу сильно відрізняються?
— Футзал — це окремий вид спорту, матчі якого проводяться тільки у закритих залах. За правилами він нагадує футбол, хоча і має окремі суттєві відмінності. Так, команди по 5 гравців у кожній, грають м’ячем розміру №4, який дещо менший і важчий за традиційний футбольний. За гру дозволено робити будь-яку кількість замін, причому гравець, якого було замінено, може знову вийти на поле. Коли м’яч виходить за лінію воріт, воротар вводить його у гру рукою, а м’яч з ауту вводиться у гру ногою. Також існують певні обмеження для воротаря, який не має права володіти м’ячем довше 4 секунд, інакше на це відреагує суддя. Нещодавно ми повністю підвели калуський турнір під нормативи “Правил гри у футзал”, прийняті у ФІФА .

— Судді мають пройти спеціальну атестацію для обслуговування міських змагань із футзалу?
— Ні, у нас судять арбітри, які обслуговують обласні і районні змагання з традиційного великого футболу. Вони щорічно проходять атестацію, здають відповідні нормативи. Такі арбітри, як Василь Юрчишин, Михайло Климишин, Сергій Воконоголь, уже впродовж багатьох років задіяні у міських турнірах і мають чималий досвід, а калушанин Владислав Крашенінніков обслуговує матчі першої професійної ліги футзального чемпіонату України. Поступово підтягуються до суддівства і молоді арбітри, яких навчають у регіональній “Школі футбольних арбітрів” під керівництвом досвідченого судді Михайла Овчара.

— Поясніть, чому так зросла популярність футзалу? Які переваги саме цього різновиду футболу перед традиційним?
— Про популярність нового виду спорту свідчить його стрімке поширення. На професійному рівні проводяться чемпіонати України, наша збірна є постійним учасником фінальних частин чемпіонатів Європи і світу. Тільки на Прикарпатті подібні до нашого турніри проходять ще у кількох районних центрах — Городенці, Коломиї, Долині. Обласна Асоціація футзалу постійно проводить чемпіонат області, в Івано-Франківську діє професійна команда — НФК “Ураган”, яка доволі успішно виступає у вищій лізі чемпіонату України. Заняття таким видом спорту як футзал, у порівнянні з традиційним футболом, є більш доступним, адже не потребують значних фінансових затрат.

— Не зважаючи на свою популярність, у Калуші футзал залишається аматорським видом спорту.
— З ініціативи управління в справах сім’ї, молоді та спорту Калуської міської ради і міської федерації футболу щорічно проводиться турнір із футзалу. Можливо, колись у Калуші буде своя команда, яка зможе брати участь у офіційних змаганнях на професійному рівні, — висловив сподівання Ярослав Липай.

— Чи є у вашого турніру якісь організаційні чи фінансові проблеми?
— Команди-учасниці організовуються самі – публікують новини, турнірні таблиці, здають членські внески. Організаторам чемпіонату якось вдається залучати спонсорські кошти, хоч і не дуже великі, для проведення  цих змагань. Турнір традиційно проходить в ДЮСШ “Сокіл” — це колишній Палац спорту “Будівельник”, який введений у дію ще в 1970 році. Тому звичайно, що стан та розміри зали ігрового майданчика, умови для учасників  і глядачів далеко не найкращі. І взагалі, таке місто, як Калуш, уже давно відчуває потребу у більш сучасній спортивній споруді, але про побудову нового приміщення зараз не йдеться. Так, у Івано-Франківську є два великих майданчики – це новий спорткомплекс на території мікрорайону “Позитрон”, і у Івано-Франківському коледжі фізичного виховання. Ці зали мають більш якісне обладнання: нові електронні табло та сучасне покриття. Скажімо, нашим арбітрам доводиться вручну змінювати рахунок, переставляючи картки із написами цифр. Щоб поставити електронне табло, потрібні кошти — приблизно 12-15 тисяч гривень. Під час перемовин з Асоціацією футзалу обласної Федерації футболу обговорювалась ідея проведення матчів чемпіонату області у нашому місті, однак Калуш не включили у ці змагання через відсутність відповідних технічних умов.

Довідка. Термін Футзал (тобто — форма гри у футбол на баскетбольному майданчику) вперше з’явився в 1985 році. Цей вид спорту започаткувався і набув швидкого поширення в Південній Америці. Сучасна Міжнародна Федерація футзалу була створена за ініціативою національних федерацій Бразилії, Аргентини, Перу, Болівії, Уругваю, Португалії і Парагваю в 1971 році, а у 1982 році  були проведені перші великі змагання — світовий чемпіонат у бразильському місті Сан-Паулу. На сьогоднішній день членами організації є 55 національних федерацій. Незабаром ФІФА взяла під опіку цей різновид футболу, ввівши свою версію правил. Перший офіційний чемпіонат світу з футзалу відбувся  у Роттердамі в 1989 році. Українські збірні і клубні команди постійно беруть участь в міжнародних змаганнях. Вищі досягнення збірної України — 4-те місце на чемпіонаті світу  2004 року, а студентська збірна України з футзалу двічі вигравала чемпіонат світу з футзалу серед студентів.


ВСЕ БУДЕ ФУТЗАЛ!

1 лютого. ДЮСШ “Сокіл”. Починається 13-ий матч ІІ кола калуського турніру із футзалу.

О 15.00 розпочинається матч між командами першої ліги ФК “Загір’я” (Калуш) — ФК “Войнилів” (Войнилів). Хлопці виходять на поле за свистком арбітра. У першому таймі влучним ударом м’яч відправляє у ворота Тарас Гнатківський — 23-річний бомбардир ФК “Загір’я”. Згодом його товариші по команді Козій Віталій, Кучма Орест, Федан Олександр забили ще сім голів. Перемога над суперником — із рахунком 8 : 4.

Тарас Гнатківський, представник команди ФК “Загір’я”, є постійним учасником міських турнірів. До його обов’язків, окрім участі у грі, входить заповнення протоколів матчів. Команда стабільно грає у вищій лізі, яка зараз налічує 12 команд. Тому гравці-любителі із мікрорайону Загір’я мають можливість позмагатися із професійними футболістами. Ярослав Липай каже, що цій дружній команді постійно вдається досягати добрих результатів завдяки згуртованості учасників.

— Я займаюся футзалом на аматорському рівні, і не маю кар’єрних амбіцій. Я займаюся для себе, — зізнається Тарас Гнатківський.

Приблизний середній вік учасників турніру — 25 років. Є юнаки від 16 років, а найстаршому учаснику — голкіперу калуської команди “Будівельник” Ярославу Романіву виповнилось 50! У більш зрілому віці більшість спортсменів залишають футзал для себе приємним хобі, яке допомагає підтримувати хорошу фізичну форму.

Про калуський чемпіонат знають не тільки тут, але і в інших містах Україні. Так окремі команди заохочують футболістів приїжджати із інших районів нашої області. Це Іван Ципердюк, Андрій Веретко, Ігор Кушецький, Михайло Басараб. Два роки тому до Калуша на товариський турнір, який отримав назву “Кубок Дружби”, приїжджала команда “Фаворит” із Дніпропетровської області. Спонсорами цього турніру виступили калуське ТОВ “Карпатнафтохім” і ТОВ “Хімол” (Кривий Ріг), яке вже майже десять років є партнером одного з найбільших нафтохімічних підприємств нашого міста.


ФУТБОЛ НЕ ПОЗА ПОЛІТИКОЮ

— Нещодавно футбольним фанам заборонили брати прапори клубів на акції громадянської непокори. Як, на вашу думку, футбольну сферу України зачіпає політика?
— Політика є невід’ємною частиною сучасного футболу. Один із так званих “диктаторських” законів від 16 січня запроваджував надзвичайно жорсткі правила поведінки футбольних фанатів на стадіоні. До речі, у них є своя історія стосунків із сумнозвісним “Беркутом”. Футбольні вболівальники з Києва, Дніпропетровська та інших команд ще раніше зіткнулися з жорсткими діями цього силового спецпідрозділу на стадіонах. Тому на Сході України саме ультрас “Дніпра”, “Шахтаря” і “Металіста” вийшли захищати громадян під час проведення акцій громадської непокори. Це розвинена соціальна мережа. Спорт поза політикою, але коли політика торкається футболу, то не залишається іншого, як відстоювати свою позицію. І, як бачимо, це один із тих законів, який скасували.

В Україні ніхто не забороняє приходити на стадіон із прапором, і коли збірна України грала проти Сан-Марино у Львові, там були наші червоно-чорні прапори. Однак знайшлись сили, які пришили сюди політику, і стадіон “Арена-Львів” просто дискваліфікували... Тобто, є люди, які на тому живуть. Вони подають сфальшовані звіти у організацію FARE, і вони точно мають певне політичне забарвлення. Наслідком цих подій є мільйонні втрати за простій споруди стадіону, які понесе весь український футбол.

— На Вашу думку, яку символіку мають право використовувати фанати?
— Спорт — це спосіб згуртування нації. Навіть на Майдані є ідея проведення матчу примирення, між представниками спецпідрозділу “Беркут” та учасниками Євромайдану (так Григорій Суркіс відповів Петрові Порошенку, який заявляв про намір відремонтувати зруйновану площу перед стадіоном “Динамо” на Грушевського, про свою готовність надати базу для проведення такого матчу. — Авт.), однак “беркутівці” самі себе дискваліфікували, і такий матч поки що не знаходить підтримки серед громадськості.

Розмовляла Марта ГАЛКІНА, журналіст