Прапор несе талісман клубу — Віталік Демедюк. Фото з vk.com Олег — енергійний, практичний юнак, який точно знає, чому він взявся за історичну реконструкцію. У свої 18 років креативний хлопець уже навчився втілювати свої ідеї в життя. Ще у восьмому класі Олег Вангела захопився лицарською культурою. Почав шукати інформацію про політичний та суспільний устрій епохи ХІІІ-ХV століть.
Андрій Ласійчук — на рік молодший від Олега. Познайомилися хлопці в школі. Завдяки спокійному характеру та вдумливості швидко знайшли спільну мову, і виявилося, що їх обох цікавить лірична важка музика, красиві обладунки та масові битви.
Раніше Олег Вангела відвідав турнір “Срібний Татош” у замку ”Сент-Міклош” у Мукачеві. Його вразила насиченість подій та акцій. Він захотів провести у Калуші щось схоже.
— Усе почалося із гри Mount and Blade (комп’ютерна гра в жанрі Action RPG з відкритим світом. — Авт.), — розповідає Андрій. — Наш клуб назвали “Нормани”, бо нам подобається епоха Середньовіччя. Це час, який відповідає моїм поглядам на суспільно-політичний розвиток людства. У середньовічному суспільстві існувала чітка ієрархія.
Організувавшись кілька місяців тому, хлопці забезпечили себе обладунками та зброєю. Кольчужний койф, кольчуга, шолом, кольчужні рукавиці, гамбезон — ці речі є такою самою необхідною умовою для сучасного реконструктора, як і для середньовічного воїна. І коштують так само немало. Скажімо, за кольчугу, шолом, меч зі сталі потрібно заплатити кілька тисяч гривень. Роблять кольчугу не у Калуші. Свої обладунки вони замовляли у Луганській області.
Хлопцям обіцяв допомогу калуський підприємець, який виготовляє ковані вироби. Їм потрібно виготовити мечі, списи, шоломи. Тоді клуб міг би стати більш масовим. Реконструкція набула би поширення серед молоді, бо сьогодні семеро хлопців є ядром руху. Вони щотижня тренуються в лісі в Підгірках, неподалік траси мотокросу.
— Майже всі вже приводили своїх друзів, — каже Олег. — І всім подобається. Щоб займатися серйозно, чесно кажучи, відповідальності в наших ровесників ще мало.
У Клубу історичної реконструкції з’явився власний історичний герб. Це геральдичний знак, на якому зображено жовтого лева на фоні червоно-білих смуг. Герб увінчаний жовтою короною.
Щоб проводити масштабні акції, хлопці хочуть зареєструвати громадську організацію й оформити її статут.
11 липня в історико-краєзнавчому музеї Калущини відбувся показовий виступ клубу історичної реконструкції — ”Нормани”. Це був дебют клубу, який пройшов за участі невеликої кількості людей через дощ. Хлопці розповіли про побут та життя в період Середньовіччя. Далі провели показовий бій та продемонстрували майстерність у володінні старовинною зброєю.
24 липня хлопці планують поїхати на фестиваль “Форпост” у Кам’янці-Подільському. Це потужний фестиваль, який проходить вже третій рік.
— Щоб проводити битви на вулиці, потрібна спеціальна територія, — каже Олег Вангела. — Поставити огорожу навколо майданчика або паркан.
СПРАВЖНІ ЛИЦАРІ ЖИВУТЬ СЬОГОДНІ
Хлопці мріють про турнір у Калуші.
— На турнір обов’язково домовляємося з пожежними, міліцією та “швидкою” допомогою. Обов’язково надаємо засоби першої медичної допомоги. Бинт, вата, таблетки від тиску, від головного болю, — розповідає Олег. — На фестиваль обов’язково беремо із собою ліки. Для захисту від ударів кожному учаснику потрібен так званий гуманізатор. Це насадка із твердої гуми, яка міцно тримається на мечі і пом’якшує удар. Його кожен виготовляє самостійно. Він одягається на піку або на спис.
Крім кольчуги, піки і списа, кожен новітній лицар повинен мати щит. Його учасник битви виготовляє сам.
— У мене щит каплевидної форми, — малює Андрій. — Він має розміри близько 60 на 90 сантиметрів і важить близько 1,5 кілограми.
— Мій щит — трикутної форми. Розміри — такі самі, — додає Олег.
Хлопці самі шиють собі костюми. Деколи їм допомагають знайомі та родичі, а також звертаються до професійних швей. Зізнаються, що допомога дівчат їм не завадить. Адже прекрасна половина людства — супроводжує будь-який лицарський турнір.
— Наші батьки знають, що ми робимо, адже бачать, як ми готуємося до турнірів. Так само й батьки знайомих дівчат. Вони знають, що ми повернемося додому вчасно.
Для дівчат клуб історичної реконструкції — це привід відчути себе “прекрасною дамою”. Шити шовкові сукні із корсетом, одягати на себе корону, співати і танцювати. Хлопці співпрацюють із клубом історичної реконструкції “Пантера” зі Львова.
— Ми встановили з ними зв’язки й запросимо їх до участі у нашому турнірі, щоб вони прикрасили його. Вони відтворюють середньовічні танці, — каже Олег Вангела.
Тож, чому не навчитися танцювати й калушанам? Ласійчуку та Вангелі не вистачає часу, щоби йти до клубів , які займаються у палацах культури “Юність” та “Мінерал”.
— Ми відкриті до будь-яких зв’язків і будемо вдячні за допомогу, — ділиться 18-річний Олег.
У кожній битві “Нормани” дотримуються суворих правил, додає Андрій Ласійчук.
— Як і в спорті, існують правила, яких усі мусять дотримуватися, — каже Андрій. — Не можна давати удар із ноги в коліно. Взагалі, удари в коліно та колючі удари, які можуть призвести до травм, заборонені. Дозволяється тільки “рублячий” удар.
Хлопці регулярно тренуються. Заняття проходять тричі на тиждень улітку. Двічі на тиждень відбуваються заняття під час навчального року.
До речі, аналогічні битви проводять клуби історичної реконструкції Івано-Франківська, Тернополя, Львова, Кам’янця-Подільського.
“LIVING HISTORY”
Головний напрямок клубу “Нормани”— відтворення військової справи й побуту часів Середньовіччя. Хлопці розвивають історичну реконструкцію в жанрі living history. Реконструюють культуру Франції та Русі періоду 1190-1220 років. Саме тому для них важливо, і як приготувати середньовічні страви, і як тоді одягалися, і які танці танцювали.
Виявляється, у Калуші таки є ті, хто це вміє. Через годину зустрічі хлопці починають збиратися. Повз столик у кафе проходить дівчина із театру “ЛюбАрт”. Вітається.
— Ми співпрацюємо, — розповідає Олег. — Скажімо, у п’ятницю актори із театру ”ЛюбАрт” представили перфоменс ”Шахи”. Я маю на увазі, у музеї, після показового турніру. Вони нам — перформенс, а ми їм — обладунки, зброю, реквізит, — ділиться Олег.
Те, що класно для обміну досвідом, співпраці, нових зв’язків, хлопці з радістю переймають і використовують.
— Хочемо стати на ноги в організаційному і фінансовому питані, — зізнається Андрій Ласійчук. — Крім того, нам потрібно не менше десяти учасників, які би були постійними гравцями. Тоді ми можемо представляти Калуш і на міжнародному рівні.
Під час показового турніру у музеї хлопці пропонували всім охочим сфотографуватися в обладунках. Придумали і порахували, що оплата за фотографію — 3 гривні. Зібрані гроші можуть бути використані для розвитку клубу, який скоро запропонує й нові послуги: стрільбу із луку, верхову їзду, участь в одиночних боях, коли, скажімо, дорослий чоловік може поз намагатися із молодим лицарем. А тим часом сфотографуватися в обладунках вже виявилося немало охочих.
Лицар живе у кожному чоловікові — це незаперечний факт. І справа честі клубу історичної реконструкції “Нормани”— дати йому розкрити себе повною мірою.