Том і не його ферми

“ДАНОША” — ЗІРКА У СУЗІР’Ї Axzon Group

Данці по-справжньому гордяться тим, що їхня країна — країна свиней і корів. І ледь не кожен, хто мав справи в Україні, наводить одну і ту ж цифру: Данія з населенням 5 млн. вирощує на рік 24 млн. свиней, Україна з 46-ма млн. людей — 8 млн. свиней. Чому склалась така ситуація, стає зрозумілішим, коли більше вивчаєш Данію: кредити — під 1-3% одна половина кредиту, 4-7% — решту; приватна власність на землю; субсидії від держави (на біогазові заводи, екологічні проекти, відновлювальну енергетику); досвід фермерського господарства впродовж століть; науковий підхід до вирощування живності.

Ідея-фікс чи ідея-мрія засновника Axzon Group ні більше ні менше — нагодувати м’ясом увесь світ. Якщо конкретніше — то щоб кожна людина могла раз на місяць з’їсти кілограм м’яса. Втілення мрії мало розпочатися з… Африки. Саме туди понад 10 років тому вирішив вирушити Том Аксельгаард, щоб поширити данський досвід вирощування свиней і, таким чином, нагодувати голодний край. Із бзіком навіть змирилася його дружина Марлен. Адже Том більше не бачив, як можна у Данії далі розвиватися, адже держава ввела квоти на вирощування свиней, продаж молока і навіть почала сплачувати дотацію за те, щоб фермери не виробляли всього, на що спроможні потужності їхніх ферм. Господарі почали думати не над тим як більше виробити продукції, а — як більше отримати дотації від держави, виливаючи у рів молоко і не розмножуючи свиней. Аксельгаард зупинився.

Тим часом, гіперактивний данець побував в Україні. І виявив — більше Африки м’яса потребує сільськогосподарська, здавалося б, Україна.

Нині Том Аксельгаард не втомлюється повторювати: ”Даноша” — зірка у сузір’ї Axzon Group. Холдинг має ферми у Польщі та Україні, а незабаром — увійде на ринок Російської Федерації. “Даноша” лідирує серед ферм за всіма показниками і на рівних витримує конкуренцію з фірмами Данії.

ГОТЕЛІ-ФЕРМИ І ВІДКРИТІ ЛАГУНИ

Прикарпатці у Данії відвідали чотири ферми, жодна з яких — не належить Axzon Group. Таким чином, власники “Даноші” прагнули, щоб журналісти і голови сільрад, на території яких працює “Даноша”, могли самостійно скласти уявлення і порівняти ферми в Україні та Данії і — “принюхатися”.
Чи не на всіх фермах зустрічали земляків: Житомирська, Черкаська, Львівська області. А голова Негівської сільської ради Богдан Вагилевич зустрівся із Миколою Родзінським, який працює у Данії з 2006 року.

У той час, як в Україні громади борються з данським інвестором і запахом від його “свинного” бізнесу і добирають нових варіантів шкоди довкіллю, у Данії ми побачили відкриті лагуни і — запах, не згірший ніж на Прикарпатті. Єдина вимога до лагун данських ферм — щоб поверх відходів була насипана солома. А біогазовий завод собі можуть дозволити тільки дуже великі фермери. Такі, як колишній мер міста Хаммет — Кент Скаанінг.

Стати фермером у Данії — не просто. Потрібно закінчити спеціальну сільськогосподарську школу, скласти відповідні іспити. Крім того, не так легко отримати ферму навіть від власного батька, про що розповіла Анна Єнсен із містечка Оутруп, син якої тільки у березні наступного року перебере повністю від батька Хеннінга права на сімейний корівник. Як з’ясували ”Вікна”, процедура така тривала через кілька причин. По-перше, не отримує ферму у спадок, а — купує. Крім того, нового власника ретельно перевіряє банк і спілка фермерів.

На всіх фермах працюють самі власники і по 3-5 людей. Ферми працюють замкненим циклом: вирощування корму, відгодівля, отримання молока-м’яса-приплоду-продаж. Данські фермери не займаються дрібним гуртом. Продаж відбувається, умовно кажучи, на порозі ферми. Про заборгованості за продану продукцію чи тварин тут не чули.

На свиноферми можна зайти тільки у спеціальному одязі. Голова Калуської райради Василь Дзундза (по центру) у Данії — не вперше

Звична практика у Данії — переобладнання ферм, які, приміром, стали нерентабельними під готелі (до речі, в одному з таких, який раніше був свинофермою Тома Аксельгаарда, і проживали прикарпатці. — Авт.). А у містечку Хвальзо не далі, як за 50 метрів від свиноматочної ферми Кіма К’єра Кнудсена, також у колишніх фермах проживають сім’ями донедавна жителі Копенгагена. Містечко — а, фактично, хутір, — розташоване за 45 кілометрів від столиці. Батьки щодня добираються у Копенгаген на роботу, діти ж — відвідують місцеву — не столичну — школу. А після уроків приходять і допомагають на фермі, замість того, щоб “висіти” у комп’ютері: доглядають трійко коней поні та вивчають техніку. Запах ферми міцно укріпився у нашому автобусі, проте, його зовсім не було відчутно у міні-містечку біля самої ферми. Вочевидь, через вдале планування і ряди не менш ніж столітніх дерев. І це при тому, що на фермі Кіма лагуни були відкритими.

Так виглядає колишня ферма, а нині — готель, у селищі Гвальзо

Як з’ясувалося, і тут сусіди можуть заперечувати проти нового будівництва. У Кіма доходило навіть до конфлікту з двома сусідами, оскільки ті, без аргументації, просто не хотіли дати дозволу на будівництво нової ферми. Проте, тут усе вирішує комуна (громада. — Авт.), тож, хлопцеві навіть довелося збудувати тестову ферму, адже у новій фермі мала бути інша система вентиляції. Проте дозвіл — отримав.

Нині Axzon Group прагне нового розвитку — цього разу у Російській Федерації. За словами Тома Аксельгаарда, головна проблема нашого сусіда — та ж, що й в Україні, — тотальна корупція. Том далі хоче нагодувати світ м’ясом. А ще — хоче зрозуміти українців, які все ще насторожено ставляться до “зірки” у сузір’ї Axzon Group — “Даноші”. Том не розуміє, чому, але — прагне.

Сільські голови Мостища і Копанок Галина Пукіш і Василь Романович у Копенгагені

Делегація Калуського, Галицького і Жидачівського районів на “королівській” площі Копенгагена. Фото Володимира Теслюка