“Радикальні” вибори Насалика

6 квітня на Майдані лідер Радикальної партії Олег Ляшко висунув Ігоря Насалика кандидатом на виборах на міського голову Києва. Але далі слів — не пішов, й офіційно Ігоря Насалика — не підтримав, тому той ішов на вибори самовисуванцем. Ігор Насалик на виборах міського голови Києва отримав близько 0,5% голосів киян. Політологи пояснюють такий результат відсутністю стратегії і команди. А міський голова Калуша стверджує: виборами — задоволений.
Переглядів: 265
Ігор Насалик протестувався на поліграфі. Фото Рада громадських ініціатив/Facebook

6 квітня лідер Радикальної партії Олег Ляшко на велелюдному зібранні на Майдані висунув міського голову Калуша Ігоря Насалика кандидатом на міського голову Києва.

— Тут і сліпий побачить, що Насалик — людина діла. Київ має шанс стати столицею світу. Але для цього потрібен гідний керманич. Такий, як Насалик, — переконував Олег Ляшко.

Однак, далі слів — не пішов: Радикальна партія не підтримала Ігоря Насалика на мера Києва офіційно, і той пішов на вибори самовисуванцем. 

Зсередини квітня міський голова Калуша пішов у передвиборну відпустку і, фактично, зайнявся передвиборною кампанією. Громаді Калуша про свої плани не сказав.


ТАКТИКА…

Упродовж приблизно півтори місяці Ігор Насалик мало “світився” у ЗМІ, проте, обирав тактику, яка могла би прозвучати “гучно”. Наприклад, участь у політичному ток-шоу Савіка Шустера. Або — перевірка на детекторі брехні, яку проводила “Рада громадських ініціатив”.

За озвученою інформацією, перевірку на детекторі Ігор Насалик пройшов абсолютно безкоштовно і виявився одним із восьми кандидатів, які погодилися на процедуру. Компанію міському голові Калуша не склав ніхто із фаворитів виборчих перегонів. Оприлюднені результати тесту засвідчили чуттєвість Ігоря Насалика до блоку питань про хабарі та причетність до криміналу. Проте, за результатами тесту кандидат набрав максимально можливу кількість балів.

До своєї виборчої кампанії Ігор Насалик активно залучав і Калуш. Зокрема, на сесії міської ради мер оголосив: калуська Народна гвардія їде на підмогу миколаївцям на 9 травня. Водночас голова Миколаївської ОДА Микола Романчук заперечив, що звертався “до Західної України із проханням направити до Миколаєва роту народних гвардійців”. Калушани на Схід так і не виїхали: з’ясувалося, що не мають зброї. Проте, поїхали до Києва, що стало інформаційним приводом для виборчої кампанії Насалика.

Міський голова Калуша використовував і своєрідний адмінресурс: медики та освітяни йшли у безкоштовні відпустки та їхали до Києва — агітувати за Ігоря Насалика у лікарнях та школах. Акцент передвиборної програми Ігоря Насалика — запровадження безкоштовної медицини у Києві, прозорість бюджету та подолання корупції впродовж 90-а днів. У 2006 році, коли Ігор Насалик ішов на вибори міського голови Калуша, він обіцяв збудувати власним коштом 2000 метрів житла для соціально незахищених верств населення та за власний кошт забезпечити цілодобове водопостачання міста. А от у 2010 році Ігор Насалик калушанам не обіцяв нічого — ні власним, ні коштом бюджету. 


…І СТРАТЕГІЯ

Ігор Насалик на виборах міського голови Києва стартував несподівано і голосно, заручившись на початках підтримкою одіозного політика. У 2006 році Ігор Насалик також балотувався у мери Калуша несподівано. Проте, тоді він, радше, ставив собі за мету підняти рейтинг партії Еко+25, у складі якої намагався потрапити до Верховної Ради. Ігор Насалик “витягнув” і вибори у Калуші у 2010 році, здобувши не тільки переконливу перемогу, але і забезпечивши собі “армію” у міській та обласній раді. Розрахунок тактики міського голови простий: взяти рейтингом, і при цьому — витратитися по-мінімуму. Але, якщо Калуш такі “наживки” ковтав, то у Києві — не пройшло. Очевидно, що навіть кампанії, спрямованої не на перемогу, а на популяризацію, потребують більш грунтовної підготовки, із залученням фахівців своєї справи: соціологів, піар-менеджерів, імідж-мейкерів. І — більш широкої інформаційної кампанії. Або, принаймні, підтримки популярного політичного бренду.

Радикальна партія Ляшка на виборах до Київради посіла друге місце після “ударівців”, набравши 9% голосів киян. Очевидно, що підтримка Олега Ляшка суттєво наростила б міському голові політичних балів. “Вікна” не змогли отримати коментар від лідера “радикалів”, а от сам Ігор Насалик пояснив це обтічно — фінансово-політичною складовою. Можна припустити, що підтримка Олега Ляшка мала коштувати Ігореві Насалику надто дорого.

Очевидно, була і спроба №2 заручитися підтримкою когось із кандидатів у президенти. Буквально за два дні до виборів на одному із телеканалів з’явилася інформація, що Ігоря Насалика підтримала Ольга Богомолець. Але інформація не підтвердилася і дуже швидко зникла із сайту телеканалу.

Територіальна виборча комісія ще не завершила підрахунок голосів, однак, попередній результат Ігоря Насалика на виборах міського голови у Києві — 13-е місце з 18-ти кандидатів. На виборах Ігор Насалик набрав 0,59% голосів киян. Тобто, міського голову Калуша підтримали близько 12 тисяч киян. Це — більше, ніж проголосувало за Ігоря Насалика на виборах міського голови Калуша у 2006 році (тоді його підтримало більше 9 тисяч калушан. — Авт.), але приблизно вдвічі менше за тріумфальний результат Ігоря Насалика у 2010 році, коли довіру йому висловили більше 90% виборців Калуша. Але, у будь-якому випадку, у масштабах Києва це — мало.


ПРОГРАВАТИ ТРЕБА ВМІТИ

Вибори до Київради також містили кілька сюрпризів. Якщо майже 40% голосів киян, які набрала партія “УДАР”, — логічні з огляду на фаворита виборів міського голови Києва Віталія Кличка, то результати, які показала Радикальна партія Олега Ляшка (9,07%), — неочікувані. Хоча, можливо, ще більш неочікуваним став низький результат “Батьківщини” (4,07%) і — нове обличчя київської політики — “Самопоміч” міського голови Львова Андрія Садового: партія набрала більше 6% голосів киян. Кандидатуру Андрія Садового розглядали як одного із претендентів на пост президента України.

— Для мене важливий Львів. Було б некоректно, якби я сьогодні покинув його заради власних амбіцій. Кожному важливо робити ту роботу, яку він може робити добре, — пояснив міський голова Львова Андрій Садовий свою відмову балотуватися.

Однак, Андрій Садовий заклав фундамент у великій політиці, вдало скориставшись моментом. І це — яскравий приклад виваженої стратегії. Інший приклад — власник “Буковелю” Олександр Шевченко, який 25 травня переміг на проміжних виборах народного депутата України в одномандатному окрузі №83 із центром в Івано-Франківську. На виборах у 2012 році Олександр Шевченко програв нинішньому віце-прем’єру Олександру Сичу, однак, не опустив рук і взяв реванш через 2 роки.

Ігор Насалик ніколи не вмів програвати. І роки, проведені у Калуші, ймовірно, даються взнаки: відсутність сильнішого гравця не стимулює.

Реакція Ігоря Насалика на результати виборів була дуже скупою: “Вибори закінчилися — вибори розпочалися”, — написав він на своїй сторінці у Facebook. Хоча, наприклад, Олег Дерев’янко, який за результатами виборів розмістився нижче від Ігоря Насалика, публічно подякував киянам за підтримку, зауваживши, що це для нього дуже важливо. 

— Можливо, це не так багато в масштабах міста, але для мене це значить дуже багато, адже знаю, що всі люди, які мене підтримали, є лідерами думок, освіченими, свідомими і небайдужими громадянами, — зауважив Олег Дерев’янко.

У 2012 році, коли на виборах до Верховної Ради кандидат, якого підтримував Ігор Насалик, програв, міський голова Калуша довго не міг цього пробачити калушанам, а частина бюджетників відчули “невдалі вибори” на своїй “шкірі”. Добре, що цього разу у виборах було задіяно небагато калушан.