Ігор Насалик на зустрічі Олега Ляшка з виборцями. Фото Сергія Кирика Минулого тижня на Майдані відбулася багатотисячна зустріч лідера Радикальної партії, кандидата у президенти України Олега Ляшка з виборцями.
На зустрічі Олег Ляшко висунув міського голову Калуша Ігоря Насалика на міського голову Києва. За словами лідера Радикальної партії, всі політики говорять, що треба робити, але ніхто не знає як. За його словами, Ігор Насалик знає, що робити і як, зважаючи на його діяльність на посаді міського голови Калуша. Олег Ляшко також зауважив, що коли хвора дитина, то батьки кличуть найкращого лікаря-професіонала. Так, мовляв, вирішила вчинити і Радикальна партія, підтримуючи одного з найкращих діючих міських голів України.
— Офіційне висунення на посаду міського голови Києва розпочнеться 21 квітня, — акцентував Ігор Насалик. — Проте Олег Ляшко, справді, вже анонсував таку подію. Київ — тяжко хворий: від медицини — до освіти та культури. До столиці нині прикута увагу мільйонів. Тому будемо працювати!
Офіційно Ігоря Насалика висуне Київська міська організація Радикальної партії Олега Ляшка. Проте, міський голова Калуша стверджує, що є позапартійним.
Ігор Насалик зазначив, що наміру знімати свою кандидатуру — не має. І — побореться. На його думку, принцип керування містами — однаковий, тільки розміри — інші.
Як відомо, нещодавно лідер Радикальної партії був в Івано-Франківську, де мав запис на місцевій телерадіокомпанії. Участь у запису брали три міські голови Прикарпаття: Івано-Франківська — Віктор Анушкевичус, Коломиї — Ігор Слюзар та Калуша — Ігор Насалик.
За інформацією «Вікон», Ігор Насалик був неприємно вражений, дізнавшись про те, що у програмі братиме участь лідер радикалів. Але уже зараз готовий йти на вибори пліч-о-пліч із Олегом Ляшком.
КОМАНДА
Після одіозного старту Ігор Насалик, скидається на те, пішов у підпілля. Цього тижня міський голова був у Калуші і навіть коментував своє рішення одному із регіональних телеканалів. Однак, часу для того, щоб поставити до відома про своє рішення громаду Калуша — чомусь не знайшов. Це можна було б списати на традиційно погано інформаційну політику міської влади — як наприклад, у випадку, коли на знак протесту проти дій Держказначейства бюджетники міста пішли у безкоштовні відпустки. Або ж — на те, що виборча компанія ще офіційно не стартувала. Але вже невдовзі Ігор Насалик піде у передвиборну відпустку. А досі він не збирав навіть директорів шкіл, які, традиційно, є його рупором — у випадку, коли він хоче донести до містян якусь інформацію у нібито непублічний спосіб. Видається, що міський голова або сам не вірить у власну затію, або ж сама затія не є серйозним проектом.
Натомість, Ігор Насалик різко активізувався у соціальних мережах. Досі був активним тільки в «Однокласниках», хоча його сторінки є майже у всіх соцмережах. Активність почалася зі створення ініціативи «Калуш приймає на лікування» у Фейсбуці. Проект, вочевидь, курує дружина міського голови Гюзель Насалик, яка фігурує на фото із пораненими «майданівцями», яких на лікування відправляють до Калуша.
Паралельно створена сторінка у контактах «Ігор Насалик — кандидат у мери Києва». «Молодіжну» мережу, швидше за все, «веде» син міського голови Максим Насалик — саме він вказаний серед контактних осіб на сторінці.
Головний коник міського голови — зміг у Калуші, зможу й у Києві. Імовірно, і сама кампанія буде вибудована на калуських реаліях, адже уже зараз у соціальних мережах поститься інформація про економічні показники міста, а Ігор Насалик апелює до подібності моделі управління містами, хоча зазначає про різні масштаби.
СКАЖИ МЕНІ, ХТО ТВІЙ ДРУГ…
На фотосесії з висунення у Києві Ігор Насалик позує із традиційним атрибутом Олега Ляшка — вилами. За робочий інструмент українського селянина тримається і давній соратник Ігоря Насалика по УП В’ячеслав Кредісов, а поряд — в. о. голови Української партії Олег Олійник. Ігоря Насалика та В’ячеслава Кредісова поєднують не тільки партійні вузи, але й — бізнесові справи. Кредісов відомий у Калуші інвестор, який зобов’язався відновити кінотеатр «Відродження» та встановити сміттєсортувальну лінію. Ці два проекти мали бути втілені ще 2-3 роки тому. На заваді бізнесмену стали, очевидно, вибори, адже В’ячеслав Кредісов балотувався на виборах до Верховної Ради у Долинському виборчому окрузі. І — програв. Але гроші у вибори — вклав. Можливо, В’ячеслав Кредісов і цього разу робитиме фінансові вливання у виборчу кампанію, у якій фігурує Ігор Насалик. Адже, малоймовірно, щоб міський голова Калуша вів виборчу кампанію виключно власним коштом.
У 2012 році Олег Олійник вітав УП та себе із тим, «що ми позбулися Ігоря Насалика». Така реакція була обумовлена вчинком міського голови Калуша, який очолював Українську партію: Ігор Насалик зробив спробу саморозпустити партію і влитися у «Громадянську позицію» Анатолія Гриценка. За ним пішла частина партійців, а сам Ігор Насалик став заступником Гриценка по партії. Попри зусилля Ігоря Насалика, УП своє існування не припинила. Злиття УП і ГП — не відбулося, а саморозпуск УП — не підтвердився.
Союз Гриценко-Насалик проіснував недовго. 1 серпня 2012 року Ігор Насалик у коментарі “Вікнам” фактично підтвердив свій вихід із “Громадянської позиції”. Сталося це після того, як Об’єднана опозиція не висунула його кандидатом по одномандатному виборчому округу №85 (з центром у Калуші).
Торік Ігоря Насалика в УП уже розглядали, як прихильника, а Олег Олійник не мав нічого проти повернення міського голови Калуша у лави УП. Нині Ігоря Насалика та Олега Олійника пов’язують не тільки партійні інтереси. Наприклад, нещодавно міський голова заявив про намір забрати у власність міста готель «Меркурій», який належить ВАТ «Оріана». У цьому нібито є сприяння від Фонду держмайна, де зараз працює Олег Олійник. У коментарі «Вікнам» Олег Олійники підтвердив: така можливість, справді, існує.
УП і «Громадянська позиція» — не єдині політичні проекти, де «відзначився» Ігор Насалик. Його діяльність позначена кількома переходами по фракціях: фракція «Наша Україна» — 15 травня 2002 — 10 грудня 2002; фракція «Регіони України» — 20 червня 2003 — 14 травня 2004; фракція Української Народної Партії — 16 березня 2005 — 29 листопада 2005; фракція Блоку Юлії Тимошенко — з 2 грудня 2005 — 11 січня 2006. 10 квітня 2011 року — голова Політичної Ради «Українська партія».
БЛЕФ ЧИ НІ?
Чи є наміри Ігоря Насалика стати очільником Києва реальними? Швидше за все, Ігор Насалик реально оцінює свої шанси, адже у боротьбі за посаду зійдуться якщо не «метри» української політики (бо «метри» будуть задіяні на президентських виборах), то — відомі киянам особи, частині із яких рейтингу додала їхня поведінка під час Майдану. Ігор Насалик відомий у вузьких столичних кругах, що трохи замало, щоб претендувати на крісло столичного очільника. Крім того, «круги» міського голови, переважно, «проминуловладні», про що, звісно, на виборах краще не згадувати.
Українські політологи вважають Олега Ляшка технічним кандидатом на президентських виборах. Його роль — відбирати голоси у «важковаговиків»: роззосередити електорат Порошенка, Тимошенко та Гриценка. Навряд чи «технічний» кандидат у президенти може виставити реального кандидата у мери. Однак, міський голова Калуша — міста Західної України, яке голосно проявило себе на Майдані, можливо, навіть на рівні зі Львовом, — стане якоюсь мірою «родзинкою» передвиборної кампанії Олега Ляшка. А Ігор Насалик якоюсь мірою «сприятиме» завданню Ляшка. До речі, політтехнолог Сергій Гайдай припускає, що Олег Ляшко — проект, який «виростила» влада Януковича.
— Ляшко може девальвувати будь-яку ідею, будь-який рух або будь-якого політика. Якщо міцно його обійме, “очолить”, або просто стане поруч. Моя версія, звідки гроші, швидше за все, вірна. Прослідкуйте, кого, які рухи і які ідеї за минулий рік “очолював”, підтримував, брав участь, ну і відповідно, каналізував цей діяч. Чорнобильців, селян, пенсіонерів, афганців, вчителів, борців за українську мову. Всіх тих, хто виступав проти влади і міг для цієї влади створювати репутаційні незручності, — написав він.
Олега Ляшка вважають проектом екс-глави Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна.
— Сьогоднішні контакти із Банковою, тобто із Адміністрацією Президента і особисто із главою адміністрації Сергієм Льовочкіном усім загальновідомі: що скаже Льовочкін, те буде робити Насалик, — відгукнувся про Ігоря Насалика народний депутат, очільник облансої “Батьківщини” Дмитро Шлемко.
Сергій Льовочкін та Дмитро Фірташ публічно підтримали союз Порошенко-Кличко, хоча, деякі політологи вважають, що це Петру Порошенку рейтинги — не підніме. Раніше ЗМІ неодноразово писали, що Сергій Льовочкін — один зі спонсорів «УДАРу», і навіть сприяв проведенню парламентської компанії Віталія Кличка.
— Заява Віталія Кличка стосовно зняття в його користь з виборчих перегонів інших ймовірних кандидатів викликала у мене подив та неоднозначні думки. Перше. На сьогоднішній день офіційне висування кандидатів на посаду міського голови не розпочато. До нього ще досить часу, тому ми не можемо точно знати орієнтовну кількість претендентів. Наступне. Закликаючи ще до початку змагання між кандидатами на посаду міського голови знятися на свою користь, Віталій Кличко позбавляє киян права вільного волевиявлення, тобто пропонує «вибір без вибору». Третє. Вищенаведене підтверджує, що, очевидно, Віталій Кличко не впевнений у своїй перемозі, тому його заяву можна розглядати як прояв панічного настрою. І насамкінець. Після проходження законних процедур висунення та реєстрації кандидатів на пост київського мера я погоджуся зняти свою кандидатуру на користь Віталія Кличка, якщо він зуміє публічно довести, що професійно володіє системними знаннями щодо управління містом, продемонструє елементарне розуміння процесів бюджетоутворення, фінансів, стратегії розвитку міста, — такий пост з’явився на офіційній сторінці Ігоря Насалика у Фейсбуці.
Можна припустити, що Ігор Насалик розглядає можливість зняти свою кандидатуру на користь іншого кандидата. Чи це буде Віталій Кличко, чи — хтось інший, — про це, можливо, відомо уже або стане відомим ближче до виборів.
Але яка вигода для Ігоря Насалика бути висуванцем від Радикальної партії, адже, виникає питання: чи то його більше «прикрашає», чи — компрометує? Але логіка — є і досить сильна: на осінь багато політиків в Україні прогнозують позачергові вибори — парламенту та місцеві. Ігор Насалик кілька разів безрезультатно намагався «повернутися» до Верховної Ради, востаннє — на парламентських виборах у 2012 році, коли опозиція не висунула його єдиним кандидатом на Калуському виборчому округу, а своїм шансом міський голова поступився «регіоналу» Валерію Келестину. Тепер, засвітившись у Києві — навіть під знаменами скандального політика, Ігор Насалик матиме шанс, якщо не заявити, то, принаймні, нагадати про себе.
