Скажи “риба”! — “Сєльодка”

До 4-х років життя Анни та маленького Марка нагадувало гру: вгадай, що я сказав? Марк послуговувався своєю мовою. У основному це були склади, які означали певне слово чи дію. Наприклад, “ко-ко” — означало курочка, “пі-пі” – “мишка”, “ам-ам” — їсти. Коли синові минуло 2 роки, а він говорив тільки слово “мама”, Анна кинулася до лікарів. Однак, ті заспокоювали: нічого страшного. На сполох забили вже і медики, коли дитині минуло 3 роки, а ситуація ніяк не поліпшилася.
Для занять із малюками логопеди “Ластівки” використовують багато засобів, створених власноруч. Фото Оксани Пілянської

Марку призначили енцефалограму, яка показала: зони мозку, які відповідають за мовлення, — пасивні.

— Ми розпочали медикаментозне стимулювання мозку і паралельно займалися із логопедом. Заняття дали результат: між 3-ма і 4-ма роками Марк почав вимовляти окремі слова, а у 4 роки, нарешті, заговорив, — каже мама Анна.

Анна настільки перейнялася проблемою сина, що це стимулювало її здобувати другий фах — логопеда-дефектолога.

Випадок Анни нині не унікальний: дітей, які не говорять, погано говорять, не можуть логічно складати слова у реченнях чи не вимовляють окремих звуків — більшає, а випадки — складнішають.

— Це дуже актуальна проблема, — стверджує логопед дитячого садка “Ластівка” Тетяна Рибак. — Мовленнєві порушення стають складнішими. І, якщо раніше були діти із проблемами вимови звуків “р”, “л”, то тепер — шиплячі і сонорні у поєднанні.

Фахівець пригадує: 10-15 років тому, коли логопедичні групи у дошкільному навчальному закладі ще тільки відкривали, наповненість груп була мінімальною. І проблеми у дітей були незначними. Зараз ситуація кардинально змінилася: батьки змушені ставати у чергу до логопедичних груп, які — переповнені.

За даними, які ”Вікнам” навела начальник управління освіти Калуської міської ради Любов Максимович, зараз у черзі до спеціалізованої групи “Ластівки” — 17 дітей.

— Якби до нас зверталися діти, у яких проблема з вимовою 2-3-х звуків, тоді можна було б зробити групи наповненішими,— каже Тетяна Рибак. — Але діти — важкі. Найчастіші діагнози — дизартрія (недорозвинута мускулатура внаслідок ДЦП), ринолалія (вовча губа), сенсомоторна алалія (діти, які не розуміють зверненого мовлення). Часто трапляється так, що на порушення мовлення накладається інший діагноз — аутизм, що у рази погіршує ситуацію.

Часто діти, які не мають проблем зі слухом, не розуміють того, з чим до них звертаються. Просто слова не несуть смислового навантаження, — пояснює Тетяна Рибак. Навряд чи лікар зможе встановити точну причину дефектів мовлення. Однак, складні пологи, прийом антибіотиків у ранньому віці, йододефіцит, зокрема, у період вагітності, — це ті фактори, які могли стати причиною дитячих проблем.

— До нас часто приходять батьки, які пригадують, що діти приймали антибіотики у віці 6-8 місяців. У віці до 1-2-х років слухомовна система чутлива до цих медичних препаратів. А недостатня кількість йоду в організмі, зокрема, і вагітної жінки,  може призвести до недорозвитку органів артикуляції, — каже Тетяна Рибак.


ВИГОВОРИТЬСЯ ЧИ НІ?

Навіть, якщо дитині лише рік, батьків має стурбувати, якщо маля не вимовляє хоча б кількох слів (норма — до 10-ти. — Авт.). Через 8 місяців дитина, зазвичай, вимовляє ще 30 слів, а до 2-х років вона має вільно оперувати не менш, ніж 100-ма словами. Вік від 2-х до 3-х років — період активного збільшення лексичного запасу. У цей же час малеча починає говорити реченнями. Якщо цього немає — батькам варто звернутися до фахівців

— Не пам’ятаю випадків, щоб батьки зверталися до логопеда, коли дитині виповнився рік чи два. Приходять у 4-5 років, коли корекцію проводити набагато складніше, — каже Тетяна Рибак. — Якщо батьки звертаються раніше, ми можемо їх направляти до спеціалізованого обласного центру, де допомагають медикаментозно. Але, насправді, батьки рідко вділяють увагу мовленню дитини у ранньому віці. Чекають на те, що “виговориться”. Або ж сподіваються на те, що це — спадкове: мовляв, тато чи дід також пізно заговорили. Насправді, це — додаткова підстава для того, щоб насторожитися.

До 4-х років дитина може не вимовляти свистячі. До 5-ти років —  шиплячі, від 5 до 6 — звуки “р” і “л”. Однак до початку навчання у школі дитина має вимовляти всі звуки.


ВАЖКА “ГЛАМОТА”

10-річний Мишко картавить: буква “р” у нього виходить із натугою, від того хлопчику ліньки докладати постійних зусиль до її вимови. Розповідає: говорити “р” — довго і нудно. Значно простіше — не ускладнювати собі життя. У класі до того, що Мишко картавить, уже звикли. 

Тетяна Рибак зазначає: раніше логопеди мали часу до 7-ми років: до 6-ти ставили звуки, від 6 до 7-ми — вводили їх у мову. Зараз школа “вкрала” рік. А виправити мовлення у дитини з кожним роком стає складніше, адже звичку розмовляти так, а не інакше, подолати дуже складно.

— Поставити звук — це одне, а ввести у мову, навчити диференціювати — це зовсім інше. І часто діти мають поставлений звук, але у мовленні його немає, — каже логопед.

Якщо дитина не вимовляє звуки, чи — взагалі погано говорить, це позначається і на навчанні. Наприклад, дитина може неправильно писати слова, заміняючи звуки на письмі так, як при вимові. Багато вчителів говорять про те, що це позначається і на розумінні дітей наприклад, дитина може не розуміти чи перекручувати зміст задачі, тексту. Як наслідок — проблеми із навчанням, із засвоєнням грамоти.

— Приблизно третина дітей, які йдуть до першого класу, мають логопедичні проблеми, — розповідає вчитель початкових класів ЗОШ №11 Леся Олійник. — Наприклад, у мене у класі — 30 дітей, з них 8 — мають проблеми із вимовою окремих звуків. Діти із логопедичними проблемами можуть не розуміти, що вони читають, читати із граматичними помилками чи — придумувати закінчення слів. У словах у них букви можуть не відповідати звукам. У першому класі діти спочатку тільки списують слова, і це — трохи легше. Гірше починається наприкінці року — коли починаються диктанти. І часто діти не слухають, як слово вимовляє учитель, а — подумки самі собі диктують. При цьому як говорять, так і пишуть.


Під час занять у дитячому садку “Ластівка”

На думку Лесі Олійник, багато батьків займають пасивну позицію у цій проблемі дитини. Приміром, із такими дітьми періодично займаються логопеди, однак, насправді стається так, що за рік може бути всього кілька занять: то дитина захворіє, то батькам не вистачає часу.

— Часто батьки виявляють байдужість. Мені кажуть: Роман Сушко теж “р” не вимовляє, але — став мером.


ДІВЧАТКА — ТРУДОЛЮБИВІШІ

26-річна Ольга букву “р” вперше вимовила у 5-му класі. Каже: просто набридло, що у класі дражняться:

— Ішла зі школи додому і “рикала” — аж раптом мені вийшло сказати “р”. Коли прийшла додому — одразу всім похвалилася. Цей успіх став для мене стимулом для того, щоб буква “р” з’явилася не тільки як звук, але й — в усіх тих словах, що я говорю.

Тетяна Рибак відзначає: зазвичай, проблеми із мовленням — у хлопчиків. І сформовані логопедичні групи — яскраве підтвердження: співвідношення хлопчиків до дівчаток у групах — 15:1, 13:3. 

— У хлопчиків мова скупіша, — пояснює Тетяна Рибак. — Дівчатка більше говорять. Вони можуть неправильно вимовляти слова, не зв’язувати їх у логічні речення, але говорять вони більше. Крім того, дівчатка — трудолюбивіші, з ними легше працювати. Адже цей процес — не цікавий і одноманітний, і хлопцям часто ліньки або ж просто не цікаво.

Для того, щоб дитина “заговорила”, у логопедичних групах мають цілий арсенал різноманітних засобів. Найперше це — артикуляційна гімнастика для розвитку мовного дихання: щоб дитина правильно вимовляла звуки, потрібно використовувати мовленнєве, а не фізіологічне дихання.

Крім того, діткам розвивають дрібну моторику.

— На кінчиках пальців містяться нервові закінчення, — пояснює Тетяна Рибак. — При їхній стимуляції активізується мозковий центр, який відповідає за мовлення.

Тому у групі діткам масажують ручки і ніжки, виконують різноманітні вправи. І — вчаться говорити під музику — щоб правильно вдихати і видихати. У “арсеналі” логопедів — дуже багато простенького, зробленого руками. Наприклад, вервечка каштанів масажує ручки і ніжки, для пальчиків — “альбом” зі зразками жорсткого килимового покриття: водячи ручками по цих килимках, діти стимулюють нервові закінчення на пальчиках. У коробці — саморобні плетенки–шнурівки, паперові пропелери, різноманітні саморобки для дихальних вправ.

Є і “магазинне”, яке, переважно, купують самі логопеди. Зрідка — дарують батьки: якщо дитина “виросла” чи “переросла”.


РІВНИЙ РІВНОМУ

— Від народження із дитиною треба поводитися, як із рівноправним партнером, не можна “сюсюкатися”, — каже Тетяна Рибак. — Звісно, дитині можна і треба говорити ніжні пестливі слова, але — не “сюсюкати”. Часто батьки навіть заохочують дітей до поганої вимови, повторюючи за ними неправильні слова, які їм здаються дуже милими. До 3-х років у дитини формується активний словник. У 2 роки дитина має вміти складати прості речення. Наприклад, говорити “Мамо, дай пити”, а не просто “Пити”. Мама має наполягати на правильній мові. Якщо мама буде кидатися за чаєм відразу, як дитина скаже “Пити”, у малюка не буде стимулу навчитися правильно говорити.

І головне правило — із дитиною говорити: розказувати казки, обговорювати ситуації, говорити про все, що бачите за вікном чи — на прогулянці. Тоді дитина вчитиметься формулювати свої думки.


ЛОГОПЕДИ — “НА РОЗХВАТ”

За даними управління освіти, у Калуші легкі вади мовлення мають 225 дошкільнят та 277 школярів початкових класів. І всього — 5 логопедів: троє у ДНЗ “Ластівка” і ще двоє — при управлінні освіти, у логопедичному пункті, який сформований на базі ЗОШ №11.

— Із незначними дефектами мовлення ми даємо собі раду на консультаціях, — каже Тетяна Рибак. — Такі діти повинні би були бути у логопедичних групах, але через перевантаженість ми не можемо їх взяти.

У логопедичному пункті у  ЗОШ №11 обстежують дітей з усіх дошкільних навчальних закладів та — початкових класів.

У дитячій поліклініці логопедів — немає. Також жодного логопеда — у Калуському  районі. Тому, якщо батьків у розвитку дитини щось насторожило, вони можуть, насамперед, звернутися до педіатра, який і порекомендує подальший “шлях”. У логопедичні групи дитячого садка “Ластівка” можна потрапити тільки після скерування обласної спеціалізованої комісії. Однак, з вівторка до четверга , з 16.00 до 18.00 у “Ластівці” — день консультацій.