Велосипед допомагає кинути курити

22-річний Маркіян Волков, рік тому повернувшись зі Львова у Калуш, зайнявся розвитком у місті велосипедного спорту. Придбавши раніше вживаний гірський велосипед, хлопець показує приклад винахідливості, цілеспрямованості та азарту. Він зібрав у клубі “Вело Калуш” хлопців та дівчат, які не уявляють свого життя без “ровера”.
Переглядів: 196
Фото зі сторінки Марка Волкова (посередині) у vk.com

У Калуші створили спільноту для тих, хто має велосипед та любить кататися у компанії.

“Їздимо на досить великі відстані, маршрути завжди вигадуємо нові. Всіх зацікавлених з радістю приймаємо в групу! Основна вимога це наявність Вело!” — запрошує калушан клуб ”Вело Калуш”. 

Ідея створити спільноту велосипедистів виникла у 18-річного Назара Равлюка спонтанно. Паралельно про те саме думав 22-річний Маркіян Волков. Минулої весни хлопці поспілкувалися і — справа пішла.

— На першу акцію прийшло семеро. Я не сподівався і на це — ділиться Назар. — А потім  одні люди почали розповідати іншим, і по “народному радіо” ідея поширилася.

Хлопці створили групу “Вело Калуш” у квітні цього року. Вже протягом двох місяців активні калушани, які люблять велосипедний спорт, організовують спільні мандрівки . Це і подорожі, і навчання, і спілкування, і здоровий спосіб життя.

— Звичайно, серед нас є такі, які палять, але ми не зупиняємося на перекур. Шансів — на це немає,  — жартує співорганізатор клубу Маркіян Волков. — Є люди, які кинули палити... Кажуть, що під час поїздок відчувають справжній приплив сил.

Маркіян Волков — велосипедист “із пеленок”.

— Перший мій ровер, як і у всіх, був ”Гномик”,  потім — ”Зайчик”, і пішло-поїхало. Я настільки фанатів від їзди, що навіть колесив по хаті із кімнати у кімнату, — зізнається Маркіян.

На зустріч він прийшов у компанії чотирилапого друга — собаки Асі.

—  Потім катався по місту, — продовжує Маркіян. — Тепер, коли я закінчив навчання, серйозно почав кататися. Повернувшись зі Львова, знайшов старий велосипед у гаражі, полагодив, покатався на ньому. Після того — постійно на колесах.

Із першої власної зарплати Маркіян купив собі велосипед. Його привезли із Німеччини. Він вживаний — але це справжня професійна машина фірми Ardis. За нього калушанин дав 900 гривень. Купив вигідно, адже новий коштує втричі дорожче.

Велосипед у хорошому стані і має гарні можливості. Однак Маркіян планує вдосконалити його ще більше, змінивши колір із чорно-білого на яскравий, і віддав у ремонт. Тож останні два тижні ганяти на велосипеді Маркіяну не вдається.


“ВЕЛО КАЛУШ” ЗРОСТАЄ

За словами Маркіяна Волкова, більше трьох четвертих учасників клубу велосипедистів складають молоді юнаки.

— Хлопцям — 18, 19, 20 років, — показує фотографію Маркіян. —  Ми разом їздили на Домбровський кар’єр. Деякі із учасників вчать інших. Наприклад, Діма. Він — студент політехнічного коледжу. Він постійно на велосипеді. Навіть у село біля Перегінська їздить тільки так. Подолати 60 кілометрів за один заїзд — це для нього не проблема. До того ж він може полагодити будь-який велосипед.

Середня поїздка Калущиною велосипедом у компанії хлопців триває кілька годин. Проїздять 25-30 кілометрів. До велоклубу приймають усіх охочих. Жодних обмежень немає. Візьмуть і 12-річних учасників. Єдина умова — вивчити правила дорожнього руху.

— Правила потрібно знати, інакше — коли ми їдемо трасою, а нею користуються і водії автомобілів, пішоходи, нам роблять зауваження: трублять, сигналять. Була одна дівчина, яка постійно потрапляла в аварійні ситуації. Оскільки вона не прислухалася до наших порад, про що її не раз просили,  ми колективно вирішили більше її не брати у поїздки. Звичайно, ми завжди даємо людині другий шанс. І якби вона мала бажання, то могла би повернутися.

Велосипедисту потрібно знати Правила дорожнього руху, які регулюють поведінку на перехрестях, в тому числі таких, де є світлофор, вміти повідомляти про свої дії сигналами, мати необхідне для руху у нічний час обладнання, шолом тощо.

Калуські велосипедисти збираються щотижня. Точка збору — місце “біля каменю” на бульварі Незалежності.

— Я щоразу роблю опитування на сторінці нашого клубу у соціальній мережі “Вконтакті”, — каже Маркіян. — Якщо є погода, йдемо кататися. Хто їде так, хто думає, хто може або зовсім не може. Дивлюся по кількості людей, і бачу, чи є зміст збиратися. Якщо всі зайняті, поїздка скасовується.

Наймасовіша акція, в якій взяли участь учасники калуського велоклубу — велопробіг до дня Конституції. Він починався у Івано-Франківську з поверненням до обласного центру. Там було 350 велосипедів.

— Звичайно, така масова акція надихає. Хочеться робити щось у себе. Щоправда, поки що ми на початковому етапі, — каже Назар Равлюк, співорганізатор велоклубу. — Навесні у нас була ідея організувати Веломайдан, коли ми дізналися, що такі організації є у Івано-Франківську та Львові. Але над акціями треба ще добре подумати. Поки що нас мало.

За словами Назара, масовий велопробіг Прикарпаттям ще більше згуртував калушан.

— Мене вразило, як в спільній справі у людей зростає взаємовиручка, — каже Назар Равлюк. — Приміром, коли у одного хлопця пробилося колесо, його не залишили осторонь. Я сам, і ще кілька людей одразу зупинилися. Знайшли латки, і швидко все зробили, щоб їхати далі. Тому, хто чогось не знав, охоче підказували.

Калуський велоклуб розвиватиметься далі. Незабаром, у липні, велосипедисти збираються у поїздку відстанню 200 кілометрів.  Маршрут пролягатиме через Городенку, Коломию та Надвірну. “Внизу” маршрут навіть зачіпає гірську місцевість, що для багатьох учасників клубу є серйозним викликом, хоч і чекають його з нетерпінням.

Велосипедисти обласного центру — Івано-Франківська — показують хороший приклад. У червні вони проводили екскурсію ”Нічний вело-Франківськ”. Ці екскурсії обласним центром ознайомлювали учасників акції із маршрутом, до якого входили 12 легенд старого Станіславова.

— Шкода, але поки що в нас немає людини, яка би взяла на себе обов’язки гіда, — ділиться Маркіян Волков. — Будемо чекати, може, із часом з’явиться.

Хлопці задумуються, де знайти гіда, адже вони люблять і хочуть знати історію Калуша. Наприклад, Старе місто, околиці Калуша із приміськими селами, Чорний ліс, та й зрештою, Домбровський кар’єр і промислова зона. Адже у світі набувають популярності нетрадиційні маршрути, які дедалі більше цікавлять туристів, що втомилися від готелів та музеїв.

— Я люблю історію. Все руйнується, але і ця зона — частина нашого минулого. Мені було дуже цікаво побачити старі заводи, механізми, машини, та старі радянські плакати, які ще збереглися на одному із заводів, — каже співорганізатор клубу Маркіян Волков.

Активіст хвалить організацію міського простору у Львові, де для туристів існують вказівники із відстанями та назвами об’єктів. Це допомагає зорієнтуватися і велосипедистам. Директор музейно-виставкового комплексу Уляна Паньо ще торік заявляла про потребу виготовити інформаційний стенд, де мають бути вказані усі можливі туристичні маршрути старим Калушем, однак поки що справа не зрушила з місця. Як і раніше, бракує повноцінної та узгодженої Програми розвитку туризму, співпраці між міською та районною радами. 

Про велосипедні доріжки у місті Калуші поки що не йдеться. Оренда велосипедів калушанам поки що недоступна. У Івано-Франківську для ознайомлення із містом туристи можуть винайняти велотранспорт за прийнятну ціну. Як повідомив ”Вікна” один із підприємців, які торгують велотранспортом у Калуші, він  не ризикне віддавати техніку в оренду, поки не отримає віддачі в ефективній рекламі. Громада свій крок зробила. Тепер слово — за владою.