Фото Тараса Греня — Вони нас просто не помітили, — розказує боєць Андрій, який і сьогодні охороняє цей блокпост. — Адже ми дуже добре замаскували наші позиції. А коли вони побачили нас, то втікати цим маргіналам було нікуди.
Не зупинившись на сигнал постового, бандити обстріляли наших солдат з автоматів. На жаль, одного нашого вбійця поранили. У відповідь терористи отримали прицільний щільний вогонь групи прикриття. За кілька секунд легковик з трьома пасажирами перетворився на груду дірявого металевого брухту. Троє шукачів терористів не вижили. Оглядаючи легковик, військовослужбовці вилучили звідти не лише чималу кількість зброї, але й понад 20 кілограмів пластичної вибухівки та електродетонатори для підриву.
.JPG)
— Те, що в автомобілі були росіяни — немає сумніву, — продовжив Андрій. — Всередині автівки ми знайшли надруковані в місті Краснодар книжки. Особливо нас вразило те, що люди, які намагалися вбити нас і які розстрілюють наших дітей, тероризують мирних мешканців, роблять все це під прикриттям православної віри. В машині ми знайшли молитовники та церковну літературу московського патріархату. Як же можна так паплюжити віру!
Слід зазначити, що терористи були вдягнуті у російські однострої. А в машині залишились рештки їхніх десантних тільняшок тощо.
Відтоді блокпост став неспокійною точкою. Його мало не щовечора обстрілюють або з мінометів, або з БМ-21 «Град». Причому — ціляться по куполам Української Православної Церкви. Стріляють як з Горлівки, так і з Ясинуватої. Кілька снарядів від російських «Градів» впали неподалік храму. Однак, не зачепили його.
— Ми розуміємо, що для бандитів, ми, як кістка в горлі, — зазначив командир українських бійців «Палич». — Але звідси ми не відступимо. Шлях постачання для терористів перекрито надійно.
.JPG)
Місце для утримання позицій та блокування шляхопроводу бійці обрали найкраще. Втім, блокпост розташований неподалік населеного пункту і терористи не дуже переймаються влучністю пострілів. Від їхніх вогневих нальотів вже знищено місцеву загальноосвітню школу, постраждали деякі будинки. Та люди підтримують наших солдат.
— Я продавець в місцевому магазині, — розповідає пані Наталя. — Наші хлопці, на відміну від ДНРівців, розраховуються за весь обраний товар. Нічого не крадуть. А коли нас почали обстрілювати, то захистили мене від осколків, помогли добігти до укриття. Я їм дуже вдячна.
Зараз наші бійці вдосконалюють позиції, проводять інженерні роботи. І сповнені гідності якнайскоріше перемогти у цій війні.
