Студенти у масках вели суперечку з міським головою. Фото Оксани Пілянської Чий внесок заважать більше — це, зрештою, не те питання, яке може вирішувати одна людина чи — навіть група осіб. Бо і старенька бабуся, яка передавала на Майдан в’язані шкарпетки, і Ігор Дмитрів — який загинув у братовбивчій війні, і сотні калушан — які щодня вирушали до Києва, щоб допомогти і хоча б на кілька днів замінити змучених боями вояків, і Комітет опору диктатурі, який стояв у витоків зародження революції, працював тоді, коли доля революції була невідомою, коли заводили кримінальні справи і переслідували активістів Євромайдану, і, безумовно, депутати міської ради, які виїхали до Києва і яких «очолив» міський голова — це все ті люди, які доклалися до українського перевороту.
19-20 лютого, яке, зрештою, ціною сотні життів закріпило перемогу українського народу над групою оскаженілих олігархів, які просто купалися у золоті у той час, як у Києві вбивали мирних громадян — цим подіям передували 90 днів — щоденного важкого існування Майдану.
Ще у суботу, 22 лютого, член Комітету опору диктатурі Ігор Очкур розповсюдив заклик припинити взаємні звинувачення і погрози, не вмиватися чужою кров’ю і не танцювати на кістках.
— Міський голова переконаний що саме його участь в останній момент вирішила долю Революції. Бігає по місту шукає Петра Цюпу, бо, на думку Насалика, той неправильно організував роботу штабу, — повідомила у себе на сторінці у Facebook член Комітету опору диктатурі Леся Мартиненко цього ж дня.
Нагадаємо, 18 лютого депутати Калуської міської ради прийняли рішення їхати на Майдан. Жінок вирішили не брати. За інформацією «Вікон», до Києва вирушили 16 депутатів міськради. Очолив — міський голова Ігор Насалик. «Вікна» уже писали про те, що за 3 місяці, відколи у країні триває революція, це — стало першим самостійним проявом позиції міського голови Ігоря Насалика. До того міський голова кілька разів заявляв, що він як державний службовець, не має права відкрито підтримувати революцію.
Сесія Калуської міської ради, яку не закривали уже впродовж кількох місяців, сьогодні розпочалася досить спокійно — мінімум людей у залі, тільки — «свої». Як виняток — «ряд», заповнений студентами.
«Вікна» подають витяги із сьогоднішньої сесії міської ради — без коментарів.
— Змінюється світ, наша держава, система влади. Вважаю, що у нашому місті теж мають відбутися кардинальні зміни — у владі і громадському житті. Хочу висловити вдячність усім лікарям, які надавали медичну допомогу пораненим на Майдані. Але водночас хочу звернутися до медиків Калущини. Я — не інвалід, але уже 5 років не можу пройти медогляд, бо не даю хабарів, — звернувся до міського голови голова ГО «Грінпіс-Карпати» Роман Переймибіда.
— Поки із такими фактами не почне боротися громада, толку — не буде, — відповів Ігор Насалик. — Якщо є випадки вимагання — звертайтеся до міського голови.
— Мене боліла спина, я лежав у лікарні і мені відмовлялися зробити анестезію, мама була змушена платити гроші. Не треба виганяти з роботи — можна накладати санкції, — звернувся до міського голови студент Віталій.
— Пам’ятаєте, ми з вами говорили біля тіла (очевидно, загиблого калушанина Ігоря Дмитріва. — Авт.), о 5-ій годині ранку: поки молодь не підключиться, ніякого руху не буде, — Ігор Насалик.
У цей час відкрилися двері і до зали зайшли більше десятка активістів з “Правого сектору”. Хлопці були і масках і з битками у руках. Як пояснили потім «Вікнам», наказу знімати маски у них не було.
Хлопці розташувалися вздовж стін зали у ПК «Мінерал» і запевнили: їхня функція — слідкувати за порядком у залі та за процесами, які відбуваються у міській раді.
— Студенти Калуша просять дати пояснення, чому ви на виборах «просували» регіонала, — хлопець у масці до міського голови.
— ожен має право підтримувати того, кого хоче. У мене запитання до вас: знаєте такого народного депутата — Купчака? Хто підтримував його на виборах, хто стояв біля нього з обох боків? (як відомо, член ВО «Батьківщина» Володимир Купчак вийшов із фракції «Батьківщина»), — Ігор Насалик, очевидно, маючи на увазі, що Володимир Купчак був узгодженим кандидатом від «Батьківщини» та «Свободи».
— Ви просували вбивцю — з числа тих 180-ти, хто сидів у Верховній Раді і від’їдав пуза. Він мав стати 181-м, — хлопець у масці.
— Ану, давайте, артисти, скажіть, — тут нема чого носити маски. Підніміть руки — хто з Вас був на Майдані із 18 до 21 лютого? (з «Правого сектору» окремі хлопці у відповідь кричать, що були на Майдані під час розгону студентів, у грудні. — Авт.).
— А тепер депутати — підніміть руки, хто був на Майдані з 18 до 21 лютого? — Ігор Насалик до депутатів.
Частина піднімає руки.
— А хто з вас був на передовій? — «Правий сектор» до депутатів.
— З 18 до 20 лютого нація вирішувала 3 питання: хто ми є, що ми за нація і ким ми будемо. Ми, не задумуючись, сіли в автобус і виїхали до Києва. Це, напевно, були найтрагічніші, але найвизначніші дня нашої держави. Всіх оголосили терористами, всіх оголосили поза законом. Мали бути задіяні 22 тис. людей для розгону Майдану, закрили каналізаційні переходи, готували автозаки для вивезення людей, місця для масових захоронень трупів. Я приїхав на Оранжерейну — вперше побачив стільки тіл. 19 лютого на Майдані було мало людей. У калуській сотні було 25 осіб. Львівська сотня, яка запізнилася, — вони стояли на колінах і просили пробачення, за те, що спізнилися. Оту медика-волонтера, яку поранили на Майдані, — це було за 15 метрів від того місця, де ми несли службу. Я не думав, що Красійчук (Іван Красійчук — головний лікар Калуської ЦРЛ. — Авт.) такий «відірваний» — не тільки надавав медичну допомогу, але й витягував поранених. Ви можете звинуватити міську раду лише у тому, що ми повернулися живі, — Ігор Насалик.
— Дай завершу — ти вже багато слів сказав, дай мені завершити, — до «Правого сектору», які намагалися щось сказати.
Після цього міський голова поставив на голосування два питання — про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Калуша» Ігореві Дмитріву — посмертно, та Івану Стратієнку — коменданту калуського штабу у Києві, який курує калуський Майдан уже продовж 3-х місяців, практично, не виїжджаючи до Калуша.
— Коли тут у місті сказали, що ми поїхали піаритися до Києва. Я цьому діячу (голові Комітету опору диктатурі Петру Цюпі. — Авт.) особисто морду наб’ю. З нами була Руслана з міського телебачення. Вона не нас знімала. Там відключили загальнонаціональні канали — наше завдання було показати нашим громадянам, що відбувалося у Києві. Був би він там (Цюпа — у Києві) — пір’я би полетіло. Руслана, до речі, була і у найгарячіших місцях, і — на кухні була — всюди, де треба, — Ігор Насалик.
Наприкінці сесії міський голова не втримався:
— Я би так зробив із Цюпою, як «свободівці» — із Донієм (як відомо, Олеся Донія побили у туалеті Верховної Ради. — Авт.).
Несподіванкою на сесії стала і пропозиція міського голови про включення до виконкому Володимира Павліва — лідера калуського Автомайдану. Згідно із запевненням Ігоря Насалика, Володимир Павлів — погодився. Однак, його згоду заперечив депутат міської ради Володимир Сорохтей, який запевнив: перед сесією говорив із Павлівим, той своєї згоди — не давав. Самого Володимира Павліва у залі не було.
Зрештою, міський голова відмовився від ідеї ввести Володимира Павліва до виконкому. Натомість, оголосив: вакансія — вільна. Можна подавати пропозиції.
Також Ігор Насалик доручив депутатам обдумати пропозиції щодо матеріальної допомоги калуському штабу у Києві.
Із сьогоднішньої сесії — один втішний висновок. У Калуші Майдан народив новий рух — студентський. Виколисаний революцією, студентський рух — емоційний і прямолінійний. Це — ті люди, які, можливо, не зовсім керовані у своєму запалі, однак, це також ті люди, які не зіпсуті владою, певними зв’язками чи посадами, які не бояться висловити власну думку і не бояться вступати у дискусію навіть із найліпшими ораторами та найвищими посадовцями міста. Зрештою, можливо студентство стане порятунком для міста. Згідно із ідеєю члена Комітету опору диктатурі Лесі Мартиненко, громада не має втягуватися у міжусобні дискусії, а — створити люстраційну комісію і таким чином «пропустити» крізь решето дії кожного чиновника чи — очільника. І, якщо у місті — мовчать, надаючи перевагу говорити поза очі, а не в очі, або ж — просто не втягуватися у дискусії у нинішній час, то саме громада, зокрема — і її «молодіжне» крило здатна люструвати та оцінити дії кожного. Саме тоді, мабуть, і стане зрозуміло, хто і який слід залишить в історії Майдану.