Учасникам таборування найбільше запам'ятався нічний алярм. Фото з vk.com Зранку 9 травня на площі Героїв зібралися не тільки ветерани Великої Вітчизняної війни: поруч із новеньким автобусом, який влада замовила для ветеранів, скромно стояв старенький сільський «бусик». Ним учасники вишкільного табору «Чорний ліс» імені Степана Бандери мали добиратися до місця таборування. Коротка інструкція із техніки безпеки — і в дорогу. Молоді хлопці швидко несуть до автобуса клунки, у яких — і намети, і спальники, і каремати, і їжа та багато іншого необхідного у польових умовах. Учасники вишколу — молодь: старшокласники або студенти. Серед них — і троє наймолодших: учні середньої школи.
— «Чорний ліс» імені Степана Бандери — щорічний регіональний вишкільний табір, який Молодий Народний Рух проводить для шкільної та студентської молоді з 2008 року. Щороку таборово-вишкільний сезон у нашій організації розпочинається весняним «Чорним лісом» та закінчується листопадовим «Усусом». Тому, власне, «Чорний ліс» для симпатиків та нових членів, спрямований на їх початковий вишкіл, прилучення до цінностей організації та ознайомлення з основами табірництва та скаутингу, — каже голова обласної організації Молодий Народний рух (МНР) Олег Савка.
Поки хлопці переносили речі з автобуса, дівчата прибирали у дерев’яних будиночках. І хоча усі ночували у наметах, будинки служили чудовим захистом від грози. Місцевий парох Михайло Королюк погодився відслужити Літургію у польовій капличці, що наблизило умови таборування до часів УПА, додавши таємничості та містичності, — вважає член МНР Мар’яна Савка.
Потім священик благословив усіх, а учасники табору виконали гімн.
У таборах на кшталт цього потрібна дисципліна та організованість, — вважає учасниця табору Вікторія Малиняк. Тому усі учасники були поділені на чоти, котрі, у свою чергу, ділилися на рої. Такий поділ забезпечив порядок та рівномірний розподіл обов’язків, адже рівність у правах була однією із головних моральних засад вишколу.
— Кожен день у таборі розпочинався із руханки, яка включала невеликий крос, загальнозміцнюючі, дихальні вправи, — ділиться Вікторія Малиняк. — Наступним етапом було вмивання у річці, холодна вода у якій пробуджувала і тіло, і розум. Потім був смачний та поживний сніданок, приготований інтендантами з любов’ю. Були й гутірки з різноманітною тематикою, починаючи з лекцій, що сприяли гартуванню учасників як свідомих особистостей, і закінчуючи уроками з виживання в умовах дикої природи, та заняттями із самооборони. Також під час таборування між хлопцями було проведено змагання з регбі, між дівчатами — з футболу. І взагалі, оскільки це був вишкіл, то одним з пріоритетних напрямів була саме фізична підготовка. Будь-які покарання за порушення дисципліни були у формі фізичних вправ. А оскільки у «Чорному Лісі» ми були однією великою злагодженою командою, то там діяв принцип «один за всіх, і всі за одного». Це чудово стимулює, щоб добре подумати, перш ніж щось зробити, бо ти розумієш, що відповідатимуть за твої вчинки всі разом.
— У межах вишколу таборовики мають можливість ближче познайомитись з елементами пластового впоряду, систем самозахисту, виживання в умовах дикої природи та в ситуаціях збройних конфліктів, а також елементам техніки протидії інформаційній агресії та захисту власної психіки від інформаційних маніпуляцій. Після цього кожен молодорухівець обирає для себе конкретний напрям, у якому вже самостійно продовжує вишкіл упродовж року. Окрім того, такі табори є найоптимальнішим середовищем для прищеплення “новобранцям” моральних цінностей організації (мужності, чесності, жертовності та побратимства) й поборення противних їм антицінностей (боягузтва, підлості, корисливості та егоїзму), — каже Олег Савка.
Інструктори у таборі працювали різнопланово: ”Боєслав” дав майстер-клас із фізичного гарту із елементами військового вишколу; Олег Мазур навчав учасників табору виживати у польових умовах; Володимир Кушлик навчав самозахисту та рукопашному бою. Крім того, молодь учили, як не загубитися у сучасному інформаційному просторі.
— У розвинутих країнах уже давно зрозуміли, що треба давати не інформацію, а навички отримувати інформацію самим з усього, що може бути носієм інформації, а не тільки текстів. Сьогодні це дуже важливо. Не дарма американські психологи кажуть, що людина, яка володіє критичним мисленням, є вільною І таких людей вважають дуже цінним капіталом держави, бо ніхто не заперечує, що наше суспільство вже перейшло у нову фазу суспільних відносин: було — індустріальне, тепер — постіндустріальне або інформаційне, — каже Леся Мартиненко.
Вона навчала учасників табору відрізняти правду і пропаганду в інформаційних повідомленнях. Як приклад, молоді пропонували одне із повідомлень до одеські події — коли внаслідок протистоянь в Одесі загинуло 48 людей.
— Я взяла карту Одеси, показала, де — Грецька площа в Одесі, а де — Куликове поле. І чому не можна вважати, що ультрас започаткували конфлікт, — пояснює Леся Мартиненко.
Організатори табору влаштовували учасникам справжні випробування — нічні алярми, які імітували напад на табір «сепаратистів». Учасникам табору довелося серед ночі з ліхтариками у руках шукати сепаратистів та поцуплений ними прапор.
— Неможливо описати чи передати словами той стан, коли в крові зашкалює адреналін, серце мало не виривається з грудей, втома просто забувається, а в голові лунає лише одна думка про те, що треба виконати завдання покладене на нас, — описує Вікторія Малиняк.
Загалом, таборування — вдалося. А його учасники привезли із собою додому ціле море позитивних вражень.
— Чорний Ліс — це не просто табір. Це місце, в якому минуле зустрічається з теперішнім, де панує дух наших предків, які були незламними у боротьбі за вільну Україну, це джерело життєдайної енергії, яка запалює в нас дух щирих українців. Там ми знайшли багато нових друзів та низку неймовірних спогадів, які назавжди залишаться в наших серцях. Ми не кажемо йому: «Бувай, — ми кажемо, — до зустрічі», — підсумувала Вікторія Малиняк.
Олег САВКА, голова обласної організації “Молодий народний рух”:
— У вишкільному таборі ми приділяємо велику увагу формуванню у молодих людей аналітичного й критичного мислення, вчимо моделювати наперед різні ситуації й шукати з них найоптимальніші виходи. Так ще на таборах в 2009 й 2010 роках ми моделювали ситуацію анексії Криму (у зв’язку з закінченням терміну оренди баз), а з 2011 року готувались до протидії диктатурі всіма законними методами.Тому, коли почалися революційні події в листопаді минулого року, наші активісти стали кістяком студентської хвилі опору диктатурі.
А в даний час, коли в країні відбувається військова інтервенція РФ, під орудою якої діє ціла мережа терористичних угрупувань, то не тільки військові, а в першу чергу цивільні особи повинні бути підготовані й навчені, як вижити й не стати жертвою терористів та окупантів. Це також є одним із завдань наших таборів.
Наталя МАСЛЮК, учасниця табору:
— Спочатку я думала, що у таборі ми будемо просто відпочивати. Проте, події у ночі різко змінили мою думку. Ніч була прохолодна і темна. Місяць ледь-ледь проглядав із-за хмар. Вартували лише хлопці, бо дівчат з якихось певних причин. (у первісному варіанті — через якісь дурацькі правила) вважали незграбнішими, боягузливішими і невитривалими. Вартові раз по раз ходили повз наші намети, прислухаючись до нічної тиші. Була приблизно половина третьої ночі. І я вже давно спала. Раптом мене розбудив довгий пронизливий гудок і різкий вигук: «Алярма! Збір — одна хвилина. Чотові — до старшого». Мої сусідки, з якими я жила у наметі, ехом мляво повторювали: «Алярма». І, схопившись, почали швидко одягтися. Вискочивши із намету, ми побігли до шеренги сонних людей, які виструнчились перед командиром.
— Слава Україні! — крикнув командир друг Карпат. — Героям Слава! — твердо і рішуче відгукнулася шеренга.
— Цієї ночі, друзі, ми втратили честь табору. Вартові не встерегли прапор «Молодого руху». «Сепаратисти» викрали його. Відновити честь можна лише одним: знайти прапор, «сепаратистів — спіймати!», — ознайомив усіх друг Карпат.
Вартові нахмурено стояли збоку. Я механічно подивилася на місце, де вдень майорів прапор. Канат висів розрізаний, а самого прапора не було. Хтось зірвав його зі щогли. — Беремо ліхтарики, перевіряємо у наметах і кущах. Швидко! Розхід! — гримнув командир.
— Слава! — кинула шеренга і всі подалися шукати «сепаратистів» Найменшим дозволили залишитись у наметах. Але я відчувала, що уже не засну і пішла з іншими перевіряти кущі. «Сепаратисти» вирішили зганьбити «Молодий рух»: просто заховали прапор під машиною і втекли. Але ми знайшли наше знамено! Ніч закінчилася різким вигуком командира: «Загін, спати! Відбій — через 5 хвилин. Алярма закінчилася!»
Я певна, що цієї нічної алярми у Чорному лісі я ніколи не забуду.
