1 березня у виставковій залі Калуша відкрилася тематична виставка “Котику, котику”.
— Назву запропонувала Уляна Паньо. Затвердили всі разом працівники Музейно виставкового центру. Відвідати її можна до 23 березня, — розповіла ”Вікнам” куратор виставки Галина Турчик. — Колись у столиці Польщі я бачила схожу виставку. Згадала про неї, коли організовувала експозицію у Калуші.
Галина керує виставковою залою від листопада, і проводить одну із перших виставок.
Вона призначила відкриття на 27 лютого, бо саме цього дня чимало людей у світі відзначають День котів.
— Спланувала провести відкриття і заодно привітати із Міжнародним днем котів, 1 березня. Але цей день припадав на суботу. У мене вихідний. Так мало бути, що перенесла. І цього дня почалася війна, — розповіла Галина Турчик.
ЕКОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ
Експозиція включає у себе художні роботи, виконані у різних техніках, стилістиці та видах мистецтва. Всі роботи виготовлено у Калуші. Багато художників використовували вторинні матеріали, від чого вони набувають особливо концептуального екологічного звучання.
— У наш час працює “хімія”, — каже Галина Турчик. — Вона дозволяє використовувати різні матеріали. Наприклад, “газетний котик”. Ця робота особлива тим, що автори, виконали її з відходів, які є під рукою. Віка Перейма та Ілона Кавин виконали її вдвох. Обом дівчатам по 15 років.
У виставці взяла участь рекордна кількість людей — близько п’ятидесяти учасників із трьох художніх студій та одного фотогуртка, а також троє професійних художників. Зокрема, з гуртка Петра Карпенка, студії “Ракурс”, які займаються у ПК “Юність”, приватної студії Тетяни Чаборик.
— Учасникам — від 5 років. Саме стільки наймолодшій, — розповідає Галина Турчик. — Багатьом доводилося працювати над собою, тому що вони вперше не малювали на власний розсуд, а виконували поставлене завдання. Керівник студії під час підготовки вчила їх техніці рисунку, пропорціям фігури. Довелося попрацювати. Зате у підсвідомості ці пропорції вже відклалися. Таким чином, багато дітей пройшли важливу школу. Коли виконуєш завдання, учишся.
Завдяки масовості тематична виставка набула розголосу у місті. Щоб побачити роботу свого сина чи доньки, учня чи сусіда в загальноміській експозиції, багато людей прийшли до виставкової зали. І дехто із них — волею обставин, уперше за багато років.
— Постійно доводиться вигадувати нове, щоб залучити людей у виставкову залу. Юлі (керівник студії “Ракурс” Юлія Худяк. — Авт.) довелося пояснювати, як побачити роботу своєї дитини. Доводилося пояснювати, де знаходиться виставкова зала! — ділиться Галина Турчик.
У експозиції найбільша робота — портрет пензля Володимира Чибаря.
— У творі мистецтва, відкривається кілька планів. Чибар Володимир намалював кота, який сів до баби на плечі. Це алегорія, яка відображає тепло, і водночас масу, яка придавлює людину, — зазначає Галина Турчик.
Полотняна кицька стереже портрети своїх живих друзів
Калуська виставкова зала зібрала не тільки живописні полотна, а й декоративні сувеніри, вироби із текстилю, шерсті, пластику, виставку м’якої іграшки та фотографії. Куратор готувала її більше місяця.
— Ще на Різдво погодила тему із керівником Калуського музейно-виставкового комплексу. Уляна Паньо включила її у план заходів. Я видрукувала запрошення, поширила їх серед друзів і знайомих.
Каже, що під час підготовки було складно, бо калуське мистецьке середовище виявилося не готовим до нового формату виставки.
— Наприклад, у Львові — дуже цікаві тематичні виставки проходять часто, бо люди більше цікавляться різними речами. Між нами і Львовом, мабуть, років п’ятдесят, бо там люди звикли працювати. Коли робиш щось самотужки, починаєш більше поважати працю інших. Тоді бажання критикувати само собою зникає, — каже Галина Турчик.
ВІЛЬНИЙ ФОРМАТ
Багато художників дали згоду на участь, а потім зіслалися на обставини і відмовилися. Тож їм у останній момент знайшли заміну. Так серед учасників виставки з’явилися діти зі студії фотографії.
Разом із дітьми куратор розмістила знімки на стенді. Світлини невеликого розміру — 15х18 см. На більші — потрібно було додаткові кошти, адже друкували роботи учасники за свої гроші.
— Багато людей не сприймають фотографію як мистецтво. Клац, клац — і ніби, все. Мене цікавила фотографія, як мистецький твір. От наприклад, Катерина Карпітова, яка вже навчилася бачити у фотографії мистецтво. Її робота “Мисливець”, показує почерк людини, яка вже навчилася ловити момент і створювати образ. Одна із дівчаток — не є учасницею студії. Вона принесла роботи сама. Її котик заглядає в очі, немов він старий і досвічений. Поряд із ним — “дитячі” образи котиків. Фотогурток дуже оживив виставку. Вони змогли показати себе, бо багато хто не знав, що він існує у Калуші. Відтак одразу видно, що діти вчаться.
Додалися до виставки і м’які іграшки, і декоративні речі.
— Леся Кіт пошила мені котика, який стереже фотографії, — поправляє експозицію Галина.
Далі — виріб, який виготовив учасник гуртка початкового технічного моделювання, Дмитро Яцущак. Його дерев’яний кіт, який тримає пірамідку на хвості, цілком підходить для інтер’єру студії раннього розвитку Марії Монтессорі.
А також додала роботи Світлана Хухра — жінка, яка проживає у одному із віддалених мікрорайонів Калуша. Вона багато років доглядає кішок різних порід. На одній зі світлин фотохудожник зловила момент, коли кіт несподівано бачить перед собою мишку.
— Вона дуже-дуже любить котів. Фотографує їх. Деякі відвідувачі запитують: Це правда? Це не фотошоп!
Спеціально для виставки Галина Турчик намалювала дві картини на склі. Обидві у теплих помаранчевих кольорах.
Ще одну роботу представила калуська художниця Вікторія Гетманська. Це авторська картина, виконана художницею цього року, оправлена у віконну раму, що створює сильний ефект присутності.
— У мене, і у Вікторії живопис по склу виходить — по-різному, — каже Галина Турчик. — Кожна робота має своєрідну композицію, пропорції фігур, манеру, як передано риси обличчя. Використовуємо різні фарби. І так кожен художник. Скажімо, є у нас і ще одна робота, дівчина із ЗОШ №1 Марія Войкович. Вона навчалася у художниці Марії Карпатюк із Івано-Франківська. В неї своя техніка. Вона малює із двох боків скла.
Галина Турчик виконує роботи по кераміці. Каже, що їх ніколи не продає, бо відтворити зроблену річ — майже неможливо. В той час як малюнки по склу, які користуються попитом у публіки, продає.
Книга відгуків — не останній у списку об’єктів інтересу відвідувачів виставки. Деколи таки народжуються нові елементи — до теми. Один із відвідувачів залишив короткий коментар: “Як не крути, як не верти — у березні ми всі коти”.
1 березня, Міжнародний день котів, святкується у ООН. Тих кішок, які народжуються 1 березня, називають “березневими”. За даними 1998 року, близько 54 мільйонів людей святкують це свято.
Біографія. Галина Турчик — професійний художник. Народилася у Калуші. Навчалася у ЦХТУМ у студії Гудз Валентини. Закінчила у 1992 році Львівську художню академію по класу декоративно-прикладне мистецтво. Працювала і жила у Львові.
