| Фото: Голос Столиці ”Вікна” продовжують публікувати розповідь про події у Слов’янську — “довоєнному” і “повоєнному”. Про них спеціально “Вікнам” розповідає мешканка Слов’янська Ольга Мазур.
МАРОДЕРИ
5 липня. 8. 00. У центрі лунають сирени, по дорогах розсипані крупи та борошно. Виявляється — зі складів сепаратистів (СБУ, лікарні, технікуми). Мешканці тягнуть харчі. Але не тільки: був пограбований магазин взуття та галантереї «Конфіскат». З лікарні тягнули офісні меблі. І це робили голодні?
Примітно, що до всіх місць де орудували мародери, приїжджала слов’янська міліція. Подивилися й поїхали. І навіщо утримувати правоохоронців-дармоїдів, кількістю понад півтисячі? Чи не забагато для 100-тисячного містечка?
І все це на фоні прапорів ДНР, які, схоже, нікому, крім мене, не кидалися увічі… Сумно.
ПЕРЕМОГА?
Коли у місто зайшли наші військові, їх ніхто, крім нас із сестрою, не зустрічав. Військові дивувалися тій кількості зброї, яку залишили сепаратисти, зокрема — й снайперським гвинтівкам «Корд» у ящиках з печатками з Криму та Росії; кількості порожніх ящиків з-під снарядів; безладом на вулицях; масштабами мінувань будівель (були заміновані навіть дитсадки та житлові будинки).
Наші солдати швидко розбирали барикади, хоча їм ніхто з місцевих не допомагав. Розміновували. І роздавали харчі місцевим, які все гребли у великих масштабах і так само кляли українське.
Щодо «голодування» місцевих мешканців, то чутки дуже перебільшені. ДНРовці надавали крупу, сіль, консерви, а деяким категоріям — навіть грошову допомогу. Чи можна продавати батьківщину за 500 гривень?
Складається враження, що слов’янцям нема різниці під яким прапором їсти.
АРМІЯ І “НАЦГВАРДІЯ”: УСЕ НЕОДНОЗНАЧНО
Перше, що вразило, то почуте з вуст офіцерів «майданутие» щодо Нацгвардії. І це ж говорить не сепаратист! Це вказує на відсутність у армії взаємоповаги та бажання співпрацювати з Нацгвардією. Хоча вони різні, але мають свої позитиви. Гварційці — такі собі козаки, вільнодумні та сміливі відчайдухи. Армійці — більш професійні та досвідчені, більш організовані та дисципліновані.
Спілкування з військовими підтвердило сумнівність АТО. Хлопці казали: йдемо за наказом керівництва АТО, потрапляємо у засідку, йдемо самі — бачимо п’яних ополченців.
Мовчу про неузгодженість дій артилерії та авіації, про амбіції генералів, які зовсім не цінують людей.
Щодо наших втрат: армійці підтвердили: убитих у ході АТО умовно не 151, а 1500 (прес-центр АТО не може цього казати. Напевно, для підтримки бойового духу)
ТАНЦІ НА СОЛДАТСЬКИХ КІСТКАХ
З 7 липня у Слов’янську почався піар державних осіб. Першим приїхав Аваков, Тарута та Ляшко. На площі крутилися місцеві сепаратисти. 8 липня приїхав Порошенко і Гелетей.
Організатори підстрахували: на задньому плані поставили машини з гуманітарною допомогою — щоб у такий спосіб зібрати масовку. Біля Президента народу було, може, 20-30 чоловік (зі Слов’янська, Краматорська та Дружківки). Це якщо не рахувати журналістів, яких було значно більше, та охорону.
У місті висять біг-борди «Слава героям Слав’янска» з портретами терористів. На виїзді — прапор ДНР та пофарбовані у триколір олівці.
У серпні зібралося наша місцева рада, до складу якої входять: 41 депутат з ПР, 12 — КПУ, — «вітренковці», 1 з «Батьківщини», 1 з «Фронту змін». Затвердили в.о. мера Самсонова — очільника слов’янської організації ПР, помічника Штепи, земляка Стрєлкова, підручного Пономарьова, якого з «помпою» «знімали» Ляшко та Аваков. Заступниками та керівниками відділів залишилися друзі Штепи. Слухаючі голосні промови наших депутатів та виконкомівських щурів, дивуєшся людському цинізму.
Менти у Слов’янську — ті ж самі місцеві, які співпрацювали та здавали зброю ДНР. Дуже важко втриматися, рука тягнеться мимо волі до АК.
ПРИЧИНИ ВІЙНИ: ЧОМУ САМЕ СЛОВ’ЯНСЬК?
По-перше, Штепа має зв’язки у верхах: Сергій Клюєв та Литвин. Що пов’язує — питання. Депутат Олексій Азаров з’явився недарма, і недарма став дарувати лавочки та тролейбуси. Він же бізнесмен, а не меценат.
Версія — сланцевий газ. Почнемо з того, що це був проект Азарова-старшого та Януковичів. Наприкінці травня нав’язується думка, що головною причиною війни є саме видобуток сланцевого газу на території Слов’янська та Слов’янського району. Бо із боку Америки підприємство, яке займається видобутком газу, очолює син Прем‘єр-міністра США. Переконливо? Авжеж. Тут вже можна підв’язати геополітику. Але версію про зацікавленість цим енергоресурсом не виключаю.
Вважаю що причин декілька, декілька розрахунків, декілька інтересів і навіть забав.
1. Київський Майдан виявив патріотів, які спроможні контролювати владу і це владі як кістка в горлі. Десь треба подіти? Найкращий варіант — знищення під патріотичними гаслами?
2. Комусь треба виростити спроможну армію. Переформатувати те, що є (а не було майже нічого — ані зброї, ані належно підготовленого особистого складу). Але незрозуміло чому знищувалися саме бойові польові командири?
3. Географічне розташування міста — залізничний вузол, траса державного значення Харків-Ростов та траса на Донецьк. Рельєф місцевості. Близькість Краматорська. Усе підходить для розташування бази.
4. Наявність у Слов’янську «торськогоказацтва» з вектором на донське, тітушок Пономарьова, які були задіяні у Антимайдані, керуючої верхівки Партії регіонів та жадібного міського керівництва потрібного складу характеру.
5. Історично склалося, що місцеве населення — багатобарвне: і росіяни, і цигани, і греки, і азербайджанці, і вірмени, і турки. Але дивують саме етнічні українці, які не мають патріотичних почуттів, не люблять українське — люди без Батьківщини.
І ПІД ЖОВТО-БЛАКИТНИМ МАЙЖЕ НІЧОГО НЕ ЗМІНИЛОСЯ
Тепер по українському ТБ радісно розказують про нібито «зміни настроїв» мешканців Слов’янська. Фарбують лавочки Азарова, вивісили на кожному сараї українські прапори — так само, як вивішували трикольори. Але різниця є. Тоді було «народне свято», а зараз більшість мовчазні та з ненавистю дивляться на наших військових. У народі вислови на кшталт «ополчєнциосвободілі» та «украинскаяарміязахватілі».
Нещодавно, коли був автопробіг до Дня українського прапора, їхала колона автівок з прапорами. Українське ТБ висвітлило, скільки місцевих показували їм середній палець?
На слов’янських вічах присутні дуже цікаві особи: одні приходять попіаритися та заробити бонуси у нової влади, інші, небезпечні, — спостерігають.
У місті достатньо швидко оновили інфраструктуру, налагодили виплату пенсій та соцдопомог, відремонтували зруйноване та прибрали сміття. При тому, що 80% руйнувань — результат діяльності сепаратистів. «Нашидонєцкієрєбята» погралися, а Україні треба відбудовувати за державні кошти? Ще про місцевих: кажуть «пустьглупиєхохли все нам сдєлают, а ми прийдем на готовоє». Подібні балачки «про хохлів» чула і раніш. Невже «никогда ми не станем братьями — ни по родине, ни по матери?». І йдеться не про Україну та Росію, а західну та східну Україну.
ПІСЛЯМОВА, ЯК ЖИТИ ЗІ ЗРАДНИКАМИ?
На другий день після нашої перемоги зустрічаю на площі активного днрівця, який був серед керівництва — розподіляв гуманітарну допомогу, частково реалізовуючи її через магазини. Він сказав: «нєт такого прєзідєнтапорошенко» і «нєт такогогосударстваУкраїна», а його помічники-охоронці топтали український прапор. Він казав: «рускієтанкіужепришлі — мипобєдім». А тепер він активно співпрацює із українською владою, зрештою, як і інші «цінні» кадри з міськвиконкому, які брали участь в організації та втіленні спроби державного перевороту. Усі сепаратисти залишилися на місцях і навіть при владі. Що може змінитися у місті?
Я пам’ятаю тих місцевих пересічних громадян, дуже набожних, що вийшли з церкви, які плескали та кричали «ура», коли збили український літак. А хлопці могли катапультуватися, але «тягнули» літак, щоб він не впав на них — тих, які раділи їхній загибелі.
Бачу таксистів, які допомагали сепаратистам — виїжджали за місто, дивилися позиції, докладали. А потім українські пости накривали міноментним вогнем.
І досі сепаратистам, які ховаються, допомагають місцеві — носять харчі та гуманітарну допомогу, яку розподіляють «наші люди» з Партії регіонів у керівництві Слов’янського міськвиконкому
Реакція слов’янців на нещодавній обстріл колони Нацгвардії на Артемівський трасі цілком логічний: народ оживився. Напевно, ще не награлися у війну.
Бачу людей, які не люблять своєї мови, не знають своїх традицій… де корінь цього? Думаю, ще у 1991 році. За ДНР вийшли ті, які не підтримали Україну ще тоді. І ви мені кажете, що за два місяці всі перевиховалися?
Для мешканців Слов’янська війна — це така собі вакцинація української свідомості ціною крові наших хлопців. Занадто висока ціна!
ВИСНОВКИ
У Слов’янську ситуацію можна змінити тільки радикальними рішучими діями:
— повне перезавантаження влади: усунення членів Партії регіонів та Комуністичної партії від займаних владних посад (про кримінальну відповідальність за сепаратизм та спробу державного перевороту не йдеться — то справа честі наших правоохоронних органів);
— введення військового стану та прямого президентського правління;
— люстрація Слов’янської міліції, прокуратури, СБУ;
— переформатування слов’янських ЗМІ — тих, які займалися пропагандою ДНР.
Дуже важко вести гру не на своєму полі та ще й фігурами, які поставили вороги. Ворога не можна недооцінювати; ніколи не відстрілюйся до останнього патрону; оборонна тактика завідомо слабка — тільки дії на випередження; рішення повинні бути нестандартними.
В останні дні окупації Слов’янська лунала дивна фраза: «Славянском война началась — Славянском и закончится».