Калуш довіряє Тимошенко на третину менше, ніж район

Позачергові вибори президента 25 травня відбулися за рекордної явки виборців та у складних політичних умовах. Українці продемонстрували сплеск громадської активності, простоюючи величезні черги та інколи долаючи сотні кілометрів, щоб потрапити на дільниці для голосування. Це стало своєрідною відповіддю російським агресорам, які упродовж кількох місяців дестабілізують ситуацію у країні, через яких сотні українців поплатилися життям. Уперше за історію своєї незалежності Україна отримала президента у першому турі голосування. "Вікна" досліджували особливості голосування на Калущині.
Переглядів: 728
Вибори у Калуші минули спокійно і без ексцесів. Хіба що біг-борд майбутньому президенту трохи понищили. Фото Ігоря Мудри

Вибори в Україні пройшли за важких політичних умов — фактично, у стані неоголошеної війни. Напередодні виборів шість хорів зі Львівщини та Івано-Франківщини піднялися на гору Хом’як, щоб заспівати молебень за Україну. Разом із ними йшли десятки туристів з різних областей України.  Коли до прямої трансляції молитви на горі Хом’як залишилася одна хвилина, Руслана Лижичко зателефонувала у Донецьк, який теж зібрався для спільної молитви за мир і спокій в Україні. Молитва за мир і спокій в Україні на висоті 1544 метрів над рівнем моря — це особливі слова в особливому місці. На горі Хом’як розташована ротонда Пресвятої Богородиці. Також присутні на молитві розгорнули велетенський національний прапор.

На виборах президента 25 травня українці продемонстрували рекордну за багато років явку й обрали нового президента за один тур. Для багатьох виборців сам факт дострокових виборів президента став важливішим, ніж навіть переможець.

У виборчому окрузі №86, до якого входить Калуш і Калуський район, явка громадян становила майже 79%, тоді як на позачергових виборах 2012 року — 65,6%. Калушани та мешканці району у своєму виборі підтримали загальноукраїнські тенденції. 

Так, Петру Порошенку прогнозували перемогу ще напередодні виборів. Високий рейтинг “шоколадного короля” пояснюють військовою та політичною кризою у країні.  А Петра Порошенка вважають компромісною фігурою, яка може об’єднати Україну, та досить сильною фігурою, щоб протистояти російській агресії.

Найбільшу підтримку Петру Порошенку продемонстрував захід країни та — Київ: від 61 до 69%. Четвертина всіх виборців Петра Порошенка, за даними екзит-полів, — це люди пенсійного віку. А найменше лідера перегонів підтримала молодь. 
Прикарпаття дало переможцю президентських виборів 65,1% голосів.

Юлія Тимошенко посіла другий результат на виборах, проте, зі значним відривом від лідера перегонів. Вона набрала вчетверо менше голосів, ніж Петро Порошенко. Найбільше голосів Юлії Тимошенко дала Чернігівщина, Хмельниччина, Волинська та Чернівецька області — максимум 19,6%. На Івано-Франківщині Юлія Тимошенко набрала близько 15% голосів. А на Калуському виборчому окрузі — 17,2% (це при тому, що на парламентських виборах у 2012 році “Батьківщину” підтримали більше 40% прикарпатців. — Авт.). Традиційно, мешканці сіл мають до Тимошенко більше довіри, ніж містяни.

На думку політологів, результати виборів засвідчили про те, що пік популярності Юлії Тимошенко — минув, і країна потребує нових облич у політиці. Її потенційний виборець — це український пенсіонер: саме люди пенсійного віку дали Тимошенко майже третину всіх голосів.

Несподіванкою цих виборів став лідер “радикалів” Олег Ляшко, який в усіх екзит-полах набрав більше 8% голосів виборців. На думку політологів, Олег Ляшко перетягнув на свій бік  частину електорату Олега Тягнибока своїм радикалізмом. Хоча, політологи і не приховують: просто час такий. Якщо ситуація у країні зміниться і пристрасті — вщухнуть, Олег Ляшко може втратити свої позиції. Але наразі Радикальну партію Олега Ляшка розглядають як одну із політичних сил, яка може з успіхом “зайти” до Верховної Ради на виборах восени.

Олег Ляшко найбільше імпонує молоді, яка становить більше третини від загальної кількості його виборців. Найменше його підтримали пенсіонери. Найбільшу підтримку Олег Ляшко отримав у кількох північних, центральних та західних областях. Прикарпаття також дало йому на 1% більше, ніж становить його загальноукраїнський рейтинг. Калуш і Калуський район у підтримці “радикала” були майже одностайними — на рівні 8,4%. І це при тому, що на парламентських виборах у 2012 році Радикальна партія Олега Ляшка по Калуському виборчому окрузі ледь натягнула пів-відсотка. 

Найбільший осад від цих виборів, мабуть, в Олега Тягнибока. “Свобода” Олега Тягнибока стала відкриттям попередніх парламентських виборів, набравши 10% і провівши 25 народних депутатів за списком і ще 12 — “мажоритарників”. Зараз рейтинг Олега Тягнибока не дотягує навіть до 2% — причому, навіть у традиційно “просвободівських” західних регіонах України, де партія на минулих парламентських виборах навіть “виривала” перемогу у “Батьківщини”. Прикарпаття, яке на минулих парламентських виборах висловило “Свободі” підтримку на рівні 40%, зараз дало Олегу Тягнибоку 1,8% голосів виборців. На такому рівні “Свободу” на минулих виборах підтримував Схід.

Анатолій Гриценко міг би набрати на кілька відсотків більше, якби проти нього не спрацював технічний кандидат Гриненко. Порівняно із 2010 роком Анатолій Гриценко майже вп’ятеро наростив свій результат.

На Прикарпатті Сергій Тігіпко і Михайло Добкін набрали у межах статистичної похибки — не більше 0,57%. Хоча на минулих парламентських виборах більше 5% прикарпатців віддали свої голоси за Партію регіонів, представниками якої, фактично, і є Сергій Тігіпко та Михайло Добкін.

Вадим Рабінович набрав на виборах 2,25% голосів виборців, обігнавши Ольгу Богомолець (1,9%) та Петра Симоненка (1,5%). До речі, Комуністична партія України на минулих парламентських виборах на Калуському виборчому окрузі набрала 1,5%, а зараз — місто та район підтримали Петра Симоненка у межах 0,1-0,2%.

Як констатують спостерігачі та міжнародні організації, це перші вибори в Україні, які відбулися без залучення адміністративного ресурсу — цьому сприяли обмеженість термінів та, фактично, прогнозованість результатів. Петро Порошенко не має традиційних “100 днів” “на розкачку” і мусить діяти негайно. Петро Порошенко наразі — генерал без армії, хоча свою виборчу кампанію вів в упряжці із політичною партією “УДАР”. Анонсувавши восени позачергові парламентські вибори, Петро Порошенко має докласти значних зусиль, щоб сформувати у парламенті “свою” більшість. Це — при тому, що його рейтинг може швидко падати, адже новому президенту доведеться працювати в екстремальних умовах.