Музикант гурту “Hypnotunez” Гера Луїдзе: “Панк-рок, який грають джазмени”

У Калуші виступив свінг-бенд “Hypnotunez” — сучасний swing‘n‘shout бенд, сформований в Україні у 2013 році. Уже встиг заявити про себе у колах поціновувачів джазової музики.
Переглядів: 947
Дискографія гурту поки що налічує тільки один альбом: "Swing Me Up!", який вийшов у 2014 році. Фото зі сторінки гурту у

Колектив складається із чотирьох учасників, яких зібрав лідер групи — Гера Луїдзе (вокал, контрабас), який до проекту грав у нео-рока-біллі/нео-свінг колективі “Бандитоз Бенд” (із якого до нього приєднався ударник — Максим Курбатов). Місце гітариста зайняв Денис Стародубець, а тенор-саксофона — Тимур Ахтамов.

Загадкова назва “Hypnotunez” народилася одразу. Від минулої осені гурт чотирма парами рук чітко вимальовує межі власного стильового напрямку, який самі учасники ідентифікують як swing‘n‘shout.  Наразі гурт інтенсивно напрацьовує новий матеріал, готується до літнього концертного турне.

”Вікна” поспілкувалися із фронтменом гурту Герою Луїдзе. Він розповів про створення гурту, плани на літо та про пост-панковий образ Калуша.

— До якого стилю самі себе відносите?
— Shout-swing, shout’n’swing — це ім’я для стилю, яке до нас раніше не використовував ніхто. По-перше, у нас доволі агресивна манера виконання наших пісень. Я сам багато кричу і хриплю. Тому і “шаут”. І по-друге, мені хотілося створити і підтримувати якусь свою атмосферу. Не кращу і не гіршу, але не таку, як у когось. На вчорашньому концерті у Калуші (25 травня. — Авт.) я помітив, що якби джаз-мени почали одразу давати панк-рок, це був би гурт “Hypnotunez”. 

— Кого любите слухати, маєте кавери?
— У нас є кавер на Кеба Келовея (актор кіно, відомий темношкірий американський блюзмен і джазмен 30-их. — Авт.), і навіть на The Prodigy. Я не обмежую себе у цьому плані. Головне — залишати у джазі джаз і додавати його туди, де його немає. Ну, і, звичайно ж, не забувати робити панк-рок 30-их, наповнений нашим гіпнотизмом і магнетизмом.

— Чи доводилося виступати в інших країнах?
— За кордоном ми ще не грали, але надіюся, що в інших країнах ми будемо горіти не рідше, ніж удома.

— Ти постійно живеш у Вінниці? Як тобі аудиторія?
— Так, я живу у рідній Вінниці. Дуже цим горджуся і люблю своє місто. Як і публіку в ньому. Ми дуже часто граємо просто на вулицях. Іноді танцюють милі дітки, іноді п’яні гульвіси, але все це весело і здорово.

— Перший концерт — це як перша полуниця. Коли і де відбулося “хрещення” “Hypnotunez”?
— Перший концерт ми зіграли вже близько 8 місяців тому, у рідному місті. Назва із того часу не змінювалася , і швидше за все, ніколи не зміниться. Склад став дещо інший, з того часу у нас змінився гітарист. Було круто. Ми тоді горіли будь-якими концертами.

— Які плани?
— В червні ми їдемо на фестиваль, який відбудеться у нашому місті Калінінграді. Разом із нами Україну будуть представляти два чудові колективи: Outer Space і Руки’в Брюки.

У цілому у нас дуже щільний графік, наскільки це можливо у нашому випадку. Британські вчені вже довели, що саме ми — гурт, який найбільше гастролює із Вінниці.  Варто додати, що п’ятого учасника нашої групи, якого немає на сцені — звати Іван Савалов. Це наш концертний менеджер. 

— Де вам краще виступати, у камерному місці чи на open-air?
— Я люблю відкриті майданчики за простір для руху — іноді мене відносить далі, ніж потрібно. Але у пабному форматі є свої радощі, особливо, коли нас багато, а сцена крихітна. Буває — весело. 

— Канал Pig Destruction Unit, який поширює ваш кліп, це ваш продюсер?
— PDU — це цех із виробництва музичних кліпів, різних інших відео і не тільки. Це все вони і продюсують. У них було знято наш дебютний кліп, на пісню “Swing Me Up!”

— Ви граєте музику для дорослих…
—  Ну, можливо... Хоча, швидше, ми Великі і Жахливі, ніж Драйвові та Сексапільні. Головне — давати джазу і рвати баяни. Усе решта вже і не має такого значення!

— Чи важко керувати гуртом?
— В нашому гурті — демократія. Як у фінансовому, так і у творчому плані. Хоча я,  як фронтмен і як людина, яка затіяла цю всю “заворуху”, завжди готовий узяти на себе трохи більше відповідальності і праці.

— Дуже дякую за цікаву розмову!

Розмовляла Марта ГАЛКІНА